logo_ukra

BTC/USD

97164.21

ETH/USD

3381.69

LTC/USD

102.91

USD/UAH

42.15

EUR/UAH

44.25

RU UA
lang

Мова

UA RU
youtube telegram
Політика
Бізнес
Світ
Суспільство
Здоров'я
Стиль життя
HI-tech
Спорт
Зірки
Чоловіки
Досьє
comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Новини Суспільство Війна з Росією Другий рік повномасштабної війни: які очікування-прогнози
commentss НОВИНИ Всі новини

Другий рік повномасштабної війни: які очікування-прогнози

Залежно від того, як складеться ситуація на полі бою, залежить і переговорний кейс

24 лютого 2023, 20:37
Поділіться публікацією:
Автор:
avatar

Кравцев Сергей

У суботу, 25 лютого, Україна вступить на другий рік повномасштабної війни з Росією. Видання "Коментарі", яке раніше підбило підсумки першого року, поцікавилося в експертів про головні очікування, прогнози та варіанти розвитку подій другого року цього протистояння.

Другий рік повномасштабної війни: які очікування-прогнози

Війна в Україні. Фото: Міноборони України

Зараз головне завдання – стримати наступ російських військ

Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі поділився такою думкою:

"Оптимістичні сценарії періодично озвучуються, зокрема головою військової розвідки Міноборони України Кирилом Будановим. Він прогнозує, що влітку ми можемо звільнити не лише материкову частину країни, а й Крим. Фактично вийти на кордон 1991 року. Але це, безперечно, оптимістичний сценарій. Головний фактор, від якого залежать наші майбутні перемоги, їхнє прискорення – це темпи постачання та обсяги озброєнь та боєприпасів від наших західних партнерів".

За словами експерта, добре, що перші танки "Леопард" вже прибули до України з Польщі. Раніше це очікувалося у другій половині березня. Але це, акцентує Максим Ялі, скоріше виняток, ніж правило.

"Поки що, як бачимо, що темпи та обсяги постачання відстають від потреб ЗСУ, – зазначає він. – Наразі головне завдання – стримати наступ російських військ, які користуються тимчасовим люфтом, поки ми достатньо не зміцніли для продовження деокупації. Думаю, що накопичити достатньо сил для переходу до контрнаступу ми зможемо не раніше другої половини квітня. Тоді на нас чекає кульмінація битви за Донбас, активні дії в Запорізькій області, де потрібен потужний удар по Мелітополю, щоб перерізати лінії постачання озброєнь із Криму. Фактично, Мелітополь та район Вугледару (який на даний момент під нашим контролем і від якого не більше 30 км до окупованої Волновахи – серйозного залізничного вузла) – це дві основні лінії поставок озброєнь противника. Якщо ми їх перерізаємо, то логістика серйозно порушується – і питання поразки російських угруповань на південному сході стає питанням швидкого часу, як це було із Херсоном".

За словами політолога, ми потребуємо постачання далекобійних озброєнь — тих же ATACMS (MGM-140 ATACMS — американський оперативно-тактичний ракетний комплекс виробництва Lockheed Martin з балістичною ракетою малої дальності). На даному етапі, підкреслює Максим Ялі, вони нам навіть потрібніші, ніж винищувачі.

"Тут є певні позитивні новини, зважаючи на те, що напередодні річниці повномасштабного вторгнення, в окупованому Маріуполі розпочався сезон "бавовни". Окупанти самі визнали, що б'ють по них чимось новим. Це вже не реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) HIMARS, які раніше до Маріка не добивали. Зважаючи на все, ми отримали щось більш далекобійне", – наголошує політолог.

Картина, продовжує він, стане ясною до серпня, коли завершуватимуться основні наступальні операції української сторони. До цього моменту розраховано й фінансову допомогу з боку партнерів, включаючи США.

"Залежно від того, як складеться ситуація на полі бою, залежить і переговорний кейс. Якщо ситуація буде патова, обидві сторони вичерпають наступальні ресурси, можливо відкриється вікно можливостей для переговорів. Тут важливий і внутрішній порядок денний тих же США, де 2024 року відбудуться президентські вибори. І позиція Китаю — чи виправдаються чутки, що він думає почати постачати РФ озброєння (як мінімум — дрони). Ці фактори матимуть вирішальну роль, – вважає експерт. – Росія теж, хоч і не такою мірою як Україна, відчуває снарядний "голод", брак танків та бронетехніки. При такому розкладі конфлікт буде заморожений у другій половині року (після відповідних переговорів), або війна розтягнеться на роки. Ми вкрай залежні від політичної кон'юнктури всередині наших західних союзників. Від ймовірності зміни їхньої позиції після проведення виборів. Вкрай важливо, щоб нам надавали належну підтримку. За ресурсами — і людським, і військовим — Росія має куди більші можливості, ніж Україна. І без допомоги Заходу протистояти їй у тривалій війні на виснаження ми не зможемо".

Перемога буде, якщо наші союзники не лише на словах, а й насправді перейдуть від рівня "щоб Україна не програла" до рівня "щоб Україна перемогла"

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко акцентує, що головні підсумки року повномасштабної війни (що Україна встояла як держава, зміцнила та розвинула Сили оборони в рамках вимог НАТО) багато в чому впливатимуть і на ситуацію другого року протистояння.

"І озброєння у нас все більше – натовське, і, власне, підходи до війни. Крім того, ми з 2014 року маємо свій досвід, яким навіть ділимося із партнерами. І зараз Україна як ніхто і ніколи готова стати членом Північноатлантичного альянсу. Перспективи вступу і в НАТО, і в ЄС у нас досить суттєві. Але потрібна перемога. А її ми можемо досягти в найближчій перспективі, якщо наші союзники не лише на словах, а й на ділі (у сенсі поставок озброєнь – за масштабами, номенклатурою та швидкістю) перейдуть від рівня "щоб Україна не програла" до рівня "щоб Україна перемогла". Ми просили про відповідні поставки ще восени, коли вже тиснули росіян, а ті ще не встигли здійснити мобілізаційні дії. Але партнери, на жаль, не зробили це, пояснюючи, що взимку нам заважатиме погода. Зима майже минула. Росіяни за цей час підготувалися, зміцнилися, мобілізували сотні тисяч жителів. Через це ми не зуміли реалізувати можливості, що відкривалися в Луганській і Запорізькій областях, де був шанс деокупувати більше територій. Якби нам одразу допомогли, як ми просили, то ми точно цього року вже закінчували б звільнення українських земель", – пояснює генерал.

І тепер, зазначає він, все залежить від того, наскільки швидко та масштабно нам поставлять союзники необхідне озброєння, боєприпаси, техніку.

"Крім того, важливо, щоб Іран не почав більш серйозно допомагати РФ (тим самими балістичними ракетами), щоб не став надавати відповідну допомогу країні-агресору Китай. Якщо ми отримаємо потрібну підтримку, а Росія – ні, то до кінця року ми можемо закінчити війну із прийнятними для себе результатами, – прогнозує Ігор Романенко. – Якщо ні, то ми поринемо у так звану "керовану війну", яка залежить від того, коли, скільки і чого ми будемо дозовано отримувати. Але від такого розкладу у програші буде весь цивілізований світ".

Читайте також на порталі "Коментарі" — США відреагували на "мирний план" Китаю щодо припинення війни в Україні.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
Теги:

Новини

Всі новини