Екс-президент Російської Федерації, заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв продовжує сипати божевільними заявами. Намагаючись виправдати вторгнення в Україну, він назвав нашу країну частиною Росії. А говорячи про умови закінчення т.зв. "спеціальної військової операції" назвав такими перемогти НАТО на території України, а також "створити санітарну смугу, яка не дозволить застосовувати будь-які види зброї, яка працює на середніх та коротких дистанціях, тобто кілометрів 70-100". У свою чергу, засновник і головний фінансист ПВК "Вагнер" Євген Пригожин спростував заяви Кремля про те, що Росія воює з НАТО, і поставив під сумнів існування "нацистів" на території України. Про що говорить така розбіжність думок? Чи можна вважати, що становище нинішніх господарів Кремля стає дедалі хиткішим? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Дмитро Медведєв. Фото з відкритих джерел
Росіяни нормально ставилися до незалежності поляків, фінів, грузинів, але тільки не українців
Керівник Центру підготовки операторів БПЛА "Крук", політтехнолог, офіцер ЗСУ Віктор Таран розмірковує так:
"Якщо подивитися на те, як поводиться ПВК "Вагнер", як вони себе публічно позиціонують, то ми бачимо, що їхня інформаційна кампанія принципово відрізняється від тієї, яку поводить Кремль. Вагнерівці намагаються демонструвати себе якоюсь іншою силою – і військовою, і політичною. І у своїй комунікації вони максимально підвищують свій статус, у тому числі за рахунок героїзації ЗСУ. Як доказ – фільм ПВК "Вагнер" про протистояння між ними та українськими військовими, знятий у найкращих голлівудських традиціях. Там досить потужно показано українських військових. Тим самим вагнерівці намагаються підвищити власну значущість. Показати, що вони воюють із гідним противником, а тому їхня ЧВК – теж потужна сила. І з погляду піару – це дуже правильна історія".
На думку експерта, коли у нас дехто каже, що ми воюємо з "чмобіками" – це не коректно. Насправді, наголошує він, ми воюємо зараз із другою хвилею регулярної армії РФ, а не просто з "чмобіками".
"Не слід знецінювати те, що роблять ЗСУ! – закликає Віктор Таран. – І у цьому контексті вагнерівці роблять все правильно. Підвищуючи героїзацію своєї структури зокрема й російської армії загалом".
Щодо заяв Медведєва – це зовсім не марення, вважає експерт.
"Якщо ми відкриємо будь-яку історичну доктрину Московського царства, а потім і Російського, починаючи з 18 століття, то побачимо, що в їхньому концепті – України не існує, це частина спершу Московської, а потім і Російської імперії. До речі, цей концепт придумав могилянець, українець Феофан Прокопович. Ідею принесли Петру І. Після чого московити перейменувалися в 1721 в Російську імперію. З того часу у росіян існує тренд – Україна не просто невід'ємна частина Російської імперії, а власне її серце, те, звідки ця імперія почалася, без чого її не було б. Можна порівнювати із ситуацією Ізраїлю та його конфлікту з Палестиною. Ключові історичні місця для ізраїльтян, включаючи Віфлієм, залишилися в Палестині. І тут – постійний конфлікт. Так само і у випадку з росіянами. Вони не почуваються повноцінними, коли їхній історичний центр, то з чого все почалося – Київ – знаходиться в іншій державі".
Тут, продовжує експерт, доречно згадати ще й концепт Третього Риму, придуманий у 15 столітті, після падіння Константинополя. Ідея була в тому, що після Риму центр влади переноситься до Константинополя, звідти – до Києва, а згодом – до Москви.
