Чи можуть у 2024 році розпочатися переговори України та РФ: що стане вирішальним фактором

Висока ймовірність, що без зміни керівництва в РФ та Україні прямі переговори в принципі виявляться ускладненими

Тема переговорів між Україною та Росією знову стрясає інформаційний простір. Президент Чехії Петр Павел фактично повторив тези деяких західних медіа про те, що становище України погіршується, переговори можуть розпочатися мало не наступного року, оскільки ЗСУ навряд чи отримають перевагу, а РФ має сильнішу мобілізаційну базу для живої сили. Тим часом українська влада демонструє, що до переговорів не готова. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба нагадує, що всі домовленості, досягнуті з 2014 до 2022 року, Росія порушувала. Президент Володимир Зеленський називає передумовою переговорів виведення російських військ із українських територій. Київ продовжує просувати свою формулу миру, сподіваючись, що після чергової зустрічі радників глав держав відбудеться Глобальний саміт миру, найімовірніше, 2024 року. Що зараз можна сказати про битви навколо теми переговорів? Портал "Коментарі" із цим питанням звернувся до експертів.

Західні політики створюють для України складну атмосферу

Директор Українського інституту політики Руслан Бортник вважає, що західні політики не наважаться зараз публічно (і навіть непублічно) підштовхувати Україну до переговорів із Росією.

"Це відразу стане відомо, – пояснює він. - А Москва, Путін надзвичайно токсичні зараз у Західному суспільстві. І якщо хтось у Європі чи США намагатиметься підштовхнути Київ до таких переговорів – сам втрачатиме бали, рейтинг, підтримку всередині своїх країн".

За словами експерта, західні політики це чудово розуміють. Тому діють в інший спосіб. Створюють для України складну атмосферу.

"З боку Заходу звучить критика на адресу нашої країни: корупція, неефективне управління, відсутність позитивних перспектив на фронті. Виникають проблеми з фінансовою та військовою допомогою. Все це створює ситуацію, за якої Україна, нібито з власної волі, має шукати механізм заморожування конфлікту, переговорів із РФ", – зазначає Руслан Бортник.

Тобто, продовжує він, за такою логікою – саме офіційний Київ має взяти для себе відповідальність за такі переговори. Вкрай токсичні, небезпечні, які не підтримує більшість українців.

"Наше керівництво чудово розуміє, що відбувається. Тому не змінює риторику, наголошуючи, що будь-який мир можливий виключно на підставі формули миру президента Зеленського. Де крім звільнення всіх окупованих територій прописано фактично капітуляцію РФ (репарації, покарання військових злочинців тощо). Тим самим українська влада демонструє, що не гратиме в гру, що пропонується партнерами. І від своїх позицій не відступить", – наголошує політолог.

Він звертає увагу, що, зі свого боку, російське керівництво теж намагається показати, що в нього все добре, що "спецоперація" йде за планом. І теж говорить про те, що глухого кута у війні немає, переговори не потрібні.

"Думаю, до завершення виборів у США (заплановано на листопад 2024-го) будь-які політичні переговори між Києвом та Москвою неможливі (хіба що в гуманітарному та економічному ракурсі). Не виключені деякі консультації, щоб промацувати позиції одне одного. Розв'язка може настати у разі обрання нового президента США. Не маючи за спиною важкості ухвалених рішень щодо підтримки України на початку війни, він може спробувати посадити сторони за стіл переговорів", – прогнозує Руслан Бортник.

При цьому, на його думку, високою є ймовірність, що без зміни керівництва в РФ та Україні прямі переговори, в принципі, виявляться ускладненими. Лише через посередників. Як було у випадку із зерновою угодою.

Якщо говорити про концепції мирного врегулювання, то між собою продовжують боротися три підходи, каже експерт.

Перший – від євроатлантичних, ліберальних еліт. Суть його в тому, що Росія ще недостатньо ослаблена. А має бути настільки, щоб не могла вести війни ще багато років. Тож треба вимотувати її до такого стану. Такий план не виключає повної військової поразки РФ з подальшим розчленуванням території цієї держави на низку незалежних, пояснює політолог.

Другий – найбільш характерний консерваторам США і особливо у Європі. Вони виступають за припинення бойових дій, заморожування війни на невизначений час. Аргументують це необхідністю дочекатися смерті Путіна (або залишення президентської посади), після чого, вже з новим керівництвом Росії, можна про щось говорити.

Третій підхід відображає погляди груп політичних, економічних еліт, частини населення країн Європи, Росії та України, Глобального Півдня, що найбільш постраждали від цієї війни. На їхню думку, слід шукати компроміс шляхом поступки сторін один одному. Стара система відносин, старі баланси – порушено. Потрібно шукати нові. У тому числі окреслюючи нові кордони, підписуючи нові угоди, вибудовуючи нову систему глобальної безпеки, новий світопорядок.

"Усі ці три моделі борються одна з одною. Але саме результат американських виборів зумовить, яка з них потенційно стане перспективнішою, ніж інші", – констатує Руслан Бортник.

Усі неформальні розмови про переговори мають дещо спільне

Політолог, викладач Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук поділився такою думкою:

"Позиція України залишається незмінною. І вона неодноразово озвучувалася і президентом Зеленським, і представниками його Офісу, а також МЗС. Наша мета – реалізація української формули миру, яка передбачає повне виведення іноземних військ за межі нашої країни, відновлення територіальної цілісності та суверенітету України, відновлення справедливості, виплата компенсацій, притягнення до відповідальності військових злочинців".

Офіційна позиція Заходу – Україна сама визначатиме час, коли буде готова до переговорів із РФ, наголошує експерт.

Він наголошує, що всі неформальні розмови про переговори, що ведуться з початку широкомасштабної війни, мають дещо спільне. Мовляв, переговори залежать виключно від України та позиції Заходу.

"При цьому чомусь нічого – про позицію Росії. Хоч та не демонструє готовність до реалістичних переговорів. Очевидно, вважаючи, що час грає на її боці. Що у разі зміни влади в США – Кремлю вдасться домовитися з новим главою Білого дому (можливо - Трампом, який може повернутися туди, який лідирує в останніх опитуваннях), домігшись найкращих умов для себе. За таких обставин РФ у переговорах не зацікавлена. На що вже неодноразово вказували у Держдепі США", – наголошує політолог.

Водночас, продовжує він, РФ постійно веде розмови про можливість переговорів.

"Але наскільки це щиро? Як взагалі можна довіряти російській владі, яка в публічному просторі говорить одне, а робить зовсім інше, постійно змінює свою позицію? Швидше за все, тема переговорів використовується росіянами і з метою розхитування ситуації в Україні, і серед наших західних партнерів, вважає Петро Олещук. – Цілі РФ не змінилися – знищення Української держави. І будь-які переговори РФ розглядатиме саме у рамках досягнення такої мети".

Читайте також на порталі "Коментарі" - що стане головною проблемою на шляху до членства України в ЄС: чи варто побоюватися Угорщини.