В Україні продовжує активно обговорюватися тема мобілізації загалом та відповідних змін у законодавстві – зокрема. Враховуючи величезну кількість правок, законопроєкт може бути прийнятий лише у квітні, а в силу вступити (за умови підписання президентом) у травні. Не виключено, що мобілізують 400-500 тисяч людей. Експерти поділилися з порталом "Коментарі" думками щодо мобілізаційних проблем України.
Мобілізація в Україні. Фото: з відкритих джерел
Демобілізація під час війни нереалістична
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко пояснює:
"Мобілізація пройшла історію тисячоліть у будівництві держав та ведення воєн. І українське ноу-хау, що під час мобілізації на перший план має виходити демобілізація – нереалістична, шкідлива. Добре, що президент уточнив нещодавно – під час мобілізації ні про яку демобілізацію не може бути мови. При цьому підписано указ про звільнення зі строкової служби. І тут з'являється дисонанс".
За словами генерала, українським військовослужбовцям, особливо тим, хто давно воює, дуже тяжко. Потрібні ротації, потрібне поповнення штатів.
"Підхід має бути наступним: спочатку за рахунок мобілізації вирішити питання із поповненням. Важливо бачити загальну картину того, яку кількість людей, озброєнь, боєприпасів ми маємо. І лише забезпечивши поповнення можна реалізовувати питання ротації, відпочинку, звільнень певних категорій", – вважає Ігор Романенко.
Новий законопроєкт не посилить мобілізацію
Старший лейтенант, лицар ордена Богдана Хмельницького, колишній командир роти 47-ї бригади, експерт Аналітичної групи "Левіафан" Микола Мельник наголошує, що щодо законопроєкту про мобілізацію та того, що відбувається навколо нього, сказано вже багато. Але, схоже, недостатньо для того, щоб нардепи та інші відповідальні особи зрозуміли важливість прийняття ефективного документа та реформування багатьох процесів загалом.
"Біда ще й у тому, – зазначає експерт, – що у запропонованому варіанті, який вихолощують безліччю правок, немає потужних важелів, які б дозволили, умовно кажучи, протягом кількох місяців мобілізувати сотні тисяч людей. Законопроєкт просто підключає більше адмінресурсу до виконання певних повноважень ТЦК. За мобілізаційну підготовку відповідатимуть уже не лише ТЦК, а й органи місцевого самоврядування, військово-цивільні адміністрації. Що, мабуть, правильно під час війни. Але головне питання – як мобілізувати більше людей та ефективно підготувати їх до відправлення на фронт. І відповіді на нього поки що немає".
На думку Микола Мельника, українці не хочуть мобілізуватися, бо створено певний інформаційний фон, що мобілізація мало не дорівнює смерті. Або ризику бути покаліченим, після чого тебе залишать із твоїми проблемами віч-на-віч.
"Слід якось переламувати це негативне тло. Але я поки не бачу від тих, хто кермує "Єдиним телемарафоном" якихось потуг у цьому напрямі", – зізнався ветеран.
Другим важливим моментом він називає те, що система підготовки мобілізованих в Україні, на жаль, перебуває на недостатньому рівні.
"Нам необхідні реформи, але їх поки що немає. Так, є спроби окремих бригад створити свої системи підготовки, бо не розраховують, що з навчальних центрів їм надішлють адекватно підготовлених бійців. Але це не вирішення проблеми, до якої треба підходити комплексно. А лише створюється додаткова напруга на бригади, ставлячи під питання необхідність існування неефективних центрів підготовки", – підкреслює експерт.
Третя історія – соцзахист військовослужбовців (гарантована відпустка, демобілізація, підтримка після поранення) та членів їхніх сімей (у разі загибелі). Тут також багато обіцянок, але мало дій.
"Все перераховане вище створює перешкоду для нормального процесу мобілізації, навіть, якщо відповідний закон буде прийнятий", – констатує Микола Мельник.
Читайте також на порталі "Коментарі" – ЗМІ назвали найспірніший аспект в українській схемі мобілізації.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.