Головна Новини Суспільство Війна з Росією Чому світ досі сподівається на переговори з Кремлем – у чому може бути небезпека для України
commentss НОВИНИ Всі новини

Чому світ досі сподівається на переговори з Кремлем – у чому може бути небезпека для України

На Заході вже починають розуміти, що готовності української влади погодитися на переговори на умовах Кремля замало, українці цього не приймуть

18 листопада 2022, 14:00 comments1536
Поділіться публікацією:

Під час вечірнього звернення 17 листопада президент Володимир Зеленський, серед іншого, торкнувся питань ракетних ударів рашистів по українській енергосистемі, продовження зернової угоди, вироку вбивцям, які знищили малайзійський "Боїнг" у небі над Донбасом у 2014 році. За словами Зеленського, тільки повний захист українського неба вбереже і нашу країну, і Європу від багатьох можливих ескалацій російської агресії і точно спонукатиме росію до справжнього припинення війни. Чому світ після стільки явних злочинів проти людства, які вчинила Росія, не може змусити агресора до реальної відповіді та надати Україні таку допомогу, яка дозволить швидше перемогти у цій війні? Чи немає відчуття, що нас ведуть до переговорів, які є смертельно небезпечними для України як для держави? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Чому світ досі сподівається на переговори з Кремлем – у чому може бути небезпека для України

Володимир Путін. Фото з відкритих джерел

"Примусити" Україну та президента Зеленського до чогось – завдання нереалістичне

Політолог, викладач Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук розмірковує так:

"Українська влада послідовно закликає притягти росію до відповідальності за всіма можливими напрямами: економічного (санкції проти продажу російських енергоресурсів), військового (більше зброї для України, про що постійно закликає президент Зеленський), морального (визнання Росії державою — спонсором тероризму, виключення Росії з міжнародних структур). Зрозуміло, що цьому чиниться активний опір зі сторін російського лобі в багатьох державах, але рух все ж таки є".

Показовою, на думку політолога, була ізоляція російської делегації під час саміту G20, а також те, що цього тижня Європарламент має оголосити російський режим – терористичним.

"Теза про "примус України до переговорів" активно просувається на Заході через проросійські канали, – наголошує Петро Олещук. – Водночас, ми маємо розуміти, що останнім часом наша держава набуває все більш виразної суб'єктності. "Примусити" Україну та президента Зеленського до чогось – завдання нереалістичне, тим більше, якщо врахувати серйозний рівень підтримки курсу на здобуття перемоги над Росією в українському суспільстві. Причому цей курс – офіційний, закріплений на рівні документів".

У 2008 році нападом на Грузію Путін зробив "пробник" військового вторгнення з анексією — і подивився, як реагуватиме світ

Політичний експерт Світлана Кушнір, якщо довго мучитися – колись щось та вийде…

"Як би блюзнірськи це не звучало щодо тисяч жертв української сторони у протистоянні військової агресії путінської росії, саме цей меседж, як на мене, є основним у політиці заходу стосовно Росії. Проект "Анаконда", який запустили за часів холодної війни проти СРСР, виявився дієвою методичкою для політиків США, Великої Британії, Австралії та навіть деяких країн Європи. Тоді хотіли послабити вплив СРСР, нейтралізувати поширення перегонів озброєнь та ядерного потенціалу. І план спрацював, передбачаючи очікування його авторів: розпад Союзу, поява на карті 15 нових держав, новий виток економічного та технічного розвитку світу – це лише деякі "бонуси". Але були й деякі неприємності. У вигляді вирощування на уламках радянської держави нової імперії – тепер російської. Цей етап на заході трохи проспали, були зайняті іншими справами. А потім вже опинилися перед лицем сформованого режиму Путіна, який зміцнюється з кожним терміном", – пояснює експерт.

Ось із цим новим/старим імперцем у Євразії і доводиться тепер воювати Україні, констатує вона. Хоча до того, нагадує Світлана Кушнір, воювала і Грузія у 2008 році.

