Ніхто у владі не хоче брати виключно на себе відповідальність за мобілізацію по-новому
Цього тижня Верховна Рада повернула на доопрацювання законопроєкт про мобілізацію Кабінету міністрів, який подав цей документ 25 грудня від свого імені. При цьому голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія вдає, що нардепи ні до чого, це, мовляв, уряд такий "сирий" документ спорудив. Не при справах чомусь і Офіс президента, який, як відомо, фактично керує всім, що відбувається у стінах парламенту. Що зараз можна сказати про танці навколо мобілізаційного законопроєкту? Як це відгукнеться владі та країні? Як події можуть розвиватись далі? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Жива дискусія – це плюс
Засновник соціологічної компанії Active Group, політичний експерт Андрій Єрьоменко розмірковує так:
"Як з'ясувалося, Офіс президента не надто й керує в стінах парламенту. Це видно і на прикладі ситуації з
мобілізаційним законопроєктом, який спричинив загострену дискусію. І на прикладі з Безуглої, яку – то не можуть (або не хочуть) змусити
замовкнути, то не можуть до ладу зняти з посади заступника голови парламентського
Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Та й взагалі те, що скандал із
Безуглою, яка має намір вийти з
партії та фракції "Слуга народу", дійшов до такої стадії, говорить про те, що ОП – не те, щоб повністю керує процесами в Раді".
Щодо власне законопроєкту про мобілізацію – ми бачимо живу політичну дискусію навколо дуже важливої теми, зазначає експерт. І це, на його думку, хороша ознака.
"Завдяки таким дискусіям влада має зворотний зв'язок із суспільством, з опозицією. Дізнається про якісь проблеми. Намагається їх вирішити. Під час воєнного стану так вже вийшло, що зворотні зв'язки були вимушено порушені, скасовані. А те, що зараз, хай навіть таким чином, вони відновлюються, пробиваються - дуже позитивний, на мій погляд, момент", – пояснює Андрій Єрьоменко.
Він погоджується з тим, що законопроєкт перекидають один одному як "гарячу картоплину". Але це, запевняє експерт, також нормальний процес. Для будь-якої країни.
"Ніхто не хоче брати виключно на себе те, що апріорі негативно сприйме суспільство. І завжди намагаються, якщо не повністю перенести відповідальність на когось іншого, то хоч би розділити її. Це є нормальна частина політичного процесу. Тож у результаті ми отримаємо більш-менш прийнятний закон", – вважає Андрій Єрьоменко.
Інше питання, продовжує він, що нам такий живий політичний процес потрібен із низки речей.
"Але однозначно – де такий процес є, там є й позитивні зрушення, – наголошує експерт. – Коли подібне відбувалося навколо корупції у Міноборони – її помітно стало менше. Коли подібний процес відбувався навколо теми "дрони чи бруківка", в результаті останньої стало в рази менше - і міста тим хваляться, хто більше коштів перерахує на потреби оборони. Резюмуючи: будь-який живий політичний процес – це радше добре, ніж погано. І законопроєкт про мобілізацію – не виняток".
Ігри із законопроєктом про мобілізацію схожі на політтехнологічні маневри
Політолог Володимир Цибулько поділився такою думкою:
"Враження таке, що ігри з
законопроєктом про мобілізацію - це лише політтехнологічні маневри, покликані залякати і населення, і саму фракцію "Слуга народу". Адже нещодавня заява Арахамії про те, що у фракції майже 50 депутатів написали заяви про
складання повноважень, створювали таку деструкцію, яка б підштовхнула Банкову до створення коаліції".
Але, очевидно, продовжує експерт, що ситуація лише погіршилася.
"Чому саме на питанні відставки Безуглої спікер Стефанчук так спішно закрив засідання? Та тому що фракція проголосувала б за цю відставку! І вся схема із залякуванням населення цим законом стала б очевидною", – вважає Володимир Цибулько.
Тому, констатує він, відбулася подвійна процедура – фракція оголосила про те, що законопроєкт повернули назад до Кабміну, а той заявив, що сам його відкликав.
Було прийнято найбільш розумне рішення
Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко зазначає, що суперечлива ситуація навколо законопроєкту про мобілізацію стала неминучим та закономірним наслідком надмірної суспільно-політичної напруги навколо самої теми та процесу мобілізації.
