Рубрики
МЕНЮ
Кравцев Сергей
Тема переговорів між Україною та Росією знову стрясає інформаційний простір. Президент Чехії Петр Павел фактично повторив тези деяких західних медіа про те, що становище України погіршується, переговори можуть розпочатися мало не наступного року, оскільки ЗСУ навряд чи отримають перевагу, а РФ має сильнішу мобілізаційну базу для живої сили. Тим часом українська влада демонструє, що до переговорів не готова. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба нагадує, що всі домовленості, досягнуті з 2014 до 2022 року, Росія порушувала. Президент Володимир Зеленський називає передумовою переговорів виведення російських військ із українських територій. Київ продовжує просувати свою формулу миру, сподіваючись, що після чергової зустрічі радників глав держав відбудеться Глобальний саміт миру, найімовірніше, 2024 року. Що зараз можна сказати про битви навколо теми переговорів? Портал "Коментарі" із цим питанням звернувся до експертів.
Переговори. Фото: з відкритих джерел
Директор Українського інституту політики Руслан Бортник вважає, що західні політики не наважаться зараз публічно (і навіть непублічно) підштовхувати Україну до переговорів із Росією.
За словами експерта, західні політики це чудово розуміють. Тому діють в інший спосіб. Створюють для України складну атмосферу.
Тобто, продовжує він, за такою логікою – саме офіційний Київ має взяти для себе відповідальність за такі переговори. Вкрай токсичні, небезпечні, які не підтримує більшість українців.
Він звертає увагу, що, зі свого боку, російське керівництво теж намагається показати, що в нього все добре, що "спецоперація" йде за планом. І теж говорить про те, що глухого кута у війні немає, переговори не потрібні.
При цьому, на його думку, високою є ймовірність, що без зміни керівництва в РФ та Україні прямі переговори, в принципі, виявляться ускладненими. Лише через посередників. Як було у випадку із зерновою угодою.
Якщо говорити про концепції мирного врегулювання, то між собою продовжують боротися три підходи, каже експерт.
Перший – від євроатлантичних, ліберальних еліт. Суть його в тому, що Росія ще недостатньо ослаблена. А має бути настільки, щоб не могла вести війни ще багато років. Тож треба вимотувати її до такого стану. Такий план не виключає повної військової поразки РФ з подальшим розчленуванням території цієї держави на низку незалежних, пояснює політолог.
Другий – найбільш характерний консерваторам США і особливо у Європі. Вони виступають за припинення бойових дій, заморожування війни на невизначений час. Аргументують це необхідністю дочекатися смерті Путіна (або залишення президентської посади), після чого, вже з новим керівництвом Росії, можна про щось говорити.
Третій підхід відображає погляди груп політичних, економічних еліт, частини населення країн Європи, Росії та України, Глобального Півдня, що найбільш постраждали від цієї війни. На їхню думку, слід шукати компроміс шляхом поступки сторін один одному. Стара система відносин, старі баланси – порушено. Потрібно шукати нові. У тому числі окреслюючи нові кордони, підписуючи нові угоди, вибудовуючи нову систему глобальної безпеки, новий світопорядок.
Політолог, викладач Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук поділився такою думкою:
Офіційна позиція Заходу – Україна сама визначатиме час, коли буде готова до переговорів із РФ, наголошує експерт.
Він наголошує, що всі неформальні розмови про переговори, що ведуться з початку широкомасштабної війни, мають дещо спільне. Мовляв, переговори залежать виключно від України та позиції Заходу.
Водночас, продовжує він, РФ постійно веде розмови про можливість переговорів.
Читайте також на порталі "Коментарі" — що стане головною проблемою на шляху до членства України в ЄС: чи варто побоюватися Угорщини.
Новини