Російсько-українська війна вийшла на новий рівень, дедалі явніше переходячи у довгостроковий конфлікт. Представник Ради нацбезпеки США Джон Кірбі наголошує, що, якщо не допомагати Україні, агресія РФ лише зростатиме. Із викликом вже для наступних поколінь. Самі росіяни особливого цього і не приховують, висуваючи територіальні (і не лише) претензії до тих чи інших держав. А президент України Володимир Зеленський дає зрозуміти, що не готовий до "мирного плану" по-російськи, який передбачає згоду з окупацією наших територій. Та й українське суспільство, згідно з опитуваннями, виступає проти того, щоб відмовитися від частини території навіть задля вступу України до НАТО. Експерти проаналізували спеціально для порталу "Коментарі" останні тенденції у ракурсі російсько-українського протистояння.
Війна в Україні. Фото: Міноборони України
Основні ставки, як Києвом, так і Москвою, робляться на весняну кампанію
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко розмірковує так:
"Якщо говорити про військовий фронт, спостерігається певне зниження бойових дій через погіршення погодних умов. Втім, не виключено, що будуть спроби певних маневрів для покращення позицій з обох сторін напередодні зими. Швидше за все, у цей період сторони традиційно перейдуть до позиційного протистояння. Більше працюватимуть артилерія, авіація, ракетні війська. Без особливо активних сухопутних операцій".
Втім, продовжує Ігор Петренко, якщо Путін, як припускають деякі експерти, хоче отримати якийсь позитивний для себе результат перед черговим висуванням у президенти, в районі тієї ж Авдіївки може відбуватися щось подібне до того, що відбувалося раніше в Бахмуті. А саме – самогубні штурми заради взяття руїн міста, що російська пропаганда піднесе як "велику перемогу".
Але основні ставки як Києвом, так і Москвою, схоже, робляться вже на весняну кампанію, вважає експерт.
"Враховуючи холоди, що насуваються, ми готуємося до потенційних обстрілів нашої енергосистеми з боку
ворога.
Президент Зеленський разом із міністром оборони Умеровим активно працюють над посиленням наших ППО/ПРО. Тут маємо певні успіхи, зокрема серйозну допомогу з боку Німеччини. Ми максимально намагаємось закрити небо від російських ударів", – зазначає Ігор Петренко. У свою чергу РФ намагається щільніше співпрацювати з тими, хто на це готовий. З тим же Іраном сподіваючись отримати від нього ракети. З тими ж ультраправими партіями в ЄС, як польська "Конфедерація", що робить свій внесок у блокування польсько-українського кордону. Як угорська та словацька влада, що нерівно дихають до Кремля.
"Єдність Євросоюзу випробовується зараз на міцність, – вважає співрозмовник "Коментарів". – Сподіваємося, нічого тут у РФ та її сателітів не вийде".
На дипломатичному фронті, за словами Ігоря Петренка, Україна продовжує активно працювати із партнерами. Особливо з європейськими, оскільки допомога з боку США дещо пробуксовує через внутрішні перипетії.
"При цьому не припиняється робота у Штатах. І наша посол Маркарова, і наші делегації, що періодично направляються туди, і наші діаспори намагаються переконати Конгрес ухвалити законопроект про потужну допомогу Україні на майбутній рік. Це ж є пріоритетом Білого дому і партії влади, якою на даний момент є – Демократична партія. Але, на жаль, для частини Республіканської партії (передусім трампістів), виділення такої допомоги перетворилося на інструмент для отримання особистих вигод у внутрішній політиці. Особливо на тлі нової електоральної кампанії, що розгортається. Як наслідок – бачимо певні торги", – пояснює експерт.
За його словами, нещодавнє спілкування президента Зеленського з низкою закордонних медіа – це якраз спроба достукатися до тієї частини західного суспільства, яка використовує московські наративи.
