Поки що повне виведення російських військ із території України є найспірнішим пунктом у всіх дипломатичних переговорах
У п'ятницю, 16 червня, Україна продовжувала переживати нічні атаки дронів, а також масові ракетні удари з боку РФ. Показово, що це відбувалося на фоні візиту до Києва африканської делегації із черговим мирним планом. Глава зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано вже попередив, що Європейський Союз не готовий підтримувати африканську мирну ініціативу щодо України, якщо вона передбачає заморожування війни. Ну, а сама Україна продовжує контрнаступальні дії, сподіваючись вирішити всі завдання саме на полі бою, щоб вийти на переговори про справедливий мир із вигідних позицій. Експерти проаналізували для видання "Коментарі" політико-дипломатичні, інформаційні та власне фронтові дії останнього часу, а також перспективи розвитку ситуації.
Найближчого місяця ми отримаємо важливі відповіді від саміту НАТО, від засідання Європейської Ради, а найголовніше – від наших Сил оборони
Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов розмірковує так:
"Успіхи наступальних операцій української армії стануть визначальним чинником у всіх дипломатичних переговорах. Навіть військові експерти не можуть дати прогноз щодо тривалості, масштабу та результатів наступальних дій. У будь-якому випадку це навряд чи буде схоже на операцію "Багратіон" часів Другої світової або наступ на Соммі в період Першої світової. Формат нинішньої війни – це комплекс інформаційних, диверсійних, психологічних операцій, таємні переговори елітних груп, медійні кампанії – і це є частиною загального плану".
За словами експерта, стратегічна мета літнього наступу ЗСУ – змусити Російську Федерацію визнати неминучість поразки та змиритися з необхідністю виведення військ.
"Саме повне виведення військ з території України є найспірнішим пунктом у всіх дипломатичних переговорах, – наголошує Ігор Попов. – Основним планом мирного врегулювання є
"формула миру" Володимира Зеленського із 10 кроків. Цю формулу підтримують не лише всі політичні сили в Україні та українське суспільство. Західні союзники виступають із публічними заявами на підтримку "формули миру", а на рівні робочих груп обговорюються деталі, графіки та доповнення до кожного з пунктів. Планується проведення Глобального саміту миру для обговорення деталей імплементації українського мирного плану".
Українське керівництво, продовжує експерт, відкрито вислуховує мирні пропозиції Китаю чи африканських країн, але на кожній зустрічі представляє своє бачення та свій план. В результаті, з кожним із зацікавлених у досягненні миру знаходяться спільні напрямки для роботи.
Наприклад, уточнює експерт, одним із пріоритетів у співпраці з Китаєм є питання ядерної безпеки. З африканськими країнами – це продовольча безпека та розвиток програми "Grain from Ukraine".
Стратегічні цілі України залишаються незмінними – повне відновлення територіальної цілісності та здобуття стабільних гарантій безпеки, наголошує Ігор Попов. Але тактика у досягненні цих цілей залежатиме насамперед від результатів наступальних операцій.
"Під час реалізації мирних планів можливі паузи, а за деякими пунктами та напрямками – гальмування та опір. Найближчого місяця ми отримаємо важливі відповіді від саміту НАТО, від засідання Європейської Ради, а найголовніше – від наших Сил оборони. І, залежно від цього, дипломатія просуватиме ті чи інші напрями наших планів мирного врегулювання", – констатує експерт.
Сили оборони України успішно вирішують поставлені командуванням запитання
Політолог, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна" Валентин Гладких наголошує, що результати футбольної зустрічі визначають не передматчеві прес-конференції, не коментатори трансляції та навіть не вболівальники на трибунах. Результат забезпечують дії гравців, їх підготовка та здатність реалізовувати тренерський задум. І головне, не схвалення чи свист трибун, а рахунок на табло, наголошує експерт.
"З огляду на це особисто мені незрозуміла істерика деяких наших співгромадян щодо ходу наступальних дій Сил оборони України, – зізнався Валентин Гладких. – Військові виконують свою роботу – і саме вони мають визначати, який інформаційний режим для них необхідний. І якщо вони вважають, що не варто створювати інформаційний розголос про ситуацію на
фронті, то всім нам слід з цим змиритися. Якщо емоційне занепокоєння, яке викликає в мені брак інформації про перебіг бойових дій, робить дії наших військових успішнішими, – я готовий з цим занепокоєнням миритися. Більше того – я ПОВИНЕН з цим миритися, тому що ефективність наших захисників важливіша за задоволення чиєїсь допитливості оприлюдненням інформації, яка може грати на руку ворогові".
