Лідери африканських країн під час форуму Росія-Африка вимагали від президента РФ Володимира Путіна повернутися в угоду щодо експорту українського зерна, з якої Кремль в односторонньому порядку вийшов минулого тижня. Глава Африканського союзу підкреслив, що для вирішення проблеми з нестачею зерна необхідно досягти повного "припинення вогню" в Україні. При цьому, за даними ЗМІ, Путін відкидає спроби турецького лідера Реджепа Тайіпа Ердогана обговорити з ним зернову угоду телефоном. Що відбувається на Чорному морі загалом та навколо зернової угоди зокрема? Яку роль можуть (і чи можуть) відіграти Туреччина та Африка? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Блокада Чорного моря. Фото: з відкритих джерел
Слід наполягати на можливості застосування військової складової для забезпечення конвоїв
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик вважає, що наразі угода щодо морського експорту українського зерна перебуває у певному гібридному стані.
"З одного боку, Росія каже, що не має наміру до неї повертатися, доки не будуть повністю задоволені її
вимоги.
Йдеться про зняття санкцій з Россільгоспбанку, доступ на російський ринок деталей нібито для обслуговування сільгосптехніки, запуск аміакопроводу, відмову від санкцій щодо низки перевізників і так далі. З іншого боку – ми бачимо активізацію Туреччини, лідерів Африканського союзу, ООН, країн, які є реципієнтами отримання українського зерна", – зазначає експерт.
На його думку, ми бачимо торги. Пов'язані із низкою аспектів.
"Думаю, Росія розуміє, що повною мірою її "хотілки" ніхто не виконуватиме. Але сподівається на деякі поступки. Запуск того ж аміакопроводу або доступ до SWIFT для Россільгоспбанку. Але, знову-таки, це предмет більшого пакету, який виходить за межі власне зернової угоди. І тут ми бачимо швидше не позиційне бодання, а активні торги, що відбуваються, в тому числі, на інших майданчиках, які нібито не стосуються зернової угоди. Але тих, що впливають на неї. Йдеться про активізацію переговорів посередників та "експертів", пов'язаних з Кремлем, у Берліні, у Швейцарії. Відбувається човникова дипломатія з Китаєм, ООН в ракурсі гуманітарних проектів. Росія там щось пропонує, веде певні консультації. Як зараз – з лідерами африканських країн. При цьому дійсно лідери Африканського союзу відкритим текстом кажуть, що вихід на нові етапи співпраці з РФ (або хоча б збереження нинішнього або довоєнного рівня взаємодії) можливі лише при тому, що Росія повернеться в зернову угоду. Адже саме африканські країни є реципієнтами зерна, продовольства", – наголошує Віталій Кулик.
Він нагадує, що той самий Єгипет – ключовий споживач українського зерна. І РФ доведеться з цим рахуватися, доведеться повертатися в зернову угоду. Дуже важливо – коли та на яких умовах.
"Адже поки що домовленості не працюють, РФ знищує нашу портову інфраструктуру, пов'язану з
експортом зерна та продовольства.
Знищує навіть середньотонажні перевалки, термінали. Тим самим знижуючи як майбутню динаміку відвантаження зерна, так і загалом наші експортні можливості. Адже щоб відновити той самий термінал у Чорноморську необхідно близько року. За час, доки ми повернемо собі потрібну пропускну спроможність, ми втрачаємо ринки", – пояснює експерт. ЄС, продовжує він, нам тут не надто допомагає. Так, Єврокомісія говорить про те, що треба проявити солідарність, забрати все зерно, що є в Україні для експорту, в рамках допомоги нам у війні проти РФ. Але ті ж східноєвропейські країни не просто не поспішають виконувати директиви ЄК, а навіть запроваджують обмеження для імпорту українських сільськогосподарських продуктів, а хтось – і заборону на транзит.
"І це стосується не лише Угорщини, яка має з Україною складні (якщо не ворожі) відносини, а й таких близьких нам союзників як ті ж
Польща, Словаччина.
Поки що найближчим партнером, який зберігає динаміку пропуску українського зерна, є Румунія. Але після російської атаки на Дунайські порти ми маємо проблеми і з цим – річковим – напрямом. Через сухопутні транспортні коридори, навіть якщо ми підвищимо відвантаження, мобілізуємо весь необхідний транспорт, зіткнемося з обмеженнями східноєвропейських країн. Плюс – це не компенсує втрату морських шляхів сполучення, на які припадало близько 50% експорту", – наголошує Віталій Кулик. А, якщо ми не встигнемо або не зможемо поставити в потрібних обсягах зерно, то росіяни переб'ють наші контракти, попереджає експерт. Саме так вони працюють. Нещодавно було опубліковано відповідну доповідь Головного управління розвідки Міноборони України, де розписано заходи, які заздалегідь вживає РФ для видавлювання нашої країни з продовольчих ринків.
