Вірменія, яка все ще входить до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) разом з Росією та низкою інших країн, ухвалила рішення провести на своїй території спільні військові навчання із США. Крім того, вірменська влада виступила з ініціативою, щоб Римський статут Міжнародного кримінального суду був ратифікований Національними зборами. Що фактично дозволить заарештувати Путіна, який перебуває у міжнародному розшуку за ордером МКС (виданий у березні), якщо він відвідає "союзника" з ОДКБ. Про що говорять такі дії Вірменії? Портал "Коментарі" із цим питанням звернувся до експертів.
Вірменія. Фото: з відкритих джерел
Можна прогнозувати, що після мирного врегулювання статусу Карабаха Вірменія може повернутися до процесу європейської інтеграції
Народний депутат Верховної Ради VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього (УІБ) Ігор Попов пояснює, що війна Росії проти України стала каталізатором розвалу тих регіональних структур, у яких Російська Федерація виступала лідером.
"Втягнути в агресію проти України держави-члена ОДКБ (на даний момент – Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан) Кремлю не вдалося. Більше того, сама ОДКБ припинила бути навіть майданчиком для врегулювання суперечок між своїми членами. Росія не змогла стати ні посередником, ні гарантом у врегулюванні прикордонного конфлікту Киргизстану та Таджикистану. Переговори між Вірменією та Азербайджаном проходять успішніше за посередництва ЄС і США, але не Москви. Сучасна Росія може лише створювати проблеми, але не вирішувати їх. Вірменський прем'єр-міністр Нікол Пашинян вже цього року заявляв про можливість визнання Карабаха частиною Азербайджану, в обмін на гарантії безпеки для Вірменії – і такі гарантії він може отримати від країн НАТО", – зазначає експерт.
Він нагадує, що Вірменію на першому етапі повномасштабної війни Росії в Україні підозрювали у можливих схемах обходу економічних санкцій проти РФ. Аналіз економічної статистики показував нетипове зростання товарообігу.
"Але вже цього року прозвучали заяви Пашиняна про те, що розрахунок на співпрацю з Росією був "стратегічною помилкою". Вірменія планує у вересні 2023 року проведення міжнародних навчань на своїй території за участю військовослужбовців армії США. Поки Росія зберігає свою військову базу в Гюмрі, чинний договір продовжено до 2044 року. Але в умовах розвитку відносин по лінії Вірменія-НАТО значення цієї бази зменшуватиметься до виконання пункту радіотехнічної розвідки", – наголошує Ігор Попов.
Цими днями, продовжує він, у Києві відбувається саміт перших леді та джентльменів, ініційований ще 2021 року дружиною президента України Володимира Зеленського – Оленою. Це вже третій подібний захід, і такий формат роботи є важливим майданчиком для обміну думками та демонстрації підтримки України.
"Цього року, разом із низкою високих учасників, у саміті візьме участь і
перша леді Вірменії Анна Акопян.
Вона планує передати Україні гуманітарну допомогу від Вірменії, і це буде важливим знаком перезавантаження відносин між нашими країнами", – упевнений експерт. Ратифікація вірменським парламентом Римського статуту стане також символічним жестом у відносинах із Москвою, вважає представник УІБ.
"Навряд чи Вірменію зможе відвідати Путін, який максимально обмежив
свої пересування.
Але політичне рішення про ратифікацію за умов наявності ордера на арешт російського президента – це крок до засудження російської агресії", – наголосив Ігор Попов. На його думку, можна прогнозувати, що після мирного врегулювання статусу Карабаха Вірменія може повернутися до процесу європейської інтеграції, багато в чому вбачаючи успішний досвід України у цьому питанні.
"У нашій країні проживає численна вірменська громада, яка під час війни активно включена в оборону України та волонтерські проекти. Можливий вихід Вірменії з ОДКБ та охолодження відносин із Кремлем – очікуваний та важливий крок", – констатує експерт.
Вірменія рухається до виходу із ОДКБ
Глава платформи Єдиний координаційний центр, політолог Олег Саакян наголошує, що для оцінки дій офіційного Єревана необхідно розуміти контекст того, що відбувається.