"Паралельно з цим на дипломатичному фронті ми продовжуємо роботу з Глобальним Півднем. Ймовірно, сьогодні відкриється вікно повноважень, щоб достукатися до Аргентини, яка отримала
нового президента,
налаштованого, на відміну від попередників, не проросійськи. Продовжується і підготовка до глобального саміту миру, де обговорюватиметься заснована на повазі до міжнародного права формула Зеленського щодо припинення війни", – підсумовує Ігор Петренко. Поки що якихось проривів на фронті не варто очікувати
Екс-дипломат, політичний експерт, заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан упевнений, що зараз Україна переживе досить чутливий момент. І це пов'язано з кількома факторами.
Перший — це те, що Росії вдалося перевести економіку на військові рейки.
"Країна-агресор випускає снаряди у більших обсягах, ніж до широкомасштабного вторгнення в Україну. Запустила низку виробництв дронів, РЕБ і так далі. Зуміла домовитися з Північною Кореєю про постачання снарядів. Отримує від Ірану дрони типу "Шахед", а, можливо, незабаром отримуватиме і балістичні ракети", – аргументує експерт.
Другий — почалося пробуксування агресивної зовнішньої політики, яку намагалася вести Адміністрація Байдена.
"Це викликано президентськими виборами, що наближаються. Республіканська партія (насамперед, її трампістське крило) докладає неймовірні зусилля у тому, щоб повернутися до Білого дому. І жертвує у цій боротьбі навіть відносинами із таким стратегічним партнером США як Ізраїль. Адже, блокуючи допомогу Україні, вони фактично блокують і допомогу Ізраїлю, – наголошує Вадим Трюхан. – Згідно з прогнозами, це тимчасова безвихідь, з якої незабаром знайдуть вихід. Але поки такого виходу не знайдено, ситуація на російсько-українському фронті може на деяких ділянках стати критичною для ЗСУ. Адже ми дуже залежимо від постачання озброєнь та боєприпасів з боку закордонних партнерів".
Третій чинник – це перші ознаки порушення принципу "єдність – у різноманітті", який сповідував багато десятиліть Євросоюз.
"Вже не лише
Угорщина, а й Словаччина стають фактично троянськими кіньми РФ у тілі ЄС. Україні залишається лише сподіватися, що важкоатлети на кшталт Німеччини, Франції, Італії не дозволять таким троянським коням поставити під сумнів питання продовження підтримки нашої країни у її боротьбі проти російської агресії", – зазначає експерт. Четвертий чинник – природна втома військ.
"Хто б що не казав, а воює не вся Україна. Лише невелика частина людей мобілізаційного віку перебуває у складі ЗСУ чи територіальної оборони. Коли йдеш тим же Києвом чи іншими великими містами, бачиш, що ресторани та спортзали забиті молодими людьми, які не пішли захищати Батьківщину. А призиваються переважно українці віком 40+... І ця втома, так само як недостатня оснащеність, не дає можливості ЗСУ ефективно виконувати завдання, поставлені вищим військово-політичним керівництвом. У тому числі тому нам не вдалося досягти значних успіхів під час літнього наступу", – вважає Вадим Трюхан.
Недарма, продовжує він, головком ЗСУ Валерій Залужний у своєму блозі в журналі The Economist порушував, зокрема, питання розширення мобілізації.
"Схоже, до кінця цього року і в перші місяці 2024-го, якихось проривів на фронті не варто очікувати, – вважає експерт. — Без сучасної авіації, без потужної ППО це неможливо. Зараз на лінії фронту (та й у тилу) безліч проблем доставляють ворожі дрони, керовані авіабомби, ракети. У нас не вистачає засобів, щоб їх збивати. Україні вкотре важливо вистояти. Дочекатися надходження натовських літаків, більшої кількості систем ППО. Вже є добрі новини. Та сама Німеччина включила до останнього пакета допомоги чотири системи ППО IRIS-T, два десятки тисяч снарядів 155-мм калібру, інші "няшки". Це серйозне посилення ЗСУ. Як і 60 ЗСУ Gepard, які наші партнери викупили у Йорданії для передачі Україні. Але цього все одно мало. І завдання зараз – перетерпіти. Підготуватись до наших наступальних дій у новому році. З огляду на всі помилки минулого – з надією на краще майбутнє".
Читайте також на порталі "Коментарі" — що не вдалося ЗСУ під час контрнаступу: який сигнал ми отримали від американських еліт.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.