Перевагою першого року війни є те, що кожен робив свою роботу, коли політики займалися політикою, а військові займалися воєнними операціями
Саміт з української "формули миру", проведення якого широко анонсувалося на кінець цього року, відбудеться, схоже, лише 2024-го. Відповідне зізнання зробив президент України Володимир Зеленський. Тим часом видання The Economist робить тривожний висновок, що Росія може перемогти, у тому числі через внутрішні чвари в Україні та недостатню підтримку нашої країни з боку Заходу. Як ми опинилися в такому становищі, які осінні тенденції були найважливішими для України – і з чим ми входимо в зиму? Із цими питаннями видання "Коментарі" звернулося до експертів.
Наша залежність від допомоги Заходу очевидна
Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна зазначає, що чергова військова осінь остаточно поставила крапку у контрнаступі української армії, окресливши горизонти оборони та очевидного глухого кута.
"Оптимизму щодо майбутнього, на жаль, не дуже багато, і це пов'язано з подіями у внутрішній та зовнішній політиці", – каже експерт.
Щодо внутрішньої політики, тут, на думку Ганни Малкіної, слід виділити три ключові моменти.
По-перше, корупційні скандали неефективності роботи призвели до серйозних кадрових змін у силовому блоці: відставка міністра оборони Резнікова, заміна начальниці медичної служби та командування ССО.
"Є відчуття, що це лише початок. Але також є відчуття, що майже два роки широкомасштабної війни призвели не до відточування механізму МО і іже з ним, а до його розвалу", – зізналася політолог.
По-друге, яскраво проявилося напруження між військовим та політичним керівництвом країни. Це викликає занепокоєння не лише в українському суспільстві, а й серед міжнародних партнерів, наголошує Ганна Малкіна. Вона зазначає, що останнім часом тема "Зеленський vs Залужний" стала центральним заголовком провідних світових ЗМІ.
"Перевагу першого року війни, де кожен робив свою роботу – політики займалися політикою, а військові – займалися військовими операціями, втрачено", – констатує експерт.
По-третє, продовжує вона, ухвалено остаточне рішення про неможливість проведення виборів під час воєнного стану.
"У довгій інтризі, протягом якої деякі політичні сили вже почали готуватися до передвиборчої кампанії, поставлено крапку. На мій погляд, зараз дане рішення правильне, – каже Ганна Малкіна. – Але залишається питання: що робити із виборами, якщо війна затягнеться на роки чи десятиліття?".
Щодо зовнішньої політики, то восени відбулися події, які не зіграли на руку Україні.
"Терористична атака ХАМАСу на територію
Ізраїлю 7 жовтня, а також подальше загострення на Близькому Сході відтягли значну частину уваги від України. У загальносвітових суспільних настроях тема "Ізраїль – Палестина" витіснила тему "Росія-Україна". І, на жаль, поки що повернення до колишнього порядку денного не передбачається", – констатує Ганна Малкіна.
Крім того, зазначає вона, політичний конфлікт між Республіканцями та Демократами у США став причиною блокування (поки на невизначений час) виділення Україні військової та фінансової допомоги.
"Наша залежність від такої допомоги є очевидною. І планування військової кампанії у 2024 році повисло на волосині. Звичайно, є певний оптимізм, що така допомога таки буде включена до порядку денного голосування Конгресу. Але вже зараз є розуміння, що це питання складне. Непрямим доказом є поїздка Ліз Тейлор, колишнього прем'єр-міністра Великобританії, на переговори з республіканцями – з метою переконати їх у необхідності допомоги Україні, що є стратегічним завданням", – наголошує політолог.
Допомога Україні, за її словами, може послабшати і в ЄС через прихід до влади у країнах-учасницях правих проросійських політичних сил.
"Яскравим прикладом є Словаччина, яка вже на офіційному рівні оголосила про
припинення військової допомоги Україні. У сукупності з традиційно проросійською позицією Угорщини та блокуванням польського кордону вантажоперевізниками, яке підтримує уряд
прем'єр-міністра Моравецького, це не дає підстав для оптимізму", – вважає Ганна Малкіна.
