Скандал за скандалом – як Міністерство оборони та Мінстратегпром провалюють закупівлю боєприпасів для ЗСУ, і ніхто за це не відповідає

Минулий 2024 рік став вельми неоднозначним для України у військовому плані – поряд із блискучим успіхом Курського наступу в серпні, вже у вересні ЗСУ почали переслідувати невдачі в Донецькій області. І однією з причин цього може стати банальна нестача боєприпасів, викликана як мінімум халатністю, а то й прямою корупцією, співробітників двох ключових для війни міністерств – оборони та стратегічної промисловості.

Ілюстративне фото

Мінометний голод

У середині вересня, якраз у момент перших серйозних успіхів окупантів у Донецькій області, військовий журналіст ТСН Юлія Кирієнко повідомила про відсутність у бригадах 120 мм мін для відбиття атак. На тиждень, за її словами, бригада отримувала лише 10 мін калібром 120 мм, і це при тому, що саме міномети стали основним засобом для боротьби з ворожою піхотою завдяки дешевизні порівняно зі 152- та 155 мм снарядами і, хоча б теоретично, масовості. Журналістка зауважила, що виробництво 120-мм мін налагоджено, ось тільки у військах їх чомусь немає, а контракти виконуються лише на 10%.

Про один із таких контрактів, виконаних навіть менш ніж на 10%, стало відомо у тому ж вересні. Як повідомляли ЗМІ, за травень, червень, липень та серпень державний "Павлоградський хімічний завод" мав поставити військовим 250 тисяч мінометних пострілів 120 мм, а відвантажив… трохи менше 17 тисяч! Це при тому, що цей завод Мінстратегпрому вчасно одержав мільярди гривень передоплати.

У першому кварталі 2024 року Агентство оборонних закупівель підписує з державними "Артемом" та Павлоградським хімічним заводом рекордні контракти на постачання боєприпасів та сплачує десятки мільярдів гривень попередньої оплати. Державний "Спецтехноекспорт" на початку лютого отримав майже 700 мільйонів гривень попередньої оплати для постачання 80 000 зарубіжних мінометних пострілів для 120 мм мінометів, але ще не поставив жодного.

Потім скарги на брак мін приходити перестали, але окупанти вже просувалися вперед, а відсутність скарг на брак боєприпасів вибухнула ще більшим скандалом у листопаді.

Міни просто не вибухають

Замість скарг на брак мін де-не-де звучали скарги на якість боєприпасів, що надходять до мінометів, проте по-справжньому про це стало відомо після поширення цих даних виданням на початку листопада.

На відео військовослужбовці скаржилися на нову партію мінометних мін, у яких із 10 одиниць вибухає лише 1. Іншою проблемою назвали неякісні вишибні заряди пороху до мін, через що останні падають за 10-50 метрів від міномету.

Пізніше "Дзеркало тижня" уточнило проблеми мінометних мін:

— міни відхилялися від точки прицілювання на 100-600 метрів по дальності;

— були невиходи мін із стовбура міномета;

— нерозриви мін біля цілі;

— міни падали на траєкторії польоту з відривом 10–150 метрів від міномета;

— при зміні прицілу міна неправильно змінювала дальність польоту;

— поодинокі випадки невиходу металевої частини міни із труби, догоряння пороху у стволі.

За підсумками розслідувань ЗМІ виникли дві версії, які пояснюють такі результати стрільби:

1) технічна, тобто об'єктивні проблеми;

2) суб'єктивна, спричинена бажанням пролобіювати інтереси конкретних заводів.

Технічна звучала у розслідуванні "Економічної правди", що пояснювалося неякісним порохом, та підривниками М-12, чиє виробництво в Україні до кінця не освоєно. З цієї причини на міни ставили інші підривники – це були В-429, чиє виробництво було розпочато на Шосткінському казенному заводі "Імпульс" у 2019 році.

Сам В-429 почав вироблятись ще в роки Другої світової війни для спорядження артилерійських снарядів калібром від 85 мм і вище і технологічно не підходив для 120 мм мінометів. Зокрема, для нормальної стрільби 120-мм мінометної міни необхідно було використання двох вишибних зарядів, а не одного, що пояснювало раннє падіння боєприпасу та відсутність вибуху.

Військовий оглядач групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко зазначає, що у світі виник дефіцит вибухових речовин та порохів для артилерійських боєприпасів. Наслідком цього стало "просідання" якості виробництва ВР та пороху.

Водночас ЗМІ наголошуючи на технічних проблемах налагодження виробництва мінометних мін підкреслюють, що військові представники від Міноборони поводилися досить дивно.

Так, при рішенні про видачу контракту на виробництво мін неназваному ЗМІ заводу (ймовірно, той самий Павлоградський хімічний завод) спочатку вказувалися можливі проблеми у вигляді того ж підривника М-12, сумнівів у можливості виробляти необхідну кількість боєприпасів та іншого. Проте позитивний висновок було отримано, а згодом навіть розширено – можливості виробництва оцінювалися вже у 670 тисяч мін, а не 300 тисяч як раніше, а проблеми з підривниками тощо, і зовсім зникли.

Загалом, як стверджує автор розслідування Юрій Ніколов, "представник Міноборони заявив, що у Міноборони відсутня система контролю якості перед постачанням продукції до ЗСУ, ось вам і управління Рустема Умерова". Причому ніхто навіть не знає у кого власне виробник мін купував порох для боєприпасів, так він імпортний, а методики перевірки його в Україні взагалі немає.