"Нас уже вибили з китайського ринку, азіатських. Ми були монополістами у постачанні соняшникової олії до центрально-азіатських країн. Нині нас вибивають звідти. Не говорячи вже про країни Близького Сходу", – розповідає експерт.
Необхідно вирішувати проблему, упевнений він. Дипломатичним чи військово-політичним шляхом. В ідеалі – комбінованим.
"Слід наполягати на можливості застосування військової складової для забезпечення конвоїв. А якщо ні – слід робити ставку на створення ситуації, коли судноплавство у Чорному морі припиниться взагалі. Це має підштовхнути як міжнародне співтовариство, так і Росію – до поступок, до пошуку нової формули відновлення зернової угоди", – пояснює Віталій Кулик.
Також слід розуміти, зазначає він, що із самою цією угодою не все так однозначно. Забагато розмов, що тут є плюси, пов'язані з іншими кейсами. З енергопроводами, обміном активів, військовополонених, грошовою зацікавленістю.
"Необхідна ясність. Зернова угода – і все? Зернова угода – плюс що? Хто бере участь у постачаннях? Які компанії займаються транспортуванням? Де осідають гроші? Куди йде основне зерно? Багато спекуляцій, зокрема, політичних. Що підриває довіру до учасників процесу, надаючи Росії поле для маніпуляцій, – наголошує Віталій Кулик. – Нещодавно було опубліковано низку журналістських розслідувань про корупцію, зловживання навколо зернової угоди. Картина там явно неприємна. І якщо ми говоримо про гуманітарну складову, про важливість максимально збільшити підтримку наших ініціатив у рамках цієї угоди, слід навести оптичну різкість на самі процеси навколо неї. Все має бути прозорим!".
На африканському континенті стикаються багато інтересів — китайські, російські, європейські, японські
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко розмірковує так:
"Африка зараз не має достатньої суб'єктності, щоби впливати на РФ. Так, є заклики, заяви. Але не більше. Слід враховувати, що низка африканських країн залежить від РФ, у тому числі від присутності на їх територіях представників ПВК "Вагнер". На цьому континенті часто відбуваються військові перевороти, і вагнерівці відіграють свою роль — чи то підбурювачів бунтів, чи, навпаки, охоронців чинної влади. Плюс — здійснюють контроль у частині континенту за видобутком корисних копалин, дорогоцінних металів і так далі".
Слід також розуміти, продовжує експерт, що на африканському континенті стикаються багато інтересів – китайські, російські, європейські, японські. Найменшою мірою – американські, англійські. Успішніше зараз там діє Китай.
"З держав, що прибули на форум, практично ніхто (за винятком, мабуть, Єгипту і ПАР) не має достатньо ваги, щоб диктувати деякі умови РФ, у тому числі в ракурсі повернення до зернової угоди, деблокування Чорного моря і так далі. Але це могли б зробити Китай чи Туреччина, – вважає Ігор Петренко. – Щодо останньої Путін зараз демонструє якусь образу – після того, як Ердоган передав Україні
командирів-азовців.
Паралельно з цим іде шантаж, вибивання більш вигідних для РФ умов тієї ж зернової угоди. Туреччина поки що не застосовує важелів впливу на Росію, хоч має їх достатньо, особливо в економічному плані. В Анкарі, схоже, сподіваються вирішити питання дипломатично. Хоч якісь сигнали до Кремля, можливо, вже надіслано". Експерт думає, що РФ у результаті повернеться до угоди. Але поки що набиває собі ціну, руйнуючи в ході справи припортову інфраструктуру України.
"Захід та Україна вже дали зрозуміти, що на шантаж не підуть. Президент Зеленський чітко наголосив, що наша країна може спільно з Туреччиною та ООН і далі діяти в рамках
зернової угоди,
не дивлячись на позицію РФ. Справа тепер за Туреччиною та ООН, – зазначає Ігор Петренко. — Зеленський абсолютно вірно закликає світ не йти на поступки РФ. Адже країна-агресор будь-які поступки сприймає як слабкість. І потім ще більше підвищує ставки. Припускаю, певний вичікувальний процес з боку Ердогана та Путіна завершиться у серпні. І тоді ж, швидше за все, після якихось компромісів, зернова угода буде перезапущена". Читайте також на порталі "Коментарі" – нові загрози РФ у Чорному морі: чи достатньо реагує Захід – чого можна чекати від союзників.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.