Дипломатичний та військовий фронт: що очікувати від другої половини лютого

Не всі домовленості, досягнуті під час "Рамштайну-9", що пройшов 14 лютого, можна озвучувати. Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час свого традиційного вечірнього звернення. Він також наголосив, що 54 країни-партнери взяли участь у "Рамштайні-9", а головні висновки – більше зброї, більше навчання для наших військових, більше підтримки. За словами президента, швидкість ухвалення рішень – важлива, бо вона рятує життя (а ситуація на Донбасі залишається вкрай складною) та повертає безпеку до Європи. Які очікування від битви на всіх фронтах (включаючи військові та дипломатичні) у другій половині лютого? Видання "Коментарі" із цим питанням звернулося до експертів.

Війна в Україні. Фото: з відкритих джерел

Є ймовірність, що друга половина лютого стане розгортанням нового російського наступу чи спроб українського контрнаступу

Директор Українського інституту політики (УІП) Руслан Бортник розмірковує так:

Експерт не думає, що РФ наважиться влаштувати другу хвилю масованого наступу якраз під 24 лютого. Але є ймовірність, що друга половина лютого стане розгортанням нового російського наступу чи спроб українського контрнаступу.

У цей період, на думку директора УІП, зростає роль різноманітних провокацій. У тому числі із використанням хімічних, радіоактивних матеріалів. Є ризик, що російська агресія може перекинутися на Молдову, що може спалахнути в Білорусі, на Близькому Сході.

Захід єдиний як ніколи у підтримці України

Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна зазначає, що зараз усі завмерли в очікуванні широко анонсованого російського наступу.

За її словами, тому є низка підтверджень.

По-перше, немає навіть натяків на переговори України та РФ, особливо на тлі ультиматумів, які транслюються із Кремля. Колективний Захід, акцентує Ганна Малкіна, єдиний як ніколи в підтримці України, яка виражається не тільки в глибокій стурбованості, а й у значних обсягах наступального озброєння, що поставляється. Це означає, що на міжнародному рівні ухвалено рішення добити путінський режим, а не утихомирити його. І для досягнення поставленої мети є сили, можливості та, що найголовніше, політична воля, впевнена експерт.

По-друге, продовжує вона, нещодавній розгром російських морпіхів під Вугледаром показав, що Міноборони РФ не особливо переймається зміною тактики та стратегії ведення бойових дій.

По-третє, зазначає вона, незважаючи на всі зусилля Путіна, йому так і не вдалося втягнути у війну Білорусь, яка б могла відтягнути сили ЗСУ на інший фронт. Звичайно, ця загроза існує, наголошує Ганна Малкіна, її не можна недооцінювати, проте поки що вона існує у формі інформаційно-психологічної війни, а не реальної.

Незважаючи на все перераховане вище, у нас теж немає приводів для тріумфу, вважає Ганна Малкіна. Адже немає розуміння, як і коли закінчиться війна. Тому що навіть вихід ЗСУ на межі 1991 року не стане її закінченням за збереження путінського режиму. І поки що це – одна з найскладніших проблем, яку ще вирішуватиме, констатує політолог.

Кожен член НАТО, кожна демократична, цивілізована країна вже усвідомила – війна в Україні, напад на нас РФ – це також їхня війна

Експерт у питаннях національної безпеки та оборони, учасник програми Україна-НАТО Катерина Коваль вважає, що на подальшу ситуацію багато в чому вплинуть підсумки "Рамштайну-9", які вона оцінює як позитивні.

Немає сумнівів, запевняє вона, що саме Україна стає флагманом нової безпеки.

Читайте також на порталі "Коментарі" — що може призвести до розпаду Росії – чи є передумови для цього.