Законопроєкт щодо посилення мобілізації став об'єктом популістських політичних ігор
Україна продовжує активно обговорювати внесений до парламенту Кабміном законопроєкт, який передбачає серйозні зміни у порядку мобілізації в Україні, військовому обліку та проходженні військової служби. Військові пояснюють його необхідність, цивільні, м'яко кажучи, приголомшені деякими з запропонованих посилень за ухилення від обліку та служби. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубинець наголошує, що в цьому законопроєкті є норми, що суперечать Конституції. Експерти продовжують ділитися з порталом "Коментарі" своїми думками про запропонований проєкт, про реакцію на нього та його подальшу долю.
Єдиною альтернативою додаткової мобілізації буде програш у війні
Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко розмірковує так:
"Підготовка
законопроєкту про мобілізацію обумовлена умовами повномасштабної війни і тим, що, як з'ясувалося, існуюча система мобілізації (по суті ще радянська, яка не відповідає сучасним умовам, напівзруйнована в перші місяці війни) практично не працює. Без додаткової та реально діючої мобілізації Збройні Сили України поступово слабшатимуть, а російські війська отримають суттєву перевагу".
За нинішніх умов єдиною альтернативою додаткової мобілізації буде програш у війні, пояснює експерт.
"Якщо хтось думає, що можна замість мобілізації розпочати мирні переговори, то він не розуміє, що ситуація в такому разі лише погіршиться. Путін побачить нашу слабкість і лише посилить свої наступальні дії. Щоб домовлятися не про умови миру, а про умови капітуляції України. До миру Путіна можна лише змусити, зупинивши його війська. Без додаткової мобілізації це неможливо", – наголошує Володимир Фесенко.
При цьому він наголошує, що поданий законопроєкт – сирий та еклектичний. Він потребує суттєвого доопрацювання.
"До того ж, – продовжує політолог, – на превеликий жаль, цей законопроєкт став об'єктом
популістських політичних ігор, коли різні державні інститути та офіційні особи стали перекладати відповідальність за непопулярні норми цього законопроєкту на інші державні структури (військові – на політичне керівництво, політичне керівництво - на військових, і так далі). До негідної популістської гри включилися і політики. Такий підхід до цього законопроєкту – величезна політична помилка та втрата часу".
На думку експерта, єдино правильний та раціональний підхід до виправлення цієї ситуації – спільна робота над доопрацюванням цього законопроєкту. У цій спільній роботі, вважає він, мають брати участь військове керівництво, Міністерство оборони, Офіс президента, Міністерство фінансів, Мінцифри та профільний комітет Верховної Ради.
"Відповідно, і політичну відповідальність за фінальну, доопрацьовану та узгоджену версію цього законопроєкту мають взяти на себе спільно Зеленський та Залужний, Генштаб та Міноборони, Кабмін та парламент, монобільшість та опозиція", – зазначає Володимир Фесенко.
У цих умовах, упевнений він, ті політичні сили, які будуть проти мобілізації, виступатимуть у ролі "партії капітуляції перед Росією".
Ми повинні зважати і на загрози, і на можливості ворога
Політичний експерт Світлана Кушнір зазначає, що юристи, частина нардепів чітко дала зрозуміти – у запропонованому законопроєкті є норми, які просто не пройдуть через Раду. Тому що суперечать чи опосередковано вступають у конфлікт зі статтями Конституції щодо захисту прав громадян, та іншими правовими актами.
"Але я вважаю, що читати законопроєкт потрібно з огляду на офіційну позицію головнокомандувача ЗСУ
Валерія Залужного, яку він озвучив на прес-конференції 26 грудня. Вона прямо стосувалася питань мобілізації, демобілізації та військової служби. Як наголосив головком, мобілізація в Україні має продовжуватися, адже Сили оборони потребують достатньої кількості особового складу для відсічі ворогові. А захист Батьківщини, згідно з Конституцією, є святим обов'язком кожного громадянина України. Залужний дав зрозуміти, що ситуація на фронті динамічна, що військовослужбовці потребують відпочинку, поповнення. І що ЗСУ раді будь-якому способу, який забезпечить їхню потребу в
людях. Він також підкреслив, що
українське командування проаналізувало військову кампанію-2023 – і докладає зусиль, щоб наступного року досягти кращих результатів. У тому числі шляхом нарощування сил та засобів", – пояснює Світлана Кушнір.
У медіа, продовжує вона, звучить думка, що наш законопроєкт щодо мобілізації став відповіддю на схожі законодавчі ініціативи в Держдумі РФ. Багато коментаторів стверджують, що росіяни мають безмежний мобілізаційний ресурс, на відміну від України.
"Але охочих йти та вмирати за ідеї Путіна в Росії явно не вистачає. Є дані Центру національного опору, що РФ зараз активно вербує найманців з Африки для
війни проти України. Тобто і країні-агресору не вистачає власних людських ресурсів для завоювання України, особливо через тактику використання особового складу як "гарматного м'яса". Але Москва перетворила вбивства українців на бізнес, вербуючи по всьому світу найманців, які готові вчиняти злочини за гроші. Кремль повною мірою використовують фактор бідності, соціальну вразливість та правову незахищеність окремих категорій населення. І у своїй країні, і в інших", – констатує експерт.
Тому, вважає Світлана Кушнір, ми маємо зважати і на загрози, і на можливості ворога. І максимально допомагати своїм Силам оборони, яким гостро потрібні своєчасні ротація, демобілізація, адаптація та повернення до мирного життя. А відповідно – потрібна та ефективна мобілізація.
"Тож вносити зміни до застарілого закону, звичайно, потрібно. Але не порушуючи при цьому конституційних прав громадян. Припускаю, що після низки дискусій та правок, законопроєкт буде ухвалено у видозміненому вигляді. Без таких жорстких заходів, які прописані у першому варіанті. Але зі можливостями, що значно розширюються, для мобілізації, чим є зараз", – підсумовує експерт.
Потрібна загальна відповідальність усіх гілок влади за оновлені вимоги до мобілізації
На думку політолога, офіцера ЗСУ Петра Охотіна, законопроєкт про мобілізацію – це один із чинників реальності нинішнього етапу війни.
"Особисто я з певним сумом спостерігаю за тим, що законопроєкт призводить до дискусій різних гілок влади, – зізнався він. – На мою думку, потрібна загальна відповідальність усіх гілок влади за оновлені вимоги до мобілізації, чітке бачення того, як такі вимоги співвідносяться з політичними цілями, економічними та демографічними можливостями".
Ще теоретики часів між Першою та Другою світовими війнами, зазначає експерт, звертали увагу на те, що виграшна стратегія неможлива без єдності політичних цілей, військової спроможності, економічної основи та участі народу.
"Сподіваюся, що буде знайдено вірний шлях – у реалістичній, а не медійній площині, – каже Петро Охотін. – І що дії військових, політиків центрального та місцевого рівня, бізнесменів та державних менеджерів будуть вести до Синергії, обдумані та прораховані".
Читайте також на порталі "Коментарі" – чому виник резонанс навколо законопроєкту щодо мобілізації: що найнебезпечніше.