Що відбувається з ООН та країнами-партнерами: чому таке ставлення до війни в Україні

ООН та НАТО продовжують неприємно дивувати. Так, в ООН заявили, що "не мають достатньо доказів" для визнання геноциду в Україні з боку РФ. Ну, а країни НАТО продовжують гальмувати постачання необхідних Україні озброєнь (та сама Німеччина – ракет Taurus, а США – ATACMS), а також завзято "не помічати", що російські дрони вибухають на їхній території. Як робить Румунія, відверто заплющуючи очі на явні факти. Чому міжнародні структури та окремі країни поводяться так? Видання "Коментарі" із цим питанням звернулося до експертів.

Україні надаватимуть різні види озброєння лише в міру ескалації

Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілля Куса, коментуючи заяви ООН про неможливість на даний момент визнати геноцидом те, що відбувається в нашій країні, закликає розуміти, що ця організація має свої процедури, свої алгоритми – як проводити подібні дослідження, збирати інформацію. Здебільшого це відкриті джерела.

Він припускає, що до кінця війни жодних чітких даних та звітів ми не побачимо і не почуємо.

Гальмування ж із постачанням нам далекобійних ракет вписується, за словами Іллі Куси, у логіку наших західних партнерів, які зробили ставку на контрольовану ескалацію конфлікту. Її описав ще на початку широкомасштабної війни голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі. Суть у тому, щоб надавати Україні різні види озброєння в міру ескалації. Так щоб це було кероване підвищення ставок.

Ну, а щодо небажання Румунії різко реагувати на падіння на її території російського дрона-камікадзе — тут своя логіка, вважає Ілля Куса.

Є явне небажання розв'язати Третю світову війну

Політолог Дмитро Воронков наголошує, що ООН давно показала себе як неефективна організація.

Щодо гальмування постачання озброєння Україні країнами НАТО, це класична бюрократія, зазначає Дмитро Воронков. Альянс через велику кількість країн, які до нього входять (31 після включення туди Фінляндії), а також те, що рішення ухвалюються консенсусом, має чимало складнощів, пояснює він. Це якщо говорити про блок. А так — кожна країна має ще й свої внутрішні і зовнішні моменти, які вона повинна враховувати.

Ну, а небажання жорстко реагувати на падіння уламків російської ракети на територію країн НАТО (як було з Польщею) або дронів (як днями трапилося з Румунією) теж зрозуміло, впевнений він.

Читайте також на порталі "Коментарі" — ЗСУ готуються відбивати наступ росіян: до Міноборони назвали напрямок.