Експерт зізнався, що його не перестають дивувати деякі українці, які, систематично зіштовхуючись із брехнею росіян, досі не можуть усвідомити, що довіряти можна лише інформації з вітчизняних офіційних джерел – насамперед уповноважених державних органів, про що неодноразово говорив у тому числі також президент України Володимир Зеленський.
"Такі люди продовжують задовольняти свою цікавість, споживаючи пропагандистську отруту з російських джерел, тягнуть її в український інформаційний простір, допомагаючи ворогові поширювати брехню і про
наші втрати, і про нібито неефективність західної техніки та невдачі на фронті. На фронті важко. Там не може бути неважко. Не важко лише на диванах, з яких істерять "експерти", піджививши мозок інформаційною отрутою з російських пабліків", – наголошує Валентин Гладких.
На даний момент, продовжує він, враховуючи оприлюднену офіційними особами, зокрема заступником міністра оборони України Ганною Маляр, інформацію можемо констатувати, що Сили оборони України успішно вирішують поставлені командуванням питання і, вміло використовуючи високоефективну західну зброю, завдають противнику тяжких втрат, які в рази перевищують наші.
"Говорити про остаточні результати оборонних та наступальних дій передчасно, – зазначає експерт. – І обираючи між бажанням поговорити про перебіг бойових дій та необхідністю досягти результатів – слід правильно визначати пріоритети".
Усі мирні плани – і китайський, і ватиканський, і індонезійський, і африканський – мають по суті три варіанти розвитку подій
Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії "Національна платформа" Катерина Одарченко поділилася такою думкою:
"Мирний план від Африки, подробиці якого поки до ладу так і незрозумілі – лише один із багатьох. Їх цього року вже пропонували Китай, Ватикан, Індонезія. Найбільш обговорюваними стали
китайські пропозиції. Хоч вони були і рамкові, але через особливу позицію КНР, максимальне побоювання США, що Пекін, за прикладом Москви, може спробувати зробити ставку на силові методи – і напасти на Тайвань, саме ці ідеї обговорювалися найчастіше. Навіть не у форматі тексту (пропозицій як таких не було, лише загальні моменти), а у форматі того, що Китай вийшов із деякими пропозиціями".
Тож, зазначає експерт, не слід розцінювати африканську ініціативу як щось особливе або те, від чого відштовхуватимуться, обговорюючи гіпотетичні переговори.
"Думаю, всі плани – і китайський, і ватиканський, і індонезійський, і африканський – по суті мають три варіанти розвитку подій. Деякі кулуарні домовленості, перемоги однієї зі сторін (віримо, що – України) чи "заморозка" конфлікту. І зараз триває тестування цих варіантів планів з боку концепції. Дипломатичні переговори будуються саме довкола цього", – вважає Катерина Одарченко.
Вона сумнівається, що той самий африканський план – автономний.
"Навряд чи лідери країн Африки, які їздять із цими пропозиціями зараз Європою, Україною і тепер збираються до Росії, самі це все написали. Не настільки вони "в темі" того, що відбувається, – пояснює експерт. – Слід враховувати, що частина африканських країн страждає від дій вагнерівців, від продовольчої безпеки, що похитнулася через дії РФ. При цьому сама Росія має вплив на частину африканських країн. Ще більше – у Китаю. І саме їхні тіні можуть проглядатися за нинішніми пропозиціями. Водночас із ситуації з "миротворчістю" кожна країна намагається винести якийсь позитив особисто для себе. Взяти ту саму Туреччину. Але, у будь-якому разі, час для переговорів поки не настав, що чітко дають зрозуміти і Київ, і Москва. А отже – поки продовжать говорити гармати. Що не скасовує спроби паралельно наводити деякі дипломатичні мости. Адже будь-яка війна завжди закінчується саме переговорами. Нам важливо, щоб ця закінчилося переговорами на наших умовах – і справедливим миром".
Читайте також на порталі "Коментарі" - війна в Україні: що найближчим часом чекати від Києва та Москви – чому напруга наростає.