Тому, констатує вона, прогнозувати на зиму складно. Все йде до того, попереджає політолог, що нас садитимуть за стіл переговорів. А це означає, що мета відновлення України у межах 1991 року віддаляється на невизначений період.
"У міжнародних кулуарах, за даними західної преси, обговорюється три сценарії завершення війни: корейська, ізраїльська та югославська. І, ймовірно, найближчим часом усі ці сценарії з'являться на порядку денному у відкритому форматі", – підсумовує експерт.
Таке враження, що повертається велика політика, а це у воєнний час недоречно
Політолог, партнер міжнародного комунікаційного агентства Good Politics Максим Джигун поділився такою думкою:
"Один із найважливіших висновків осені – незважаючи на проблеми зі звільненням своїх територій, Україна продовжує це робити. І роблять це наші військові з небувалим запалом, мужністю, героїзмом. Ми вже на
лівобережжі Херсонщини. Україна не переходь у глуху оборону, не погоджується на капітуляцію, яку під виглядом переговорів нам пропонує ворог. Взимку, сподіваємося, наш наступ не зупинятиметься. Але потрібна єдність суспільства, а також підтримка ЗСУ з боку союзників, з боку кожного українця… Так, були завищені очікування, що наш наступ виявиться успішнішим. Але через брак допомоги і довгий час, який був у росіян, щоб окопатися, все пішло не так, як нам хотілося б. Проте віра у ЗСУ не знизилася. Як і віра в те, що Україна зможе звільнити всі свої території".
На жаль, восени ми побачили тріщини, як здавалося, в монолітному українському військово-політичному керівництві, зазначає експерт.
"Таке враження, що повертається велика політика. А це у воєнний час недоречно, – наголошує він. – Відбуваються спроби зіштовхнути найвище військове та найвище політичне
керівництво України. Поширюється наратив, що нібито є конфлікт між Зеленським та Залужним, між окремими гілками влади. Це точно деструктив, таке слід обрубувати на корені".
За словами експерта, осінній період став також часом величезної кількості кримінальних проваджень, корупційних скандалів, посадок окремих чиновників, керівників, навіть олігархів.
Це, наголошує Максим Джигун, пряме підтвердження того, що антикорупційні механізми в Україні працюють, стають дедалі незалежнішими, а недоторканних стає дедалі менше.
"У листопаді Україна отримала позитивні сигнали щодо свого просування до ЄС та НАТО. Рішення Євркомісії, що наша країна може розпочати переговори щодо вступу до
Євросоюзу – величезний крок, цивілізаційний. Маємо також рішення НАТО щодо затвердження плану реформ, необхідних для вступу України до
Альянсу. І це також є перемогою. Це все наближає нас до такого важливого членства", – констатує політолог.
Ми явно не маємо достатньо озброєнь, щоб перемогти
Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії "Національна платформа" Катерина Одарченко розмірковує так:
"На жаль, восени у США не змогли проголосувати бюджет на новий рік. Прийняли лише тимчасовий, без
підтримки України. А ухвалення законопроєкту про багатомільярдну допомогу нашій країні загрузло в політичній боротьбі між республіканцями і демократами, що загострюється на тлі виборчих перегонів, що набирають обертів".
За словами експерта, багато в чому саме ухвалення закону про виділення потужної допомоги Україні (окремого або у зв'язці за допомогою Ізраїлю, зміцненням кордону з Мексикою тощо) може відіграти роль у подальшому ході російсько-української війни, у підтримці нашої країни з боку тієї ж самої Європи.
"Поки що ми явно не маємо достатньо озброєнь, щоби перемогти, – констатує Катерина Одарченко. – Осінь показала, що війна переходить у тривалу, змагання ресурсів. Зима, схоже, це підтвердить. Питання лише в тому – чи готовий Захід достатньо допомагати Україні, щоби витримати війну в довгу".
Читайте також на порталі "Коментарі" - що стало ключовим для України восени: який прогноз на зиму.