"Саме тоді Путін зробив "пробник" військового вторгнення з анексією – і подивився, як реагуватиме світ. Світ на той час вже торгував з росією, облизуючись на великі запаси викопних ресурсів цієї громади, – акцентує експерт. – Грузії не пощастило. Пошуміли, пожурили, навіть пальчиком пригрозили Путіну, назвавши його світовим хуліганом. Долею Грузії всі попереймалися і... продовжили торгувати. Потім був період, коли Путін пов'язував економічними зв'язками всіх, вливалися мільярди у ЗМІ у всьому світі, транслюючи сильну позицію країни-гегемона. А потім прийшов 2014-й. І знову світ зтурбувався про Україну, в якої вкрали території разом із людьми, підприємствами та майбутнім. Ну сподобився світ на санкції. Але продовжив торгувати. А Путін тим часом накопичував потенціал, продумувалися деякі наслідки ймовірних нових агресивних дій, прогнозували механізми захисту у майбутньому. І гримнув 2022-й! І Україна наразі вже відкрито стала військовим театром. При цьому народ зміг у консолідацію з владою почати давати відсіч супернику, який у 24 рази нас більше".

Світу, наголошує Світлана Кушнір, довелося реагувати. Санкції стали потужнішими, зброю стали Україні давати більше, але рівно стільки, щоб стримувати атаки.

"А ось на решту найважливіших речей оборонного характеру не вистачає, як кажуть союзники, сил у них. Зате сил вистачає на торгівлі з Росії через сірі схеми: то, мовляв, не ми з ними торгуємо, а якась Зімбабве, а вже ми — так, ми з Зімбабве торгуємо далі. Тобто з'явилися не фірми-прокладки, а цілі держави-прокладки. І дух наживи, на жаль, для деяких залишився важливішим за дух справедливості", – зазначає експерт.

Вона закликає зрозуміти — хоч нам довелося дорогою ціною оплатити прозріння багатьох, включаючи себе, але жодних друзів у нас немає. Є лише партнери з коаліції "Рамштайн", економічного відродження, створення нової конструкції безпеки в Європі.

"Але ніколи у нас, як і у будь-якої країни, не буде саме друзів. Лише ситуативні партнери. Світом правлять національні інтереси. Ось і нам треба бути цинічнішими, – вважає Світлана Кушнір. — Так, ми розуміємо, що новий проект "Анаконда" — це наша визвольна війна проти Росії. І чим довше вона йде, тим більше виснажується противник, тим легше буде його "додушити", взявши під контроль. Але зворотний бік цього розтягнутого за часом процесу – це виснаження України. І основна опора тут – внутрішні ресурси нашої держави плюс озброєння західними зразками. Світ так і не виніс уроку і з цього нападу Росії на мирну країну. Він так само продовжують торгувати з агресором, вважаючи, що нам просто не пощастило бути сусідами з Росії. Світ, схоже, не готовий допомогти нам створити ефективну систему постійної відсічі світовому хулігану. Світ, схоже, боїться, що у разі запуску ментального та матеріального розпаду Росії, на карті може з'явитися ще 11 нових держав. Отже, вже налагоджені логістичні, торгові, товарні, енергетичні ланцюжки, вбудовані у виробничі процеси в інших державах – можуть бути порушені. І тут питання до світу: ваше сите сьогодні і завтра справді варте смертей тисяч українців? Коли ви відмовляєте нам у допомозі, щоб не дражнити російського ведмедя, чи не ви стаєте співучасниками його кривавого "бенкету"? Не знаєте, хто стріляє в Україну, її жінок, дітей, старих? Підійдіть до дзеркала — це найчесніша річ у світі, вона – не збреше!".

Жодна влада не отримає мандату на переговори з терористами від громадян України

Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій "Форум", політичний експерт Валерій Димов пояснює:

"І удари по критичній інфраструктурі та мирним громадянам України (з визнанням рота Путіна – Пєскова, що вони роблять це навмисно, з метою змусити Київ до переговорів), та вирок тим, хто у 2014-му році вбив сотні цивільних у малайзійському "Боїнгу" , свідчать про те, про що ми давно говоримо — Росія є країною-терористом і країною терористів. Про це вкотре говорив у вчорашньому зверненні президент Зеленський. Роблячи, зокрема, акценти, що винними визнано виконавців, але мають бути покарані й замовники злочинів, починаючи з 2014 року".

