Спецпредставник Китайської Народної Республіки (КНР) у справах Євразії Лі Хуей заявив, що Пекін має намір направити до Європи ще одну "миротворчу" делегацію з метою вивести Київ та Москву на переговори щодо врегулювання війни. Тим часом, нові псевдомирні плани продовжують продукуватися. Тепер ось підтягнулася Індонезія. У свою чергу президент України Володимир Зеленський заявив про готовність зустрітися зі своїм бразильським колегою Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою, який раніше також відзначився низкою дивних заяв у ракурсі російсько-української війни. Чому активізувався "миротворчий" фронт? Навіщо деякі країни так відверто підіграють Кремлю? До чого все це приведе? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Війна в Україні. Фото: з відкритих джерел
Всі мають відчуття, що якийсь час триватимуть військові дії, перш ніж складуться умови для конструктивного діалогу про мир
Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова, який викладає у тому числі в США, розмірковує так:
"Усі ці місії, справді, поки що нагадують "псевдомиротворчі". Думаю, що їхні ініціатори чудово розуміють, що вони не призведуть до встановлення миру. Останні китайські пропозиції більше нагадували ідею капітуляції України. Пропозиції з Індонезії теж призвели б лише до заморожування війни, а не до встановлення справедливого миру".
Подивимося, продовжує експерт, чи КНР буде готова дещо підкоригувати свої пропозиції. Але особливих сподівань на це немає, вважає він.
"Щодо Лули, то президент Бразилії, нарешті, днями назвав те, що відбувається в Україні, агресією Росії. Це вже прогрес, який навряд чи зробить його важливим гравцем у встановленні миру. Всі мають відчуття, що, швидше за все, якийсь час триватимуть військові дії, перш ніж складуться умови для якогось конструктивного діалогу про мир", – констатує Володимир Дубовик.
Антиамериканізм – в Африці, Південній Америці, Азії – це не проросійські настрої, а результат певних помилок зовнішньої політики США
Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич акцентує, що кожна країна переслідує передусім свої інтереси.
"Якщо зараз запитати в України щодо мирного плану стосовно Судану, швидше за все, ми скажемо щось на кшталт "треба перестати стріляти і почати домовлятися". Тому що немає залучення до ситуації, немає її розуміння. Приблизно те саме у багатьох країн — щодо російсько-української війни", – пояснює експерт.
З іншого боку, продовжує він, ця війна впливає на світову політику. Але поки що не переросла у формат глобального протистояння.
"На цьому фоні, а також на фоні відходу США з низки позицій, які не є ключовими зараз для Вашингтона, є інтерес низки держав посилити свою міжнародну суб'єктність. Або заявити про неї. Саме так діють держави БРІКС, куди, окрім РФ, входять Китай, Бразилія, Індія та ПАР, які прагнуть стати регіональними лідерами", – наголошує Ігор Тишкевич.
За його словами, вже зрозуміло, що за результатами війни в Україні буде переформатовано систему забезпечення глобальної безпеки.
"Якщо ти маєш якісь амбіції як геополітичний гравець, ти маєш бути у процесі обговорення цієї нової системи. І тут йдеться не про мир в Україні, а про те, як виглядатиме весь світ після цієї війни, – наголошує експерт. – І входити до цього обговорення, ставати його суб'єктом, доцільно, беручи участь, серед іншого, у розмовах про те, як може завершуватись війна в Україні".
Ігор Тишкевич нагадує, що ми маємо умовний план Путіна, який Кремль озвучував уже неодноразово. Це російські "хотілки" на кшталт нейтрального статусу України, демілітаризації, денацифікації тощо. Все це є неприйнятним і не буде реалізовано.
Є також українська формула миру, основні критерії якої давно відомі. Серед іншого це звільнення всіх територій, а також гарантії безпеки.
"От тільки гарантії безпеки – з боку кого? Лише Західного блоку? Вступом до НАТО, що автоматично забезпечує безпеку, згідно зі Статутом блоку? Чи гарантії безпеки не тільки від Заходу, не тільки від НАТО? І це вже – місце для гри інших держав, зокрема Китаю, – вважає експерт. – Що російський, що український плани для низки держав, які географічно чи політично далекі від нас, здаються нездійсненними. Відповідно, логічні пропозиції з боку місцевих політиків у стилі – а давайте спробуємо почати домовлятися десь посередині. І саме такі плани зараз пропонуються все частіше".
При цьому акцентує Ігор Тишкевич, якщо говорити про держави БРІКС, про близьку до них Індонезію, їхні пропозиції – це не проросійські плани. Тому що РФ вже далеко не ключовий гравець у цьому об'єднанні.
"Це, умовно кажучи, плани, які намагатиметься якимось чином зібрати воєдино, найімовірніше, Китай та Бразилія, – розмірковує експерт. – Це не означає, що плани не варіюватимуться. Однак зараз зроблено першу заявку, яка цілком можливо, особливо, якщо українська дипломатія буде активною, скоригується. Наголошую – це не проросійська, не проукраїнська позиція. Виходячи з політики країн БРІКС, це скоріше антиамериканська позиція".
За словами експерта, антиамериканізм – в Африці, Південній Америці, Азії – це не проросійські настрої, а результат певних помилок зовнішньої політики США.
"Але це не означає, що ці держави є автоматично союзниками РФ. Просто вона намагається щільно з ними працювати, тоді як партнери Штатів намагаються цього уникати. І це проблеми саме тих, хто уникає подібної роботи, – упевнений Ігор Тишкевич. – Тому що будь-яка позиція коригується. Типовий приклад, коли партнер та союзник США – Ізраїль, маючи конфлікти в арабському світі, намагається вийти на домовленості з арабськими державами, з державами Африки, які займають явно антиамериканську позицію".
Читайте також на порталі "Коментарі" — що відбувається всередині Росії – чи хтось вирішить кинути виклик Путіну.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.