Найвищому військово-політичному керівництву слід реально оцінювати перспективи допомоги нам озброєнням, технікою, фінансами. І мати певні резерви у разі ослаблення підтримки
Міністр фінансів США Джанет Йеллен заявила, що підтримка України, у тому числі економічна, залишається "головним пріоритетом" для Штатів та Європи. І є вирішальною у ракурсі підтримки військової битви України проти російського вторгнення. Тим часом, ситуація після 600 днів цього вторгнення складається для України не просто. І ту ж допомогу від західних союзників отримувати все складніше, і росіяни на фронті активізувалися, особливо в районах Авдіївки та Куп'янська. Які очікування у ракурсі підтримки України та ситуації на фронтах? Що слід терміново зробити нашому вищому військово-політичному командуванню? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Настав час переглянути дії наших військ на фронті
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко зазначає, що наші наступальні дії на півдні Бахмута та на Мелітопольському напрямку фактично призупинено. Очевидно, акцентує він, не вистачає засобів завдання ударів (дальнобійні ракети, снаряди, можливо сама арта).
"Звичайно, нам потрібні американські далекобійні ракети ATACMS, які ми
не можемо отримати. Система оборони росіян на тому самому Мелітопольському напрямку дуже потужна. Крім масованого мінування, там серйозні бетонні укріплення. Досі не взято другу т.зв. "Лінію Суровікіна", не кажучи вже про третю. Констатуємо – за чотири місяці наших наступальних дій просунутися вдалося зовсім небагато. Ті резерви, що залишилися, військове керівництво не наважується вводити в бій, тому що у ворога дуже щільна оборона. Лише пробивши в ній проломи, туди можна кидати свіжі сили та засоби, на прорив. Поки що пробити не вдалося", – констатує генерал.
На Бахмутському напрямку, продовжує він, ми зуміли вибити супротивника з Кліщіївки та Андріївки. А от Курдюмівку поки що не звільнено. І фактично нам доводиться переходити до оборони, захищаючи те, що вдалося відбити.
Ну, а на Бердянському та Мелітопольському напрямках наше просування також зупинилося.
"На це накладається ескалація на
Близькому Сході. Так, американці запевняють, що допомагатимуть і
Ізраїлю, і Україні. І, можливо, Тайваню, оскільки китайці можуть скористатися моментом – і втілити плани щодо "повернення до рідної гавані" цієї острівної держави. Але допомагати одразу трьом державам у трьох різних точках Штатам буде вкрай складно", – вважає експерт.
На його думку, у зв'язку з цим, нашому вищому військово-політичному керівництву слід реально оцінювати перспективи допомоги нам озброєнням, технікою, фінансами. І мати певні резерви у разі ослаблення підтримки.
"Потрібно розуміти, що низка представників Заходу бояться не лише поразки України (а тому допомагатимуть), а й поразки РФ (з неконтрольованим розпадом, ризиком потрапляння ядерної зброї до рук різних угруповань з ймовірністю її застосування). Окремих американських і європейських політиків цілком влаштувало б, щоб російсько-українська війна зупинилася, Київ і Москва якось домовилися (нехай навіть за рахунок територіальних поступок з боку України) – і все перейшло в якесь відносно спокійне русло. Що, зрозуміло, нас категорично не влаштовує. Втім, як і росіян на цьому етапі", – наголошує Ігор Романенко.
При цьому, наголошує він, на тлі ескалації на Близькому Сході може ще більше проявити себе американська позиція – давати нам стільки зброї, скільки вистачить для того, щоб не програти, але не вистачить для рішучої перемоги.
"Нам бракує ударної авіації. Все можна було вирішити набагато раніше, але в результаті, схоже, американські винищувачі F-16 під управлінням наших пілотів з'являться в українському небі не раніше 2024 року. Американці явно штучно гальмують процес. Як із тими ж
ATACMS. У свою чергу, ми чітко даємо зрозуміти партнерам, що не готові укладати мир на несправедливих умовах, адже це означатиме лише відкладену війну. Нам цього замало. В умовах, що з'явилися, враховуючи реалії, нашому вищому військово-політичному керівництву, можливо, настав час переглянути дії наших військ на фронті. Де саме ми готові наступати? І чи готові? Вже зрозуміло, що в умовах, коли союзники не дають нам всього необхідного, два напрями для наступу (Бахмутський і Мелітопольський) ЗСУ навряд чи потягнуть", – підсумовує генерал.
Для того щоб перемогти у війні, необхідно, щоб усі еліти були об'єднані
Експерт з питань сектору оборони та безпеки Олег Старіков поділився таким коментарем:
"Літня військова кампанія (яка традиційно захопила приблизно половину осені) добігла кінця. Про її військові та політичні підсумки можна буде поміркувати пізніше. З огляду на наявні результати має бути проведена нарада у ставці верховного головнокомандувача - президента. Він заслухає главкома Залужного, голову генштабу Шапталу, міністра закордонних справ Кулебу за підсумками літньої кампанії, а також поставить завдання на зимову 2023-24 роки. Після чого найвище політичне керівництво (Зеленський, Кулеба) та вище військове керівництво (Залужний, Шаптала) почнуть вести переговори з нашими стратегічними партнерами – США, Великобританією, ЄС. Чим вони можуть допомогти нам".
Олег Старіков зазначає, що вже розпочалися певні переговори щодо зміцнення нашої системи ППО.
"Залужний почав щільно спілкуватися з новим головою Комітету начальників штабів (КНШ) Збройних сил (ЗС) США генералом Чарльзом Брауном (нещодавно змінив Марка Міллі). Міністр оборони Умеров працює по лінії
формату "Рамштайн". Ну, а Кулеба – з головами зовнішньополітичних відомств держав-партнерів", – розповідає експерт.
За його словами, для того, щоб перемогти у війні, необхідно, щоб усі еліти були об'єднані. Як зробила зараз ізраїльська влада, запросивши опозицію до своєрідного тимчасового уряду для спільної протидії загрозі у вигляді ХАМАС.
"Якість нинішньої української влади не відповідає викликам, які стоять перед нами. І для перемоги важливо запросити справді професіоналів із опозиційних парламентських сил. Важливо й посилити наш уряд та продемонструвати єдність еліт. Особливо це стосується сектору оборони та безпеки, а також МЗС, – наголошує Олег Старіков. – Без цього нам дуже складно буде вирішувати завдання, що стоять перед нами. І, безумовно, необхідно переходити від тактичного (мислячи днем сьогоднішнім) планування до стратегічного – з більш далекими обріями".
Читайте також на порталі "Коментарі" – чи згодні росіяни зупинити війну та повернути окуповані території: опитування.