Туреччина та ООН – адвокати зернової угоди, їх головний інтерес – відновити її
Росія проводить з ООН таємні переговори про послаблення санкцій задля повернення до зернової угоди. Україна реагує на це різко негативно. Своєрідним адвокатом Росії у цьому питанні, схоже, виступає і турецький президент Реджеп Ердоган. У свою чергу США вводять санкції проти турецьких компаній за допомогу РФ в обході санкцій. Про що говорять ці "танці довкола санкцій"? Як ситуація (у ракурсі торгів навколо зернової угоди щодо посилення/ослаблення санкцій проти РФ і тим, хто допомагає їй обходити обмеження) може розвиватися далі? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
На даний момент триває політична боротьба, політична торгівля
Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко закликає бути обережнішими з риторикою та термінологією.
"Коли кажуть, що Туреччина та ООН виступають ледь не як адвокати Росії – це не так. Вони – адвокати зернової угоди. Їхній головний інтерес – відновити її, нехай навіть із певними поступками країні-агресорові", – пояснює експерт.
За його словами, у ООН тут – глобальний інтерес, у Туреччини – національний (економічний і політичний). Тож вони діють не на користь Росії, а у своїх інтересах, запевняє Володимир Фесенко.
Він наголошує, що у будь-яких переговорах, у тому числі тих, які веде Україна, завжди є відкрита (публічна) частина, а також – закрита. У цьому випадку – те саме.
"Ердоган вів із Путіним щодо зернової угоди і публічні переговори, і, звичайно,
не публічні. Як і керівництво ООН", – зазначає політолог.
Щодо санкцій, то ООН не може їх скасувати, тому що не вона їх запроваджувала, зазначає Володимир Фесенко. За його словами, головна проблема із санкціями в контексті зернової угоди в тому, що обмеження проти РФ запровадили західні держави. І лише із Заходом треба вирішувати це питання. Що й намагаються зробити Туреччина та ООН.
"Росія хоче односторонніх поступок. Щоб Захід скасував низку санкцій. Не всі. Але ті, що стосуються продовольчих моментів. Наприклад, санкції щодо Россільгоспбанку, а також проти російських компаній, які постачають добрива. Захід готовий піти на певні компроміси. І те, що пропонувала росіянам
ООН, це, насправді, позиція Заходу (а в нас чомусь почали писати про "сепаратні переговори" Гутеріша з Кремлем, шукати "зраду"). Насправді ООН не стала б виходити з такими пропозиціями, не маючи на те схвалення держав, які вводили санкції", – пояснює експерт.
Він нагадує, що, серед іншого, пропонувалося створити в одній із західних країн дочірню компанію, яка б забезпечила міжнародні платежі Россільгоспбанку (щоб не знімати санкції саме з нього).
"Але РФ хоче, щоб все було виключно так, як вимагає вона. Тож наразі триває політична боротьба, політична торгівля. З високою ймовірністю ніхто на односторонні поступки країні-агресору не піде", – констатує Володимир Фесенко.
Країна-агресор наголошує, що може замістити Україну в постачанні зерна країнам Африки
Економічний експерт Данило Монін міркує так:
"Росія фактично щодня руйнує нашу
портову інфраструктуру, формуючи неможливість для України використовувати свої порти в принципі. На цьому ж фоні країна-агресор наголошує, що може замістити Україну в постачанні зерна країнам Африки – і веде із цього приводу переговори".
Загалом, зазначає експерт, досить ефективна політика – знищити конкурента, зробивши себе фактично безальтернативним варіантом. І РФ використовує для цього всілякі важелі впливу, у тому числі, намагаючись задіяти у свій варіант зернової схеми ті ж Туреччину та Катар.
"Тут Україна мало що може протиставити, окрім як почати руйнувати портову інфраструктуру самої Росії на Чорному морі. Але це зробити не так легко, бо відстані – суттєві", – зазначає Данило Монін.
Розчарувала позиція Туреччини
Економіст, член товариства фінансових аналітиків, екс-член Ради НБУ Віталій Шапран наголошує, що російський фінансовий ринок сьогодні повільно тоне. Це видно і з девальвації рубля, і з подій на фондовому ринку.
"При тому, що росіяни мали позитивне сальдо платіжного балансу, позитивним воно виявилося лише на папері, оскільки 42% експортної виручки зараз до них надходить у рублях, ще понад 40 млрд доларів застрягло в індійських рупіях, які вони не можуть вивезти з Індії, є проблеми також з розрахунками в юанях та інших екзотичних валютах", – зазначає експерт.
Він нагадує, що Росія саме з ініціативи Путіна рік тому перейшла на розрахунки у рублях та національних валютах країн торгових партнерів. І тепер частина експортної виручки надходить у рублях, а частина стала в екзотичних валютах.
"У таких умовах чи не єдине джерело вільно-конвертованої валюти для Росії залишається аграрний експорт. І з допомогою Туреччини вона його хоче розблокувати. У тому числі шляхом розрахунків через Россільгоспбанк (РСГБ) та послаблення санкції для нафтогазової галузі, щоб зменшити ризики втрати валютної виручки, коли він проходитиме через американські та європейські банки. Якщо до кінця року росіяни цього не зроблять, то вони значно погіршать умови на валютному та кредитному ринку, буде зниження економічної активності та інвестицій", – пояснює Віталій Шапран.
Тому, продовжує він, за допомогою Туреччини росіяни намагаються виторгувати собі не так послаблення для РСГБ і виробників добрив, як послаблення для всіх експортних галузей.
"Я розчарований позицією Туреччини, яка має всі важелі для того, щоб розмовляти з Путіним з позиції сили та у разі продовження блокування українських південних портів взагалі закрити Босфор для Росії. За два місяці експорту зерна нового врожаю РФ відвантажила 9 млн тонн зерна. З них приблизно 6,5 млн. тонн пішло в Середземноморський регіон у країни Близького Сходу та Північної Африки. Якщо Ердоган замкне російське зерно у чорноморському регіоні, вони втратять дві третини свого експорту", – наголосив експерт.
Він не виключає, що до такого варіанту Росія вже готується, оскільки її експорт зерна у серпні різко зріс на 32%, тоді як збирання зернових загалом упало більш ніж на 12%.
"Те, що відбувається зараз, в чергове демонструє, що РФ не розуміє цивілізованих аргументів, не визнає, що вона не здатна замістити Україну на ринку зернових, – зазначає Віталій Шапран. – Туреччині, а також нашим іншим партнерам по НАТО потрібно переходити до більш дійових аргументів. Нам у жодному разі не потрібно погоджуватися на серію послаблень для РСГЛ. А Туреччині варто запропонувати нову формулу миру у Чорному морі: заблоковані українські порти мають дорівнювати заблокованому Босфору для будь-яких суден з російськими вантажами, включаючи нафту та зерно. Поточна переговорна стратегія Туреччини просто розтягує в часі те, що все одно відбудеться (відновлення роботи зернового коридору), що не йде на користь Україні".
Читайте також на порталі "Коментарі" – чому вступ до ЄС коштуватиме нам дуже дорого – яка причина ембарго на зерно з України.