Нам все ще потрібні літаки, системи ППО/ПРО, бронетехніка, танки, далекобійна артилерія, радіолокаційні системи та системи радіоелектронної боротьби
Українські наступальні дії, що продовжуються другий місяць, стикаються з безліччю складнощів. Одна з них – тотальне замінування росіянами територій, причому з використанням мінних траншів та інших смертоносних пасток. І хоч українська артилерія та надане союзниками ракетне озброєння серйозно зменшують сили та засоби противника, нам все ще катастрофічно не вистачає авіації, а також ракет великої дальності типу ATACMS. При цьому держсекретар США Ентоні Блінкен запевняє, що союзники надали "все, що потрібно" для успішного контрнаступу ЗСУ. Чи так це? Про що говорить ситуація на фронтах зараз – і військовому, і дипломатичному? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Ми тільки промацуємо противника, працюємо над знищенням його резервів, готуємо додаткові свої
За словами генерала армії України, екс-глави Зовнішньої розвідки України (з 2005 по 2010 роки) Миколи Маломужа було зрозуміло, що росіяни, якщо дати їм час, зведуть укріпрайони у три-чотири смуги. Максимально мінуватимуть підступи до них.
"На жаль, і ми, і наші партнери такий час їм дали. І тепер треба виходити із нових реалій. І шукати, як провести вже у них свої наступальні дії максимально ефективно, – зазначає експерт. – Планувати такі операції – справа Генштабу. Думаю, там здорово оцінили, що навесні у нас такої готовності не було. Тому стратегічних наступальних операцій також не було. Зрушення
почалися з червня, коли в хід пішла тактика маневрування, витягування угруповань противника в окремі регіони, завдання ударів по них і складах, розмінування в окремих секторах, спроба заходу в тил, з флангів (це і Бахмут на Донеччині, і Запорізький напрямок)".
При цьому, продовжує генерал, нам все ще потрібні, причому, у чималих кількостях літаки, системи ППО/ПРО, бронетехніка, танки, далекобійна артилерія (у тому числі ракетна), радіолокаційні системи та системи радіоелектронної боротьби.
"І, звісно, системи розмінування, зокрема діючі з відривом, коли їхні удари призводять до детонування ворожих мін на великих площах (тут у допомогу –
касетні боєприпаси). Робити це на тягачах, а тим паче просто посилати саперів – це деструктивно. І охоплення мале, вірогідність загинути – велика", – наголошує Микола Маломуж.
Говорячи про перспективні напрями наших ударів, він відносить до таких Бахмут. І наголошує, що повернення його під контроль України перспективне не лише у військовому, а й у військово-політичному плані, адже це стане серйозним ударом по престижу Путіна, орди якого, включаючи вагнерівців, штурмували це місто близько дев'яти місяців.
"Не менш важливий, – продовжує експерт, – південний напрямок, щоб перебити сухопутний коридор до Криму, вийти до Азовського моря з перспективою завдання ударів по Чорноморському флоту РФ і Кримському мосту. Не ті
локальні удари, що вже мали місце і не завдали особливої шкоди, а реально потужні, масовані удари в рамках наступальних операцій. Комплексно. І ракетами дальньої дії, і безпілотниками різних типів. Важливо повністю знищити цей міст. І дістати Чорноморський флот РФ. Але в комплексі – із наступом".
Генерал хвалить удари по логістиці – по складах зі зброєю та боєприпасами, по базах зберігання ПММ, по пускових установках. Це, пояснює він, чудовий варіант, що дозволяє надовго нейтралізувати певні можливості ворога.
"Але ми, на жаль, діємо локально, по секторах. "Бавовна" там, "бавовна" - там. А потім раптом – довга пауза. Так не має бути. Слід одномоментно бити по багатьох секторах. Паралельно з цим розвиваючи стрімкий та несподіваний наступ на землі. Дезорієнтуючи супротивника перед цим. Змусивши метатися, помилятися. Поки що ми до такого формату, схоже, не готові, – вважає Микола Маломуж. – Тільки промацуємо противника, працюємо над знищенням його резервів, готуємо додаткові свої (при тому, що основна частина наших, як відомо, ще не задіяна). Сподіваюся, задіємо у потрібний момент і в потрібних місцях, що дозволить наступати стратегічно, а не вгризатися повільно та важко. Так, будь-яке визволення територій – це добре. Але важливо, щоб це відбувалося не такою дорогою ціною, як зараз, а швидше та ефективніше. Сподіваємося, що й наші союзники нададуть нам нарешті все необхідне саме для такого наступу. І ми зможемо це потужно застосувати, у тому числі пустивши в хід необхідні резерви, у найближчі місяці".
Наступні тижні будуть найскладнішими для всіх сторін протягом понад 9 років українсько-російської війни
Екс-дипломат, політичний експерт, заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан розмірковує так:
"Правда в ситуації з недостатнім озброєнням України для наступальних дій, мабуть, десь посередині. Зрозуміло, що розраховувати на швидкий успіх після початку літнього контрнаступу без авіації, достатньої кількості далекобійних ракет та систем ПРО/ПРО було як мінімум наївно. Однак і відмовитись від нього військово-політичне керівництво України дозволити собі не могло".
По-перше, пояснює експерт, у суспільстві сформувалися завищені очікування. Після гучних та багато в чому несподіваних, минулорічних успіхів у Харківській області та на правому березі Херсонщини апетити зросли. Отже, подальше зволікання загрожувало соціальним невдоволенням, на якому рашисти могли спробувати зіграти.
По-друге, продовжує екс-дипломат, наші західні партнери теж хотіли побачити реальні результати від своїх інвестицій в Україну загалом та ЗСУ зокрема.
"На мою думку, ситуація на початку контрнаступу виглядає приблизно так. Ми не повністю готові, але змушені були його починати. Захід чудово розумів, що, як мінімум, частково, винен у тому, що Україна не повною мірою готова, проте на більше сам не був готовий. У свою чергу так звана російська федерація скористалася цією ситуацією як останнім шансом для себе – заякоритися на тимчасово окупованих нею територіях. Більше того, вона зараз намагається перехопити ініціативу, зокрема, роблячи відчайдушні спроби організувати
контрнаступ на Куп'янсько-лиманському та деяких інших напрямках. Крім того, вона вдалася до масованих ракетних атак по Півдню України, сподіваючись посіяти хаос в частині України і змусити Захід про щось з нею домовлятися", – пояснює Вадим Трюхан.
На його думку, складається враження, що окупанти пішли на останній відчайдушний штурм. І використовують усе, що в них залишилося, а також кидають у бій буквально "з коліс" те, що виробляє їх ВПК.
"Наступні тижні будуть найскладнішими для всіх сторін протягом усіх понад 9 років українсько-російської війни, – прогнозує експерт. – Україні треба зуміти витримати удар там, де рашисти наполегливо хочуть зламати фронт. Заходу треба усвідомити, що час напівзаходів закінчився. Ті ж далекобійні
ракети ATACAMS потрібні негайно, причому у великій кількості. Додаткова сучасна бронетехніка потрібна негайно, зокрема спеціалізована техніка для розмінування. Аналогічно – по боєприпасах для артилерії. Не кажучи вже про
літаки. При цьому слід чітко усвідомлювати, що рашисти не зупиняться. Вони воюватимуть доти, доки у них залишаться солдати і хоч якась зброя".
Читайте також на порталі "Коментарі" - Україна готується розпочати другу хвилю контрнаступу, – ЗМІ.