В обох відомствах, виробнику – Міністерстві стратегічної промисловості, та одержувачі – Міністерстві оборони, проблему неякісних боєприпасів визнали. У МО заявили про створення міжвідомчої комісії щодо з'ясування причин того, що сталося, а Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження. Однак після цього в МО, посилаючись на таємницю, мовчать про ситуацію вже 2 місяці.

У Мінстратегпромі визнали факт браку частини мін з останньої партії в 54 тисячі одиниць і заявили, що відкликають 24 тисячі одиниць, що є менше ніж 1% від їхнього річного виробництва.

Мінометний скандал — збій у програмі чи система?

Здавалося б, пік скандалу з мінометними мінами вже пройшов, і можна навіть подумати, що мав місце звичайний, "технічний" збій чи помилка зростання, коли виробництво боєприпасів зростає, а як пише той самий Олександр Коваленко, використовуються різні сурогати.

Прикладом цього можуть бути різні артилерійські снаряди і мінометні міни, наприклад, АТ-45/55, що споряджаються . Цей шифр означає, що в боєприпасі 45% такої вибухівки, як амотол — так називається вибухова речовина на основі суміші аміачної селітри та тротилу, якій у АТ-45 відповідно 45%, а решта – потужніший тротил. У разі війни така практика нормальна і має зворотний бік як зниження якості.

Але чи такий поодинокий скандал із мінометними мінами?

У середині січня всього за два дні спалахнули два нові скандали. Першим з них стала інформація військового експерта Сергія Згурця про спробу купівлі для ЗСУ американських протитанкових мін М6А2. За кожну міну Агентство оборонних закупівель готове заплатити 600 євро, це при тому, що міни були виготовлені в 1941 році для Другої світової і ще в 1960-х були зняті з виробництва . Більше того, за видалення цієї публікації навіть пропонували гроші.

Паралельно з цим Офіс Генпрокурора України заявив про підозру екс-співробітнику МО України, який завдав бюджету збитків на 193 млн грн при купівлі 400 кулеметів ДШК калібром 12,7 мм. Половина з них була поганою якості, а інші не надійшли зовсім. При цьому чиновник уже підозрюється у розкраданнях 1,5 млрд грн на снаряди для ЗСУ. Йдеться про Олександра Лієва.

Словом, проблеми із закупівлями зброї у Міноборони – це системна криза, і остання має прізвища конкретних осіб, які мають до цього відношення.

Колаборація Рустема Умерова, Олександра Камишина та Леоніда Шимана – чому ЗСУ залишилися без боєприпасів

Виробником неякісних мінометних мін виступив Павлоградський хімічний завод, який на 100% належить Міністерству стратегічної промисловості України. Багаторічним директором підприємства є Леонід Шиман, особистість дуже примітна.

Так, за даними порталу "Наші гроші", директор стратегічного підприємства проходить підозрюваним за двома кримінальними провадженнями – продаж продукції заводу через "фірми-прокладки" та купівлю труб за завищеними цінами. Однак це не заважає йому керувати підприємством і отримувати величезні державні контракти, в чому за версією Юрія Ніколова йому допомагав тепер уже колишній міністр Мінстратегпрому Олександр Камишин.

Звільнення останнього виявилося вельми своєчасним – міністр залишив свою посаду 4 вересня, а через 2 тижні спалахнув скандал із "мінометним голодом", тому що підприємство Мінстратегпрому не можуть виконати свої зобов'язання. А самі контракти з ними були укладені ще під час перебування головою відомства Олександра Камишина. Коли ж постало питання про якість боєприпасів, екс-міністр уже займався питаннями створення асоціації виробників зброї та консультував президента щодо ВПК. При цьому, за даними "Української правди", продовжував впливати на Мінстратегпром за рахунок впливу на нового міністра Германа Сметаніна, екс-керівника "Укроборонпрому" та раніше підпорядкованого колишньому міністру.

Втім, знайти підприємство, яке може отримати тендер від держави на виробництво зброї, ще не означає її отримати. Оскільки вирішальне слово у майбутньому контракті мало Агентство оборонних закупівель на чолі з Мариною Безруковою.

Ще до скандалу з якістю мін, але вже після з'ясування, що їхнє виробництво провалено, Марина Безрукова в інтерв'ю УП заявила , що була проти укладання контракту, бо побоювалася зриву договору. Хто її переконав поставити підпис чиновниця не уточнила, але з огляду на те, що Агентство підпорядковується Міністерству оборони на чолі з Рустемом Умеровим, список осіб, здатних впливати на Марину Безрукову, навряд чи занадто великий. Більше того, за даними ЗМІ, після цього відносини голови Агентства оборонних закупівель і Рустема Умерова зіпсувалися, тому вона має всі шанси залишитися без продовження свого контракту, який закінчується в січні.

Тим часом, Офіс Генерального прокурора України та СБУ розпочали розслідування кримінального провадження № 22024000000001091, відкритого 21 листопада 2024 року. У його рамках на Павлоградському хімічному заводі проведено обшук та вилучено документацію щодо виробництва мін. Саме провадження відкрито в рамках статті 114 КК України "Перешкода законній діяльності ЗСУ" і поки що підозрюваних у ньому немає, а якщо знайдуться і їх вина буде доведена, їм загрожуватимуть до 8 років позбавлення волі.

Як писали раніше "Коментарі", у закупівлі зброї для ЗСУ себе активно виявляє екс-глава НАБУ Артем Ситник, який став заступником Марини Безрукової в Агентстві оборонних закупівель. Як складеться його доля у разі можливого звільнення нинішнього глави Агентства – невідомо.