Поки що немає глобальної тенденції підштовхуючи Києва до переговорів із Москвою, але є точкові спроби чогось подібного з боку окремих політиків та Кремля
Тема необхідності переговорів із Росією у разі затягування війни стає останнім часом все більш актуальною. Про це періодично пишуть західні ЗМІ, на цю тему найчастіше висловлюються політики та чиновники різних країн. При цьому ні українська влада, ні українське суспільство до переговорів (які б фактично означали "заморозку" війни, але не її закінчення на прийнятних для нас умовах) на даний момент явно не готові. Та й сама РФ не особливо демонструє бажання конструктивного діалогу. Хоча Путін періодично робить псевдомиротворчі заяви, ціну його слів ми знаємо. Яка ймовірність переговорів? Що (хто) може змінити позицію Києва чи Москви в найближчій перспективі? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
З РФ неофіційні переговори Захід веде майже завжди
Політолог, партнер міжнародного комунікаційного агентства Good Politics Максим Джигун розмірковує так:
"Війна справді затягується. Жодна зі сторін не має тотальної переваги на полі бою. Наш контрнаступ виявився не таким швидким і ефективним, насамперед через затягування союзниками з передачею необхідного озброєння. На фоні виснаження військових ресурсів, що спостерігається, у тій же Європі, в тих же США йдуть внутрішні політичні процеси в контексті майбутніх виборів. Як наслідок – загострюється політична риторика. У тому числі, звучать заклики обмежити допомогу Україні".
Це, зазначає експерт, призводить до того, що ми не отримуємо необхідного обсягу допомоги для прискорення деокупації своїх територій.
"Візит Зеленського до
США та Канади, сподіватимемося, посприяє збільшенню потрібної нам військової та іншої підтримки", – каже політолог.
Він наголошує, що поки що немає глобальної тенденції підштовхування Києва до переговорів з Москвою. Швидше – точкові спроби чогось подібного з боку окремих політиків та Кремля (через деякі ЗМІ).
"Реально ж посадити сторони, що воюють, за стіл переговорів може різка зміна ситуації на полі бою, де зараз спостерігається відносний паритет. І, звичайно, ми сподіваємося, що ця різка зміна буде на нашу користь. Тоді РФ, намагаючись утримати хоч щось, може погодитись на більш-менш конструктивні переговори. Змусити Київ до переговорів може різке скорочення військової допомоги з боку партнерів після, наприклад, зміни внутрішньополітичної ситуації в тих же Штатах у результаті виборів", – вважає Максим Джигун.
При цьому, продовжує він, безпосередньо з РФ неофіційні переговори Захід веде майже завжди.
"Не секрет, що та сама Великобританія, яка, за деякими даними,
проводила такі, намагається відігравати ключову роль не тільки в Європі, а й у світі. Саме Великобританія у контексті російсько-української війни грає одну з провідних ролей щодо передачі Україні нових видів озброєння. Вона першою вирішила давати нам танки (Challenger 2), після чого США зважилися давати нам Abrams (які лише цього місяця, схоже, доберуться до
ЗСУ), а німці – Leopard. Те саме стосується далекобійних ракет. Спершу британці оголосили про рішення надавати Україні Storm Shadow, а потім підтягнулися французи зі SCALP. Сподіваємося, незабаром дозріють і американці для
передачі ATACMS. Зрозуміло, що цікавлять Британію (яка вже заявила, що не припинить підтримку України, хоч би як поводилися в цьому плані
США) і питання світової продовольчої безпеки, тим більше, що низка країн третього світу перебуває або знаходилася під протекторатом цієї держави. Саме про це, вважає експерт, Лондон намагався говорити з Москвою. Як і про ядерну безпеку. Про Україну ж без України, як неодноразово зазначалося, ніхто з наших союзників говорити з Кремлем не буде".
Лавров зондує ґрунт щодо переговорів
Політексперт, кандидат політичних наук, історик Олександр Палій звертає увагу, що тема необхідності переговорів останнім часом явно починає просуватися з боку Росії.
"Так, прозвучала дивна заява глави МЗС РФ Лаврова, що Росія нібито визнає Україну в
межах 1991 року, правда за умови нашої позаблоковості, особливого статусу російської мови та інших прав нацменшин. Втім, це повний абсурд. Росія, відповідно до угоди 1997 року (яку вона, до речі, не розірвала), визнала нашу територіальну цілісність та суверенітет, незалежно від членства у якихось блоках та організаціях. Втім, як і в усіх угодах після 24 серпня 1991 року. Щодо декларації про суверенітет, на яку намагався послатися Лавров, то вона не має жодного впливу. Адже було прийнято ще до офіційного здобуття нашою країною незалежності", – пояснює експерт.
Він не виключає, що Лавров зондує ґрунт і дає зрозуміти, що Москва готова до якихось радикальних, на її думку, компромісів.
"Але Україна зараз до жодних компромісів не готова. Зупинити війну зараз – це дати РФ зжерти і переварити якусь частину нашої території. Що означало б заохочення агресії. Ми бачили, як це було з Кримом та частиною Донбасу. Тому зараз Україна робить все для того, щоб просуватись на полі бою. І наші західні партнери в цьому допомагають, хоч і не на всі сто відсотків. Це видно із затягування з передачею нам
далекобійних ракет ATACMS, які, швидше за все, спершу нададуть у дещо полегшеному варіанті та невеликій кількості", – констатує Олександр Палій.
Мова йде про те, як будувати життя на роки та десятиліття в умовах війни
Народний депутат України VI та VII скликань, голова Центру дослідження політичних цінностей, історик Олесь Доній наголошує, що жодні переговори між Україною та Росією не актуальні.
"Росія досі не повернула Україні окуповані території, – наголошує він. – І не збирається це робити принаймні за нинішньої російської влади. Дедалі більше аналітиків, політиків та громадян починають усвідомлювати, що війна може тривати десятиліттями принаймні до фізичної смерті Путіна. Ті, хто міркують про "заморожування конфлікту", ще не усвідомили, що умовна "замороженість" - це та фаза, до якої увійшла війна з 12 листопада 2022 року".
Олександр Доній нагадує, що 11 листопада було звільнено останнє (на даний момент) українське місто – Херсон. І з того часу лінія фронту мінялася мінімально з обох боків.
"У такій стадії – з локальними боями по всій лінії фронту, та періодичними обстрілами мирних українських міст росіянами, а російських військових об'єктів на окупованих територіях – українцями, війна може тривати роками та десятиліттями, – вважає експерт. – Ні українська влада, ні українське суспільство не сприймають і не сприйматимуть переговори з ворогом, окрім як на умовах повної деокупації всіх українських земель".
Отже, констатує Олесь Доній, йдеться не так про ймовірність переговорів (зараз – їх явна неможливість), скільки – як будувати життя на роки та десятиліття в умовах війни. Поки що, на його думку, українська влада не демонструє таких стратегічних планів, ані щодо системних економічних реформ, ані щодо відновлення демократії, включаючи вибори. Внутрішня політика відкладається "на потім".
Читайте також на порталі "Коментарі" - що може підштовхнути Київ та Москву до переговорів – який подальший сценарій війни.