Головна Новини Суспільство події Які очікування від зустрічі Путіна та Ердогана – що буде із зерновою угодою
commentss НОВИНИ Всі новини

Які очікування від зустрічі Путіна та Ердогана – що буде із зерновою угодою

Важливо – чи заробить за підсумками цієї зустрічі зерновий коридор, на що очікує не лише Україна, а й фактично весь світ

30 серпня 2023, 13:42 comments1398
Поділіться публікацією:

Особиста зустріч президента Туреччини Реджепа Ердогана з російським диктатором Володимиром Путіним, яка відкладалася кілька разів у серпні, схоже, відбудеться лише у вересні. Причому не Путін вирушить у гості до Ердогана, а той – до РФ. Швидше за все, однією з найважливіших тем для обговорення стане зернова угода, з якої РФ вийшла 17 липня. Які очікування від цієї зустрічі? Чи спроможний ще Ердоган якось вплинути на Путіна? Чи вони спільно гратимуть проти України? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Які очікування від зустрічі Путіна та Ердогана – що буде із зерновою угодою

Путін та Ердоган. Фото: із відкритих джерел

Путін, ймовірно, продовжить торги під час зустрічі з Ердоганом, намагатиметься домогтися часткового скасування санкцій

Експерт з питань аграрної політики, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) Денис Марчук розмірковує так:

"Справді, зустріч турецького та російського керівників очікувалася у серпні. Анонсувалося, що Путін поїде до Туреччини. Але потім все перегралося — зараз відомо, що зустріч пройде в РФ. Втім, не так важливо – де, важливо – чи запрацює за підсумками цієї зустрічі зерновий коридор. Чого чекає не лише Україна, а й фактично весь світ. З моменту припинення функціонування цієї зернової ініціативи (і це підтверджує FAO – Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) ціни на продовольство у світі зросли більш ніж на 10%. Тобто на зовнішніх ринках відчутний дефіцит української продукції".

І сьогодні США, Європа, та ж Туреччина, навіть Китай виступають за те, щоби Чорноморська ініціатива (зернова угода) була відновлена, акцентує експерт.

За його словами, для нас важливо, щоби запрацювали на повну потужність порти Великої Одеси.

"Не принципово, чи братиме в цьому участь Росія. Як показує досвід, за допомогою ЗСУ нам вдалося налагодити нові гуманітарні коридори (біля берегів Болгарії, Румунії – аж до Босфору). І по них пройшло вже два кораблі. Україна наголошує на готовності рухатися і далі в цьому напрямку. Болючим залишається питання безпеки. Але йде робота і у цьому ракурсі. Виділено 20 млрд грн із держбюджету на страхування, триває обговорення цього питання з провідними страховими компаніями. І, якщо будуть консолідовані зусилля світової спільноти щодо врегулювання безпекових питань у Чорному морі, такий експорт можна було б здійснювати і без РФ", – упевнений Денис Марчук.

Найкращим показником, продовжує він, став би не лише вихід кораблів із наших портів, а й захід туди нових – на завантаження. Щоб це відбувалося постійно.

"Путін, напевно, продовжить торги під час зустрічі з Ердоганом. Намагатися домогтися часткового скасування санкцій. На що ні в якому разі не повинні погоджуватися ні Туреччина, ні загалом світова спільнота. Будь-яке ослаблення санкцій автоматично посилює фінансові позиції РФ (дозволяючи продовжувати війну) і дає привід для подальшого шантажу, якщо цей – спрацював. Угода має бути відновлена на тих самих принципах, на яких полягала у липні 2022-го", – пояснює заступник голови ВАР. 

Питання поновлення зернової угоди актуальне не тільки для України, а й для Туреччини

Народний депутат VІІІ скликання, президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко не сумнівається, що зустріч Путіна з Ердоганом має велике значення для України. Адже морські шляхи, нагадує він, – це один із наших основних логістичних хабів.

"До війни ми таким чином перевозили понад 7 млн. тонн сільгосппродукції. А в період війни – близько 3 млн. тонн. Зараз, коли в розпалі збирання зернових, олійних культур, у нас просто не вистачає потужностей та можливостей для зберігання та продажу цієї продукції", – наголошує експерт.

Питання відновлення зернової угоди є актуальним і для Туреччини, вважає президент УАК. Адже, допомагаючи нам, вона зміцнювала свій міжнародний авторитет.

"На жаль, такі потужні держави як Франція, Великобританія, залишилися поза грою. Адже найбільше від продовольчої кризи страждають постколоніальні країни Африки, більшість з яких франкомовні, приблизно половина — англомовні. І, за логікою, Франція та Великобританія мають опікуватися цими державами. Але вони чомусь не приєдналися до зернової угоди, хоч могли б разом із ООН та Туреччиною більше впливати на РФ, змушуючи її не заважати нормальному функціонуванню морського зернового коридору", – зазначає Леонід Козаченко.