"Щодо мобілізації в українському суспільстві та політикумі виник очевидний когнітивний дисонанс між протилежними політико-психологічними установками, – пояснює експерт. – Когнітивний дисонанс в українському суспільстві щодо мобілізації полягає в тому, що абсолютна більшість українців довіряє ЗСУ та Залужному, хоче повного звільнення окупованих територій. Але при цьому не виявляють великого бажання самим приєднатися до ЗСУ та зробити свій особистий внесок у звільнення окупованих територій. Звідси й критичне ставлення до мобілізації, особливо у формах, як це відбувається сьогодні. І ось ці суперечливі настрої одразу ж були перенесені на законопроєкт про мобілізацію", – зазначає Володимир Фесенко.
Політики, продовжує він, одразу ж вловили, що законопроєкт про мобілізацію, хоч би яким він був, не буде популярним. Тому проявилось небажання брати на себе відповідальність за непопулярні норми цього законопроєкту у різних державних інституцій, різних державних та політичних діячів. Від них, наголосив експерт, стало відхрещуватися і військове керівництво, яке і було головним ініціатором розробки цього законопроєкту.
"Офіс президента також не захотів брати відповідальність за розробку законопроєкту, який неминуче викликав би критику. Формальною розробкою законопроєкту, який був ініційований військовими та відображав реальні потреби Збройних Сил України, займалося Міністерство оборони, тому він і був поданий від Кабміну", – пояснює Володимир Фесенко.
Він нагадає, що право законодавчої ініціативи у нас мають лише три суб'єкти – народні депутати, президент та Кабмін.
"Законопроєкт справді був сирим, підготовленим поспіхом, із дуже сильним креном у бік жорстких санкцій за ухилення від мобілізації. З самого початку було зрозуміло, що він потребує суттєвого доопрацювання. І процес доопрацювання законопроєкту розпочався одразу після Нового року у профільному парламентському комітеті за участю керівництва ЗСУ, Міноборони та представників Кабміну. Однак паралельно у Верховній Раді розпочався парад махрового популізму – з'явилося одразу чотири альтернативні законопроєкти, які були спрямовані не на пошук конструктивного компромісу щодо законопроєкту про мобілізацію, а на те, щоб сподобатися виборцям, які були проти мобілізації, та завалити кабмінівський законопроєкт про мобілізацію", - розбирає ситуацію експерт.
Він упевнений – якби Офіс президента повністю контролював ситуацію в парламенті, то нічого цього не було б і близько, а законопроєкт про мобілізацію давно ухвалили в першому читанні. Але ситуація у Верховній Раді, наголошує Володимир Фесенко, набагато суперечливіша, ніж іноді здається зовнішнім та малоінформованим спостерігачам.
"У результаті було прийнято найбільш розумне рішення, яке я прогнозував ще на початку січня, – законопроєкт повернули до Кабміну на доопрацювання з рекомендаціями та зауваженнями парламентських комітетів. Кабмін начебто все вже врахував, доопрацював і повернув законопроєкт до Верховної Ради. Але якось надто вже швидко. Судячи з наявної інформації, початковий текст законопроєкту суттєво пом'якшений, норми, що викликали найбільшу критику, видалено. Якщо профільний комітет парламенту (з оборони та національної безпеки) схвалить цей новий варіант, він буде винесений на голосування парламенту в першому читанні. Але зробити це необхідно, маючи впевненість, що законопроєкт пройде зал засідань", – зазначає політолог.
Нездатність ухвалити законопроєкт про мобілізацію та провести ефективну мобілізацію означатиме прояв слабкості держави, попереджає він. І це надихне та стимулює нашого ворога посилювати війну проти України.
"А у наших партнерів виникне питання: якщо українці не хочуть воювати і не можуть ухвалити законопроєкт про мобілізацію, то який сенс їм допомагати? Тому законопроєкт про мобілізацію доведеться приймати, інакше у нас у нас будуть великі проблеми", – підсумовує Володимир Фесенко.
Читайте також на порталі "Коментарі" – законопроєкт про мобілізацію: що означають нові рішення та що можемо отримати у результаті.