Чи справді світ уже у Третій світовій війні: чому 2024-й стане роком великих загроз

12 січня 2024, 12:37 Кравцев Сергей

Заходу все складніше вдавати, що навколо все спокійно, ми підійшли до фази, коли потрібні кардинальні рішення

За неповні два тижні нового року у світі, де й так палають російсько-українська війна, а також війна Ізраїлю проти ХАМАС (хоч і в меншій стадії, ніж раніше), загострилася ще низка точок. Так, Північна Корея обстрілює Південну, натякаючи на готовність до великої війни. А США та Британія завдали серію авіаударів по центрах зберігання озброєння та баз для навчання хуситів у Ємені – у відповідь на безчинства останніх у Червоному морі. Фактично починає збуватися один із ризиків, позначених The Time у топ-загрозах 2024 року. А саме – розширення війни на Близькому Сході. Та й ще один ризик (країни-ізгої: Росія, Північна Корея та Іран посилюватимуть можливості один одного – і діятимуть більш скоординованими та руйнівними способами на глобальній арені) явно має місце бути (ті ж північнокорейські ракети вже летять по Україні). Чи можна говорити, що світ уже – у Третій світовій війні? Чи готова його демократична частина нарешті не просто визнати факт наявності нової осі зла – а й розпочати спільні заходи щодо її знищення? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Відкриваються нові та нові театри воєнних дій

Спікер Міжнародної волонтерської спільноти "InformNapalm", сержант ЗСУ Михайло Макарук вважає, що ми вже у повноцінній Третій світовій.

"Одні вважають, що вона почалася з широкомасштабного вторгнення Росії до України у лютому 2022-го. Інші – точкою відліку стала російська агресія проти Грузії в серпні 2008-го. Хтось відправною точкою вважає 2014-й, коли РФ окупувала Крим та частину Донбасу, потім полізла до Сирії, а потім повномасштабно вторглася в Україну".

Експерт наголошує, що відкриваються нові та нові театри військових дій. Десь їх вдалося вчасно згорнути – як нещодавно, коли Венесуела хотіла напасати на Гайану. Десь, на жаль, не вдалося.

"Все частіше спалахують конфлікти в Африці, з 2014-го стараннями РФ спалахує Європа (частиною якої є Україна), за допомогою Ірану та Росії спалахнула війна на Близькому Сході (Ізраїль-ХАМАС, куди тепер втягуються і "Хезболла", і єменські хусити). У Азії ось-ось знову зіткнуться Кореї, або Китай обрушиться на Тайвань. Ситому-задрімавшому Заходу все складніше вдавати, що "в Багдаді все спокійно". Ми підійшли до фази, коли потрібні кардинальні рішення", – наголошує Михайло Макарук.

На жаль, продовжує він, серед західних політиків не видно зараз лідерів, здатних стати новими Тетчером або Рейганом. І це – проблема.

"Та й загалом західне суспільство стало ласо на приманку популізму, як було у 20-х роках ХХ століття. Праві партії рвуться до влади практично скрізь. Європейське, американське суспільства розслабилися, стали менш відповідальні за свої рішення та дії. І це створює безліч загроз для всього світу, – попереджає експерт. - Сподіваюся, прозріння все ж таки настане. Але кожен день зволікання – це нові жертви в Україні та не лише".

На США чиниться безпрецедентний тиск

Експерт Аналітичної групи "Левіафан" Микола Мельник зазначає, що зростання регіональних конфліктів є однією із стратегій Росії. Про це, нагадує він, ще торік писали і Washington Post, і Bloomberg. Вони підкреслювали, що США можуть не витягнути більше двох воєн у різних точках світу.

"Як ми бачимо, зараз кількість таких точок зростає. До війни в Україні (у якій нам допомагають Захід та його партнери, а РФ – Іран, Північна Корея, Білорусь) з минулої осені додався ізраїльсько-хамаський конфлікт, до якого активно долучаються інші угруповання. Все гарячішою стає ситуація між Північною та Південною Кореями. Не варто списувати з рахунків Тайвань. І окремим питанням є Ємен. Знищення хусидської опозиції необхідне США, Великій Британії, Франції, низці інших країн з погляду енергетичної безпеки", – пояснює експерт.

За його словами, саме біля берегів Ємену проходить одна із найважливіших нафтових артерій світу. Через Суецький канал танкерами перевозиться нафта на нафтопереробні заводи Старого світу. А другий шлях потрапляння нафти до Європи (нафтопровід через Сирію) не працює.

"Отже, щодо Ємену – тут більше економічне питання. А ось решта гарячих і потенційно гарячих точок – це вже питання більше політичне. Чи зможуть США витримати такий тиск? Думаю, до президентських виборів, намічених там на листопад, малоймовірно, що допомога Україні різко зросте чи зменшиться. Те саме стосується Ізраїлю та інших гарячих точок світу", – прогнозує Микола Мельник.

На жаль, констатує він, американські політики зараз надто залучені до внутрішньої боротьби. І того ж таки Байдена зараз фактично знищують з двох сторін. Одне крило Республіканської партії кричить, що допомогу Україні треба згортати, інше – що допомагати треба набагато більше. І кожний знаходить свої аргументи.

"Отже, до виборів сподіватися на різку зміну зовнішньої політики США не слід, – вважає експерт. – А це означає, що 2024-й стане для України та світу загалом – роком великих загроз, нових викликів. Сподіваюся, наше політичне керівництво це розуміє і готується до подолання всіх криз без активного залучення США".

Читайте також на порталі "Коментарі" – чому Захід робить суперечливі заяви про війну в Україні: до чого схиляються США.

Теги: