Наразі Сили оборони настільки зросли, що здатні одночасно проводити наступальні та оборонні дії на фронті, довжиною понад 1,5 тис км
У суботу, 8 липня, виповнюється рівно 500 днів із початку широкомасштабного російського вторгнення. Українські війська продовжують контрнаступальні операції і на низці напрямків (наприклад, у районі Бахмута) досягли тактично значних успіхів. При цьому керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов попереджає, що контрнаступ точно буде успішним, але пізніше. Експерти оцінили для видання "Коментарі" ситуацію на полях битв, а також зробили спільні висновки щодо російсько-української війни.
Загальна картина бойових дій – ми маємо перспективи для наступальних дій та звільнення окупованих територій
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко розмірковує так:
"Найважливішим чинником, про який можна з упевненістю говорити, – ми встояли у цій війні. Зберегли свої збройні сили. Провели в умовах, коли противник перевершує в авіації, артилерії, ракетному озброєнні, боєприпасах, живій силі, успішні контрнаступальні дії – Херсонська та Харківська операції. Сили оборони України набули за цей час небувалого досвіду. Значно посилились озброєнням. В нас – історичний момент! - Почала формуватися протиракетна оборона. Почав створюватися парк морських безпілотників. Наразі Сили оборони настільки зросли, що здатні одночасно проводити наступальні та оборонні дії на фронті, довжиною понад 1,5 тис км".
За словами експерта, зараз на сході триває стратегічна оборонна операція, метою якої є – зупинити та максимально знесилити противника. Однак, незважаючи на величезні втрати, росіяни намагаються атакувати – на Лиманському, Авдіївському, Мар'їнському, частково – на Бахмутському напрямках.
"При цьому, – продовжує генерал, – ми проводимо
наступальні дії у Запорізькій та Херсонській областях на чотирьох напрямках".
Ігор Романенко нагадує, що приблизно з кінця січня окупаційні війська РФ проводили стратегічні наступальні операції. Намагаються робити це далі на сході нашої країни. Але не досягли успіхів.
"Для порівняння – результати місяця наступальних дій Сил оборони України на півдні (Херсонський Мелітопольський, Бердянський напрямки, а також півдні Бахмута на Донеччині) за площею звільнених територій перевершують усе, чого досягли росіяни майже за півроку свого наступу на сході. І це в умовах, коли противник за багатьма позиціями перевершує нас за озброєннями, – наголошує генерал. – І це при тому, що раніше сформовані стратегічні резерви ми поки що не задіяли".
За словами експерта, темпи наступу нижчі, ніж було у нас минулого року, але вищі, ніж це було у противника 2023-го.
"Крім домінування за низкою вище названих позицій щодо озброєнь, окупанти створили на окремих ділянках найпотужніші лінії оборони (три ешелони, в глибину до 30 км з інженерним забезпеченням, мінуванням, засобами радіоелектронної боротьби та протитанковими, потужною артилерією). До того ж частина озброєнь, які обіцяли нам союзники, так і не надійшла в
обумовлені терміни. Є дані, що нам передали озброєння на дві дивізії. Це не мало. Але цього точно недостатньо для того, щоб виконати стратегічні завдання зі знищення ворога та доведення РФ до стану, коли вона не зможе вести війну – взагалі чи значний час", – пояснює Ігор Романенко.
Крім того, акцентує він, в результаті розвідки боєм і власне бойових зіткнень виникла необхідність у постачанні додаткових озброєнь.
"Гостро стоїть питання відсутності у нас сучасної авіації та недостатньої кількості авіації в принципі. Адже, відповідно до доктрин і військових документів як США, так і НАТО в цілому, - наступальні дії повинні проводитися за переваги в повітрі та наявності далекобійного озброєння. Тобто нам необхідні ракети ATACMS з дальністю до 300 км. Їх можна використовувати із сухопутних пускових установок HIMARS та M270 MLRS, які у нас є. Також потрібні касетні боєприпаси. Росія використовує їх із початку вторгнення. Ми дочекалися відповідного рішення щодо передачі нам такого виду
боєприпасів від США лише зараз. Можливо, більш конкретні нариси щодо далекобійних ракет і літаків ми почуємо на саміті НАТО у
Вільнюсі 11-12 липня. Окрім рішень щодо членства України в Альянсі та забезпечення гарантій безпеки нашій країні, поки ми не увійдемо до блоку", – каже генерал.
