Засновник групи ПВК "Вагнер" Євген Пригожин, найманці якого вийшли з Бахмута через величезні втрати, підриває режим Путіна через образу, що не отримав нагороду "за Бахмут". Так вважають аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Тим часом російський опозиційний політик Дмитро Гудков запевняє, що Путіну навіть вигідний Пригожин, який періодично жорстко критикує керівництво Міноборони РФ. Яка позиція ближча до істини – і чому? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Євген Пригожин. Фото: з відкритих джерел
Між Пригожиним та Міноборони РФ ще з часів активних військових дій росіян у Сирії були проблеми
Медіаексперт, член Ради з питань свободи слова за президента Володимира Зеленського, екс-заступник міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радник міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова поділилася такою думкою:
"Після спілкування з російськими опозиціонерами Гудковим, Галлямовим, Фейгіним, з нашими аналітиками, мені здається, що Пригожин насамперед виконує завдання Путіна. Враховуючи, що т.зв. "спеціальна військова операція" пішла явно не за планом, потрібно знайти "цапа-відбувайла", на якого списати всі провали. І Пригожин, як, до речі, і Гіркін-Стрєлков, який діє за завданням ФСБ, намагаються цю відповідальність перекласти на міністра оборони Шойгу та голову генштабу Герасимова. Саме їх звинувачують то у нестачі боєприпасів, то у неправильно спланованих операціях, то ще у чомусь. Адже визнавати, що сама собою т.зв. "СВО" була величезною помилкою – Кремль не може. Тоді ж винні Путін і ФСБ. Чого вони припустити, зрозуміло, не можуть".
Слід також розуміти, продовжує експерт, що між Пригожиним та Міноборони (МО) РФ ще з часів активних військових дій росіян у Сирії були проблеми. Особливо після інциденту у лютому 2018-го, коли американці та союзники знищили, за деякими даними, сотні "вагнерівців", які йшли на захоплення газопереробного заводу в одній із провінцій. Тоді це приховували, зараз виносять на світ, щоб продемонструвати провали МО, пояснює Тетяна Попова.
"Наразі ж "вагнерівці" зазнали колосальних втрат під Бахмутом. І вони точно більше 20 тисяч, які називає Пригожин (уточнюючи, що половина втрат – колишні зеки, половина – професійні найманці). Виходячи з моїх розмов із полоненими "вагнерівцями" (колишніми в'язнями), кожен їхній підрозділ втратив від 80 до 95% особового складу. Відповідно, загинуло в рази більше, ніж запевняє Пригожин. Але визнавати це він не може. А ось звинувачувати МО – може. Що й робить. Явно не без схвалення Кремля", – наголошує експерт.
Вона нагадує, що у Пригожина – достатня кількість недоброзичливців у РФ. Від губернатора Санкт-Петербурга Беглова (з яким він має давні "контри") до різних воєначальників. Тому, зазначає Тетяна Попова, різними нападками Пригожин відіграє ще й свою майбутню лінію захисту. А також піднімає свою цитованість, впізнаваність, збільшує кількість послідовників.
"Згідно з одним із досліджень щодо популярності російських політиків, Пригожин посідає друге місце – після Путіна. Відіграло роль те, що Пригожин позиціонує себе як людина, яка ріже "правду-матку". І тут заходить на поле Стрєлкова та інших учасників "клубу розсерджених патріотів". Відбираючи електорат уже у них, що помітно засмутило Стрєлкова-Гіркіна, який почав "покусувати" Пригожина, – розповідає Тетяна Попова. – Це досить складна конструкція. Спочатку, на мою думку, вона створювалася, щоб відвести підозру від невдачі "СВО" від Путіна. Але потім Пригожин почав використовувати можливості критикувати військову верхівку – для власного піару, для зростання свого рейтингу".
Пригожин – це один із потужних та неформальних стовпів гебешного путінського режиму
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак вважає великим припущенням, ніби у закритому російському політичному полі є місце для проявів демократичного вільнодумства та публічного змагання позицій, альтернатив та думок.
"Іноді нам здається, що Пригожин – це великий опозиціонер щодо Путіна, що російські еліти розколоті та шукають наступника. Але в такій "спецслужбівській" автаркії (система замкнутого відтворення – прим. ред.), як нинішня Росія, будь-який показовий інформаційний та політичний "плюралізм" на федеральному та місцевому рівні – іманентний (притаманний природі самого предмета, внутрішній – прим. ред.). системі інструмент контролю за масовою свідомістю", – пояснює експерт.
За його словами, Пригожин – це один із потужних та неформальних стовпів гебешного путінського режиму, активність якого повністю управляється ФСБ та Путіним особисто.
"Нас не повинен збивати з пантелику і той факт, що Пригожин може висловлювати начебто образливі фрази проти особистості Путіна. Без сумніву, такі публічно награні дії неможливі без погодження з Кремлем, – акцентує Олег Постернак. – Усі, хто становив реальну загрозу Путіну чи вважався кровним ворогом – платили жорстку ціну (Литвиненко, Ходорковський тощо). Пригожин продовжує ефективно розвивати свою приватну військову компанію, розширювати вплив в африканських країнах та завдавати значних інформаційних ударів по Міністерству оборони та Генеральному штабу РФ".
Для Путіна Пригожин – це як "опричник" Малюта Скуратов для російського царя Івана Грозного, вважає експерт. Якийсь "шалений ланцюговий пес" для утримання страху в середовищі російської економічної еліти.
"Окрім цього, Пригожин – ще й інструмент для балансу і завдання репутаційних ударів по російській військовій верхівці, в середовищі якої цілком може дозрівати змова через невдоволення результатами військової авантюри Путіна, яка знекровлює і знесилює армію, яка й до цього перебувала в не кращому стані", – констатує Олег Постернак.
Читайте також на порталі "Коментарі" – чому Путін поспішає з виборами в окупації – що це дасть Кремлю.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.