"Вірменія, як і інші країни ОДКБ, входила туди не від доброго життя. За дужками залишилося ще два слова, які не ввійшли до абревіатури. Вона мала звучати ОДКБоР – Організація Договору про колективну безпеку від Росії. По суті це об'єднання країн, які розуміли, що РФ може зробити їм вкрай боляче. І мінімізували для себе ризики від Москви згодою на входження до її геополітичного проекту. Такими собі сувенірами в імперській короні", – пояснює експерт.
Він зазначає, що Вірменія всі ці роки (а ОДКБ з'явився 1992-го) рухалася фактично у двох напрямках. А саме — конвертація свого зовнішньополітичного суверенітету Москві задля нарощування свого внутрішнього суверенітету, де відбувалася десовєтизація та дерусифікація вірменського простору.
"Черговий виток вірмено-азербайджанського протистояння, що вийшов за територію Карабаха і перекинувся на суверенні території Вірменії, продемонстрував остаточну дефолтність ОДКБ як оборонного союзу, а РФ як уявного гаранта безпеки Вірменії. З цього моменту вірменська влада отримала ґрунт (маючи вже відповідний мандат від суспільства) для початку мінімізації залежності від РФ ще й у зовнішньому курсі", – наголошує Олег Саакян.
Зараз, продовжує він, коли ситуація з блокадою Карабаху з боку Азербайджану дійшла вже до смертей, що фіксуються від голоду, Росія для громадян Вірменії та світової спільноти остаточно стала частиною проблеми на Південному Кавказі.
"І це ще більше простимулювало офіційний Єреван робити більш активні кроки щодо диверсифікації своєї зовнішньої політики. Зокрема – щодо включення ЄС та США як суб'єктів врегулювання азербайджано-вірменського протистояння (і Карабахського питання, і – ширше). Тобто Вірменія зараз дійшла до тієї точки, коли всім – і елітам, і звичайним громадянам – зрозуміло, що Росія є не гарантом її безпеки, а загрозою", – констатує політолог.
Саме тому, наголошує він, оголошуються спільні вірмено-американські навчання, на які Кремль відповідає настороженістю. Саме тому перша леді Вірменії приїжджає на саміт перших леді до Києва, вперше привозячи гуманітарну допомогу не просто від вірмен та вірменських організацій, а й від вірменської держави.
Паралельно з цим прем'єр-міністр Вірменії в одному з інтерв'ю європейським ЗМІ заявляє, що однією з найбільших помилок було делегування гарантій безпеки – РФ. Плюс – відбувається відкликання вірменського представника із структур ОДКБ.
"Вірменія рухається до виходу з цієї марної структури – до диверсифікації своєї зовнішньої та безпекової політики", – робить висновок Олег Саакян.
Вірменія шукає реальну допомогу насамперед на Заході
Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії "Національна платформа" Катерина Одарченко розмірковує так:
"Здебільшого держави, які входять до ОДКБ, яких Росія подає як своїх союзників, є такими виключно у фантазіях її пропагандистів, які годують цим внутрішнього споживача. Показовою є позиція того ж Казахстану. Там не визнали анексію Криму, не кажучи вже про окупацію частини материкових територій України. З усіх членів ОДКБ під дудку Росія танцює лише Білорусь. І то на офіційному рівні там також анексію Криму не визнали досі. Все далі від ОДКБ та РФ стає і Вірменія. Має свій конфлікт — з Азербайджаном. Причому конфлікт досить болісний, у якому Росія не надала тієї допомоги, на яку розраховував офіційний Єреван".
Як наслідок, продовжує експерт, Вірменія шукає реальну допомогу насамперед на Заході. Як шукають її та інші члени ОДКБ. Казахстан, наприклад, у Китаю.
"Це не означає, що ті ж Вірменія та Казахстан не допомагають Росії оминати санкції. На жаль – допомагають. Виходячи із своїх економічних інтересів. Але політично – вони все далі від РФ, від її впливу", – наголошує Катерина Одарченко.
Читайте також на порталі "Коментарі" — про що говорять дії Заходу щодо війни в Україні – чому РФ знову загрожує ядерною зброєю.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.