Він також вважає, що недавній ракетний удар агресора по Львову, який вбив і поранив десятки людей, продемонстрував необхідність збільшувати постачання в Україну засобів ППО та ПРО, а також надати якнайшвидше винищувачі F-16.
"Якщо оцінювати загальну картину бойових дій – ми маємо перспективи для наступальних дій та звільнення окупованих територій. Але для цього слід посилити Сили оборони України касетними боєприпасами (рішення вже є), далекобійним озброєнням та сучасною авіацією (чекаємо і нових рішень, і прискорення постачання з того, що вже погоджено)", – констатує Ігор Романенко.
У нас є дві цілі стратегічного характеру
Політичний експерт, волонтер Богдан Мірошников зазначає, що продовжуються дії щодо розвідування розрахунків противника, щодо покращення становища ЗСУ.
"Так, поки це все має тактичний характер. Але це дуже важливо для майбутнього стратегічного прориву. Саме від вихідних позицій залежить багато чого. Якщо ми будемо у зручному положенні, якщо знатимемо, де у противника стики підрозділів, позиції артилерії, протиповітряної, складів з БК та ПММ, то нам буде простіше. Склади, логістику, арту та ППО ми періодично
розносимо. Ворожі позиції – промацуємо. Проводимо постійне розмінування. Тим самим готуючи ґрунт для майбутніх – більш потужних дій. Думаю, друга частина наступальних дій – прорив – не за горами. Але поки що йде розвідка (іноді - боєм) і удари здалеку", – пояснює експерт.
Той самий Харківський контрнаступ, нагадує він, готувався близько двох місяців. І лише здається, що він відбувся за лічені тижні. То була, наголошує Богдан Мірошников, саме друга фаза – прорив, а також створення передумов для третьої – оточення супротивника. У результаті росіяни вирішили тікати.
"Як і тоді, так і зараз цьому передували потужні удари по логістиці, складам, арті та ППО (у тому числі РЛС – станціям радіолокації) окупантів. Продовження – слідує… Якщо говорити за напрямками – є гарні перспективи на Донбасі, на Херсонщині. Можливо, щось вийде у Запорізькій області, але там противник створив найпотужніші укріплення та зібрав величезні сили та засоби", – наголошує експерт.
Слід розуміти, зазначає він, що ми маємо дві цілі стратегічного характеру. Перша – вихід на межі 1991 року. Друга – нівелювання потенціалу ВПК країни-агресора.
"Для виходу на межі 1991-го нам потрібні будуть кілька оперативно-стратегічних операцій, проведених у кілька етапів. Перший розпочався ще минулого року, коли ми відтіснили агресора з півночі, провели контрнаступ у Харківській області, частині Донецької та Луганської. Видавили ворога із правобережної Херсонщини. Зараз фактично відбувається черговий етап наших загальновійськових операцій із досягнення стратегічно мети. Головне завдання – завдати противнику поразок на трьох ділянках: Донбас, сухопутний коридор у Крим (Запорізька та Херсонська області), а також сам Крим", – розповідає Богдан Мірошников.
Він не виключає, що одне з цих завдань вдасться виконати під час цього (тривалішого) і наступного (коротшого) етапу, між якими можлива оперативна пауза в два-три місяці.
"Потім, як мені здається, окупанти спробують провести свою наступальну операцію, назбиравши сил. Вистоявши, ми продовжимо тиснути. Думаю, це станеться вже наступного року. З імовірним виходом на наші міжнародні визнані кордони. Що апріорі не означатиме закінчення війни, – вважає експерт. – Слід знищувати ворожий потенціал ВПК, після чого вже можна буде говорити про переговори – репарації тощо. Поки що дуже багато невизначеності, хоч немає сумнівів у нашій перемозі. Питання лише у методах та часі".
Читайте також на порталі "Коментарі" - що відбувається з контрнаступом України – як союзники реагують на нього.