"І виривання Києва із цієї історичної парадигми повністю розриває зв'язок між Московським царством, Російською імперією – та Константинополем. Чого допустити росіяни не можуть. Все це, – наголошує Віктор Таран, – тягнеться з 18 століття. Тоді ж було вигадано концепцію "трьох народів": малоросійського, білоруського і власне російського. Зверніть увагу, що росіяни нормально ставилися до незалежності поляків, фінів, грузинів, але – тільки не українців. Тому що для них це крах усього імперського наративу. І проблема не в Медведєві чи Путіні, а в ідеології, якій уже 400 років. І тому ми ніколи не зможемо ні про що домовитись із росіянами. Інакше їм доведеться переписувати всю свою історію. Вихід один – Україна має бути сильною, мати сильну армію, сильну владу, сильне громадянське – демократичне – суспільство. Стати членом НАТО, ЄС. Лише це – запорука нашої незалежності".
Політичного актора – Путіна – можуть незабаром змінити
Політичний експерт Олександр Антонюк вважає, що заяви Медведєва – чергове свідчення його особистої "адекватності", як і "адекватності" всієї нинішньої російської офіційної влади.
"Оскільки "дно" вони вже пробили, чекати на якусь осудну реакцію від Медведєва і більшості нинішніх "кремлівців", держдумівців – не доводиться. При цьому їхні заяви ні на що особливо не впливають. Поріг страху навіть перед гіпотетичним застосуванням росіянами ядерної зброї, мені здається, Україна і більшість країн світу вже подолали. Ще минулого року", – зазначає експерт.
За його словами, заяви Пригожина звучать більш адекватно, правдиво, раціонально. У цьому ж ракурсі, незважаючи на свою явну імперськість, висловлюється і колишній віце-президент Російської Федерації, генерал-майор авіації у відставці, доктор економічних наук, кандидат військових наук Олександр Руцький, звертає увагу Олександр Антонюк.
"Поки що не помітно, що під нинішніми господарями Кремля хитаються крісла. При цьому важливо розуміти, що Путін – це продукт Федеральної служби безпеки (ФСБ) – правонаступниці КДБ. Вже кілька місяців я та наша аналітична група бачимо, що ФСБ почала проводити через певних спікерів паралельну Кремлю лінію щодо раціональних тез. З'явилися окремі персонажі, як Руцький, деякі пропагандисти, які починають говорити більш-менш адекватні речі, оцінюючи ту чи іншу ситуацію. Причому оцінюючи цілком конкретний термін, згідно з новими російськими законами (щодо дискредитації збройних сил РФ)", – підкреслює експерт.
Схоже, продовжує він, що незалежно від подальшої долі Путіна (а ордер на його арешт від Міжнародного кримінального суду може зіграти тут свою роль, підштовхуючи російські еліти до якнайшвидшої зміни токсичного президента), завдання ФСБ – створити всі умови, щоб після неминучого програшу РФ у війні проти України та всього демократичного світу, коли Росія опиниться на порозі "великої смути", стався відносно безболісний транзит влади. Не виключено, що з фігурою того ж таки Руцького біля керма держави. Нехай навіть тимчасово. Щоб створити ілюзію для того ж Заходу, що нібито РФ стала на шлях виправлення. Хоча це може бути далеко не так, просто черговим фокусом для замилювання очей. Але такий сценарій виглядає цілком реалістичним.
"Водночас не варто забувати і про те, що активно почала грати на російському полі
Китайська Народна Республіка (КНР).
Тож ситуація тут ще складніша, ніж може здатися на перший погляд, – вважає Олександр Антонюк. – Але я схильний вважати, що політичного актора – Путіна – можуть незабаром змінити. При цьому важливо розуміти, що ті чи інші конфлікти між вежами Кремля на спільний російський шовінізм не впливають. Росіяни здебільшого підтримують і Путіна, і війну. І після неминучого програшу їм традиційно знадобиться винуватець. Яким можуть зробити Путіна, вивівши на сцену нового персонажа. Руцького чи когось подібного до нього консенсусного варіанту спецслужб РФ, які й здійснюють повноцінне управління цією країною, проникнувши практично у всі гілки вертикалі влади – від місцевої до центральної". Читайте також на порталі "Коментарі" — чи справді у Путіна з'явився наступник – чому переговори Зеленського та Сі вже під питанням.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.