Тероризм – це не що інше, як брати в заручники ту чи іншу кількість людей, виставляючи цінник, щоб зі злочинцями вели переговори на їх умовах, нагадує експерт. І росія, наголошує він, підтверджує своїми заявами та діями, що вона – країна-терорист та країна терористів. А рішення суду в Гаазі, обвинувальний вирок Гіркіну та Ко – дає додаткову аргументацію для констатації цього факту.

"При цьому, ми повинні розуміти, що немає такого судового пристава в тій же Гаазі, хто може взяти за вухо всіх російських злочинців, включаючи вбрані владою, і посадити на лаву підсудних майбутнього трибуналу (який рано чи пізно буде створений). Через слабкість міжнародних організацій та інституцій, Росія ігнорує заклики тієї ж МАГАТЕ залишити Запорізьку АЕС і припинити ядерний шантаж, тієї ж ООН, тієї ж ОБСЄ, Червоного Хреста і так далі", – наголошує Валерій Димов.

Водночас, він не згоден з тими, хто вважає, ніби лише Захід винний у тому, що росія так розперезалася, а Україні свого часу не отримала необхідного озброєння для відображення агресії.

"Захід не міг давати минулого року і початку нинішнього потужне озброєння Україні (причому воно, нагадаю, багато в чому передається безкоштовно, за рахунок добробуту тих же громадян США та Європи), враховуючи, що наша влада на той момент вела фактично антинатівську риторику і не направляла кошти своєї скарбниці на оборону, воліючи будувати дороги. Більше того, – нагадує експерт, – після початку широкомасштабного російського вторгнення протягом майже місяця і тижня члени офіційної делегації України погоджувалися вести переговори з агресором. І казали, що росія має бути гарантом безпеки нашої країни (у такому ключі висловлювалися Арахамія та Подоляк), що уводило агресора від відповідальності. І як можна за такого розкладу давати Україні потужне озброєння, якщо вона погоджувалася надавати агресору статус посередника, добровільно втрачаючи частину свого суверенітету?".

Але після 29 березня, після того, як українське суспільство та ЗСУ не сприйняли такого роду риторики, після жахів, що розкрилися внаслідок деокупації Київської та інших областей, вектор змінився.

"Підкреслюю – жодна влада не отримає мандату на переговори з терористами від громадян України та, насамперед, її Збройних сил, без виконання росією головних умов: повне звільнення нашої території, включаючи Крим, повне відшкодування завданих збитків (репарації), повернення насильно депортованих , визволення заручників, покарання винних у військових злочинах (злочинах проти людяності) І ми повинні розуміти, – закликає Валерій Димов, – що політико-правовий документ, підписаний українською стороною, буде складено ПІСЛЯ І У РЕЗУЛЬТАТІ цієї війни. На умовах країни-переможця (України) та її союзників".

Не виправдовуючи відвертих політичних колаборантів, як ту ж угорську владу, не виправдовуючи істеблішмент Заходу, який виявився не готовим до таких викликів, ми повинні розуміти реальність, вважає експерт. А саме – що самі механізми, розроблені для прийняття рішень демократичними країнами (одностайність, яка є далеко не завжди), а також не готовність їхніх ресурсів до такої війни, були і є однією з основних причин, чому Україна не отримала більше допомоги, а РФ — більше санкцій в перші місяці агресії.

"Ну, а те, що Захід досі не закрив над нами небо, теж можна пояснити, – запевняє Валерій Димов. – Аж надто велика наша територія. Та й обмеженість ресурсів, неможливість промисловості одразу запустити відповідне виробництво, дається взнаки. Але допомагаючи нам тими ж сучасними системами ППО та ПРО (NASAMS, IRIS-Т тощо), США та ЄС роблять дуже багато. Тож часткове закриття неба відбувається. І після інциденту з Польщею, де впала ракети, було б правильно, щоб країни НАТО допомогли нам якісніше закрити небо хоча б над західними регіонами України. І ті ж таки зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) типу "Patriot", патрулювання кордону сучасними літаками F-16 могли б технічно це забезпечити".

Читайте також на порталі "Коментарі" — зима на боці української армії, отже, Україна матиме ще більше переваг на полі бою з росіянами. Таку думку висловив міністр оборони США Ллойд Остін.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення

Поділіться своєю думкою!


Новини