Резонансний законопроєкт щодо мобілізації написаний у логіці посилення та примусу
Проєкт закону, який передбачає значні зміни у порядку мобілізації в Україні, військовому обліку та проходженні військової служби, серйозно сколихнув суспільство. Внесений урядом він, схоже, став несподіванкою навіть для деяких представників провладної фракції "Слуга народу". Ну, а лідер всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" Юлія Тимошенко (її політсила має 26 місць у парламенті) вже заявила, що не підтримає новий законопроєкт щодо мобілізації у тому вигляді. Портал "Коментарі" продовжує обговорювати з експертами резонансний документ та його можливу подальшу долю.
Запропонований варіант законопроєкту не передбачає відповідей на низку важливих моментів
Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков поділився такою думкою:
"Усі, як від чумного барака, кидаються в бік від цього законопроєкту. Подавав його Кабмін, хоч зрозуміло, що розробником є і Генштаб, і Офіс президента (від уряду – хіба Міноборони). Але сумний обов'язок внесення законопроєкту до Ради поклали на Кабінет міністрів, який зробив це, схоже, особливо вчитуючись в текст документу".
За словами експерта, усі чітко усвідомлюють, що такий закон потрібний. Розуміючи й те, що він буде вкрай непопулярним у суспільстві.
"Тому політичну відповідальність перекидають, як гарячу картоплину. Офіс президента сховався, він "у будиночку", він, ніби до цього не має відношення. Мовляв, це все Кабмін, ВР та Генштаб. А "нас тут не стояло". Ось, якби це було популярне у суспільстві рішення – тут би ОП був у перших рядах", – упевнений Олександр Кочетков.
Він із жалем зазначає, що законопроєкт написаний у логіці посилення та примусу. І, не створюючи стимулів для мобілізації, робить ставку на нові, жорсткіші, покарання недотримання тих чи інших норм.
"Нам важливо зрозуміти, що мобілізація – це
вимушений захід у будь-якій війні. Особливо в тій, що переходить у довгу стадію. Іншого способу людство не придумало. Потік добровольців, що спостерігався в перші місяці широкомасштабної російської агресії, вичерпався. Хто хотів – пішов на фронт. Багато хто загинув, був поранений. Хто залишився в строю – неймовірно втомився. Контрактників (професійні військові), які готові воювати з ризиком, але отримуючи за це пристойні гроші, завжди не вистачає. І доводиться вдаватися до загальної мобілізації", – пояснює аналітик.
Але, наголошує він, запропонований варіант законопроєкту не передбачає відповідей на такі важливі моменти як:
– справедливість мобілізації (щоб вона стосувалася реально всіх, крім низки позицій, щоб діти багатих батьків, тих, хто при владі та їх батьки не виявлялися недоторканними);
– облік не лише фізичного стану, а й здібностей потенційних військовослужбовців (щоб не було у нас 40-річних штурмовиків та обмеженого молодим віком допуску до керування дронами; важливо максимально ефективно використовувати навички кожної конкретної людини, а не тупо виконувати рознарядку);
– екіпірування мобілізованого (хто за це відповідає, наскільки якісно це буде) та обов'язкове проходження ним не формальної, а реальної підготовки.
"Без чітких відповідей на ці питання
мобілізація "по-новому" може призвести до соціальної напруги, а то й (не дай Боже!) до соціального вибуху. І замість того, щоб урятувати Україну, вона її поховає, – попереджає Олександр Кочетков. – Найімовірніше, найжорсткіші норми запропонованого законопроєкту під час голосування у ВР будуть викреслені, а не все, що треба – внесено. В результаті отримаємо закон, який до ладу працювати не буде".
Замість пряника ключовим інструментом обрано батіг
Політолог, політексперт, кандидат політичних наук Денис Гороховський схильний бачити у цьому законопроєкті більше політичного, ніж військового.
"Особливо у контексті того, як Офіс президента, Міністерство оборони та керівництво ЗСУ почали показувати пальцем один на одного, натякаючи, що ініціатива виходить не від них, а від когось іншого", – пояснює експерт.
Очевидно, продовжує він, що цей законопроєкт викликав масове невдоволення у населення.
"Питання мобілізації в Україні було відверто провалене. Причому, одразу на різних рівнях. Це і явна проблема корупції в ТЦК, це і "сафарі", які регулярно влаштовують військові на
потенційних призовників, не гребуючи застосовувати фізичну силу. Туди ж йде теза "повістка як вид покарання", коли повістки під камери ЗМІ вручалися різним порушникам закону (від п'яних водіїв до працівників незаконних кол-центрів). При цьому ефективна мобілізаційна робота із
залученням професійних рекрутів є скоріше винятком для України, хоча має місце бути", – констатує Денис Гороховський.
Він наголошує, що за майже два роки повномасштабної війни всі, хто справді хотів іти захищати країну, вже це зробили. І тепер держава змушена працювати з тими, хто не прагне бути мобілізованим. Але замість пряника ключовим інструментом обрано батіг – у вигляді загроз різних поневірянь, обмежень прав і навіть посилення кримінальної відповідальності.
"Думаю, парламент побоїться голосувати за законопроєкт у тому вигляді, яким він сьогодні представлений. Тому слід очікувати на низку правок, – прогнозує експерт. – При цьому обов'язково знайдуться депутати, які намагатимуться загравати з військовим електоратом і пропонуватимуть ще більш посилити новий закон".
Читайте також на порталі "Коментарі" – чому виник резонанс навколо законопроєкту щодо мобілізації: що найнебезпечніше.