При цьому, продовжує він, слід розуміти, що РФ уже вкрала понад 4 млн. тонн українського зерна. І, коли Путін наприкінці липня обіцяв африканським країнам безкоштовну допомогу зерном йшлося саме про українське, вкрадене росіянами.

"Щодо Туреччини, то участь у цій угоді дозволяла їй спокійно торгувати з РФ, не вводити проти неї санкції, приймати її туристів. Пояснюючи, що таким чином стимулює РФ залишатися у зерновій угоді. А тепер такої аргументації немає, – пояснює експерт. – Не думаю, що зустріч Ердогана з Путіним призведе до радикального впливу на ситуацію в позитивному для нас ключі. Можливо, вдасться досягти від країни-агресора часткових поступок. Наприклад, не заважати використовувати інші коридори, які зараз випробовуються. Або ж – дати можливість кораблям проходити колишнім зерновим коридором, хай і не настільки інтенсивно, як нам хотілося б".

Навряд чи Путіну вдасться схилити Ердогана до якоїсь зернової угоди в обхід України

Телеведучий, медіаексперт, політичний оглядач Сергій Дойко вважає, що Путін мало не як за соломинку хапається за можливість переговорів із Туреччиною. Бо якось пояснити провокування продовольчої кризи він не може навіть тим, хто лояльно ставиться до РФ.

"Була і буде спроба РФ використати економічні інструменти у спробі схилити на свій бік тих чи інших лідерів. Як це вже було наприкінці липня на форумі Росія-Африка. Тоді – не вийшло. Зараз, можливо, у Кремлі вигадають щось нове, – міркує експерт. – Зрозуміло, що Путін сподівається на Туреччину, Китай, Африку, країни Латинської Америки, які б якось пом'якшили ставлення до РФ з боку колективного Заходу та його союзників. Але зробити це все складніше, враховуючи, що пояснити обстріли українських портів і зерносховищ не в змозі навіть найшаленіші російські пропагандисти".

Так що, зазначає Сергій Дойко, РФ намагатиметься запропонувати партнерам, які залишилися, якісь бонуси.

"Навряд чи при цьому Путіну вдасться схилити Ердогана до якоїсь зернової угоди в обхід України, хоч такі спроби, начебто, вже мали місце. Туреччина є членом НАТО, вона хоче стати частиною Євросоюзу, послідовно підтримує територіальну цілісність України. Навіщо ж стріляти собі в ногу, стаючи на бік Росії, що програє по всіх фронтах? Набагато зручніше продовжувати з нею взаємовигідну торгівлю, але не переходити "червоні лінії", за якими можна нарватися на санкції чи обструкцію із боку Заходу", – міркує експерт.

Ну, а Росія, впевнений він, продовжить метатися у пошуках виходу з глухого кута, куди сама себе загнала відкритим вторгненням в Україну.

"Деякі видання пишуть, що єдина надія Путіна – це повернення Трампа до Білого дому. Але навіть якщо це станеться, все буде не так просто, як мріється у Кремлі. Днями я спілкувався з адвокатом, політичним стратегом, членом Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США) Юрієм Ванетиком. І він акцентував, що американське суспільство здебільшого налаштоване різко проти Росії. І хто б не прийшов до влади, йому доведеться йти за громадською думкою. А вона точно буде різко проти припинення підтримки України, що означатиме фактично програш Заходу на чолі зі США", – наголошує Сергій Дойко.

Він вважає за важливе – хто з міністрів поїде з Ердоганом на зустріч з Путіним. І яка у них позиція щодо зернової угоди. У того ж міністра сільського господарства, голови Міноборони, міністри економіки. Адже Ердоган обговорює з ними такі питання, зазначає експерт.

"Проведуть паралель із США. Наразі претендує на те, щоб збирати кошти на виборчу кампанію Трампа лобіст Еліот Бройді. На ньому вже понад десять років тавра ніде ставити. Його звинувачували у корупційних діях. Він сам визнав, що був іноагентом, що лобіював на рівні американського уряду інтереси Китаю та Малайзії. Що був замішаний у сексуальному скандалі та платив одній із зірок "Плейбою" за мовчання. У результаті Трамп останнім днем свого президентства помилував Бройді. Така людина продасть все, що завгодно – будь-кому. І тепер він претендує бути поряд із Трампом. Щось йому радити. І певною мірою визначати його позицію. Я до чого веду – дуже важливо дивитися не тільки на того чи іншого лідера (у тому числі в ракурсі путінських надій на нього), а й на тих, хто поряд із цим лідером. Хто так чи інакше радить щось цій людині, – пояснює Сергій Дойко. – Резюмуючи: антиросійські настрої у світі такі сильні, що круто бути за РФ та проти України (за винятком таких ізгоїв як Іран та Північна Корея) навряд чи хтось може собі дозволити. Включно з тією ж Туреччиною".

Читайте також на порталі "Коментарі" — найбільша атака дронів на РФ: що вдалося знищити.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/

Новини