Саміт у Джидді (Саудівська Аравія), який відбувся 5-6 серпня, продовжує залишатися в центрі уваги. Керівник Офісу президента Андрій Єрмак, який представляв Україну, запевняє, що провів понад 30 зустрічей з керівниками делегацій. Загалом у Джидді було представлено понад 40 держав – майже втричі більше, ніж на червневих консультаціях щодо пошуку миру в Україні, які пройшли у Копенгагені. За словами Єрмака, обговорювалися гарантії безпеки до вступу України в НАТО, звільнення полонених та повернення викрадених РФ дітей, зернова угода. Президент України Володимир Зеленський ще до цього саміту попереджав, що пріоритет номер один – дати світові зрозуміти, що закінчення війни, яке передбачає територіальні поступки з нашого боку, стане прелюдією до ще більших насильств. Як оцінюєте вже відомі підсумки зустрічі у Джидді? Яким може бути продовження? Про що говорить нервова реакція Росії, що залишилася за бортом цього переговорного процесу? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Зустріч у Саудівській Аравії. Фото з відкритих джерел
Важливо – чи опрацюють сторони питання, які вони забрали після попередньої зустрічі
Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич розмірковує так:
"Це лише перша зустріч. Відомо, що радники (глав країн чи урядів) шукають кілька сценаріїв завершення війни, прийнятних для сторін. З погляду ключових результатів на даному етапі – це кількість учасників (понад 40), а також наявність серед них
Китайської Народної Республіки (КНР)".
За словами експерта, для Росії участь у такій зустрічі КНР, а також частини держав відносно лояльних до РФ (або тих, кого вона вважає сателітами), звичайно, неприємна. Звідси і така реакція.
Імовірним місцем нових мирних переговорів щодо України називають саміт G20, намічений у вересні в індійському Нью-Делі. Але, на думку Ігоря Тишкевича, не так важливо, де і коли відбудеться наступна зустріч.
"Є формат, є певні напрацювання. І питання не в місці, а в тому, що з перших таких зустрічей їдуть, скажімо так, із якимось конспектом, переліком того, що треба опрацювати, – пояснює він. — І в якій країні, в якому місті зустрінуться знову — не важливо. Важливо — чи сторони опрацюють питання, які вони відвезли після попередньої зустрічі".
Приклад російсько-української війни показав важливість об'єднання проти агресора
Спікер Міжнародної волонтерської спільноти "InformNapalm", боєць ЗСУ Михайло Макарук зазначає, що список учасників зустрічі в Джидді виявився дуже цікавим.
"Представлений був як Китай (що відразу звернуло увагу), так й пул держав, які є умовно нейтральними чи відвертими сателітами Росії. Це і країни Африки, і деякі східні держави, і Індія, і Бразилія з її неоднозначною позицією щодо
російсько-української війни.
Але вони брали участь у цій зустрічі. Гучних заяв не було, але їх й не очікували. Все досить стримано. Однак сам факт участі перерахованих вище гравців свідчить про те, що їх дістала поведінка Росії. Не можна так грубо порушувати домовленості знову і знову", – зазначає експерт. Він не виключає, що останньою краплею став вихід РФ із зернової угоди, а також ракетний терор українських портів і зерносховищ, що почався після цього.
"Влада КНР роздратована тим, що росіяни знищують українське зерно, зокрема те, що мало пройти до Китаю. А воно йому потрібне – не так навіть для внутрішнього ринку, як для підтримки своїх сателітів у тій же Африці. Крім того, у КНР явно йде зараз перегляд стратегії. Адже "триденна переможна війна в Україні", яку Путін явно обіцяв Сі Цзіньпіну на початку лютого 2022-го відвідавши
Пекін,
перетворилася на тотальну російську ганьбу. Країна-агресор демонструє всьому світу не лише свою убогість, а й дикість, тупість, невиправдану жорстокість. І слабкість. Росіяни їздять випрошувати боєприпаси та дрони до Північної Кореї та Ірану. Вичистили всі склади колишніх радянських республік, які це дозволили. І все одно програють на полі бою, намагаючись компенсувати це терором цивільного населення", – наголошує Михайло Макарук. За його словами, бачачи це божевілля і все більшу згуртованість розсудливих країн навколо України, Китай розуміє, що його головну доктрину "Одна країна — один народ", яка передбачає приєднання Тайваню до КНР, точно не втілити у життя військовим шляхом.
"Приклад російсько-української війни показав важливість об'єднання проти агресора. І підставлятись так Пекін точно не буде. Адже розуміє політичні та економічні ризики, – наголошує експерт. – Припускаю, на нас чекає незабаром закручування гайок "русні" з боку навіть нещодавно нейтральних країн. І надання з їхнього боку нехай не військової, але – фінансової – допомоги Україні".
Читайте також на порталі "Коментарі" – у ОП розповіли, які питання візьмуть на себе різні країни в українській "формулі миру".
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.