Нова хвиля розмов про необхідність переговорів між Києвом та Москвою буквально накрила останнім часом інформаційний простір. Відповідні рухи робить Китай. Не відстає Туреччина. Наробили галасу заяви Папи Римського – Франциска, який почав схиляти Україну до капітуляції. Дивні сигнали через угорського прем'єра Орбана передає екс-президент США Трамп, який мріє повернутися до Білого дому. Україна досить жорстко відповідає на заклики "здатися і домовитися", а частина європейських лідерів заявляють про готовність допомагати нам не дивлячись ні на що. Експерти проаналізували для порталу "Коментарі" миротворчі потуги окремих діячів, що посилилися, а також – до чого вони можуть привести.
Переговори. Фото: з відкритих джерел
Дедалі більше факторів вказують на те, що вирішити ситуацію військовим шляхом не можуть ні Росія, ні Україна
Директор Міжнародного інституту політичної філософії, політичний аналітик Віктор Савінов пояснює:
"У Європі склалася думка, що, якщо широкомасштабна війна триває понад два роки, то мають виникнути якісь передумови до її закінчення. Оскільки сторони даного конфлікту не знаходять можливості навіть шукати шляхи для переговорів (а, якщо шукають – у кардинально різних напрямках), то світові лідери розглядають можливість втрутитися. Підштовхуючи Київ та Москву до закінчення війни".
Надання Україні зброї з-за кордону – це велика допомога, зазначає експерт. Але у відповідь і Росія починає отримувати військову допомогу від Ірану, Північної Кореї. Економічно – від Китаю. І так війна може тривати нескінченно.
"За такого розкладу наступним кроком може стати залучення збройних сил низки європейських країн до участі у бойових діях в Україні. Про що, до речі, вже почав говорити президент Франції
Макрон.
До речі, буквально вчора закінчувалася велогонка Париж – Ніцца. І, коли перекривали дороги для неї, це зробили не поліцейські, як завжди, а броньовики 3-ї дивізії збройних сил Франції, до якої входить 25 тисяч людей. Ніколи ще ця дивізія, розмазана по всьому півдні країни, не виходила з казарм. І жителі Лазурного берега припустили, що це вже почався рух у бік України. Про це мені розповіли знайомі з Ніцци. Тобто це вже сприймається як реальний факт", – наголошує Віктор Савінов. За його словами, дедалі більше факторів вказують на те, що вирішити ситуацію військовим шляхом не можуть ані Росія, ані Україна. А страждає при цьому передусім наша країна, бо війна йде на нашій території.
"Європейці бажають допомогти Україні – і шукають шляхи. Лідером тут зараз є
президент Франції.
І його останні заяви, які сприймаються деякими виключно як політичні, самі французи, як показує приклад Ніцци, такими не вважають, – зазначає експерт. – Як тут не згадати філософську постмодерну концепцію – ідеї, що витають у повітрі, цілком можуть матеріалізуватися". Схоже, продовжує Віктор Савінов, зараз ми перебуваємо в певному перехідному етапі, коли цілком очікується поява військ, союзних Україні, на території нашої країни.
"І подібна дія здатна стати вагомим аргументом для мирних переговорів. Про справедливий мир. От тільки Росія насамперед має переконатися в тому, що світові лідери не здадуть Україну. Що, якщо агресор продовжить намагатися відхоплювати нові українські території, то рано чи пізно увіпреться вже не лише у ЗСУ, а й у війська інших країн. Тому що світова спільнота вважає вимоги, що висуваються Києвом для початку мирних переговорів, абсолютно справедливими і такими, що не обмежують інтереси РФ", – резюмує експерт.
Україна на дипломатичному рівні перехопила ініціативу
На думку експерта-міжнародника, співзасновника аналітичного центру "Об'єднана Україна" Антона Кучухідзе, активізація перемовницького наративу відбувається не на порожньому місці.
"Рашисти думали, що затримуючи допомогу від Штатів, Україна кардинально змінить свою політику. А я нагадаю, що є указ президента Зеленського про неможливість проведення переговорів із терористом-Путіним. На думку Кремля, затримка з допомогою від
США змогла б зламати опір України. Але вони не врахували (знову) ні нашої сили духу, ні того, що ми маємо ще таких потужних союзників як Європа, як Японія. Останні активізували підтримку України, ми збільшили можливості власного ВПК. Це стало потужним військово-політичним фактором на нашу користь. Другим — початок укладання договорів про співробітництво у сфері безпеки. Такі вже укладені із Великобританією, Францією, Німеччиною, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами. Вперше з'явилися заяви про можливу появу військ країн-членів НАТО на території України, якщо РФ перемагатиме. І це вже пряме виконання договорів щодо безпеки", – пояснює експерт. Він також наголошує, що Україна на дипломатичному рівні перехопила ініціативу, готуючись до проведення Глобального саміту миру. Росіяни, пояснює Антон Кучухідзе, традиційно використовують переговори чи розмови про них як механізм приховування своєї агресивної політики. Вони намагалися показати, що це Київ, а не Москва нібито не хоче миру. Але Україна зробила свій сильний хід, не лише представивши власну формулу миру ще 2022 року, а й розпочавши її реалізацію, практичне втілення.
"До обговорення цієї формули залучається дедалі більше держав, причому як демократичного світу, т.зв. колективного Заходу. Помалу вдається налагоджувати комунікації і з представниками Глобального Півдня. У результаті Москва втрачає і тут важелі тиску. І руйнується її план заморозити війну, зафіксувати все як є, показати перемогу для внутрішнього електорату. І розпочати підготовку до нової хвилі вторгнення, припустимо, років за п'ять-сім. Тому що зараз у РФ явно складнощі, незважаючи на наявні ресурси та допомогу ззовні, вести таку масштабну війну проти такої непоступливої України. Та ще й під тиском санкцій", – підкреслює експерт.
В останній місяць, нагадує він, країна-агресор стрімко втрачає бойову авіацію, її флоту завдано значної шкоди. Не кажучи вже про втрати сил та засобів безпосередньо на полі бою.
"Окупанти хизуються захопленням міст, які вони фактично стирають з лиця землі. Але у стратегічному розумінні це їм нічого не дає. Всі ці фактори змушують РФ і тих, хто так чи інакше підіграє їй активізувати тему
переговорів.
Причому – на власних умовах. Звідси й резонансна заява того ж таки Папи Римського про необхідність України підняти білий прапор капітуляції, – пояснює Антон Кучухідзе. – При цьому слід розуміти, що Ватикан відомий фінансовими операціями, які мають і російські гроші. Є на цю тему певні розслідування. До того ж, за різними даними, більшість католиків зараз перебувають у Латинській Америці. І цей вплив якраз на аудиторію. Формування певного бачення саме там". Читайте також на порталі "Коментарі" – до чого готується Путін одразу після виборів: чому активізувалася Франція.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.