Голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай заявив 24 червня вранці, що підрозділи ЗСУ змушені залишити Сєвєродонецьк, фактично знищений ворожими обстрілами. За його словами, відповідне рішення вже ухвалено військовим командуванням. Експерти проаналізували для видання "Коментарі" цей крок та перспективи подальшої битви за Донбас.
Сєвєродонецьк. Фото: TELEGRAM Гайдая
На Луганщині пріоритет віддали життям військовослужбовців, перемістивши на вигідніші позиції і це правильний крок
Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж розмірковує так:
"У військово-політичному моральному плані – це, зрозуміло, не позитивний для України сценарій. Ми втрачаємо черговий символ героїзму, а також символ адміністративного центру (адже Сєвєродонецьк після окупації Луганська став столицею Луганської області, підконтрольною українській владі). Звичайно, Росія робитиме на цьому великий піар. Видаватиме за черговий успіх. Говорити про фактичне захоплення всієї Луганської області (під контролем ЗСУ залишається лише Лисичанськ), відповідно – про рішення "завдань спецоперації", яка, по суті, є агресивною війною. Далі росіяни переходитимуть до Лисичанська, а потім до Донецького регіону. І пробиватись на південь".
При цьому, зазначає генерал, важливо розуміти, що вище військово-політичне керівництво України має й інші пріоритети. Найважливіші, ніж утримання Сєвєродонецька.
"Необхідно зберегти боєздатні частини, які там залишалися, щоби їх не знищили артилерією. Ми досі не маємо навіть паритету, не кажучи вже про перевагу, ракетну техніку, артилерію, РСЗВ. Росіяни системами "Град", "Смерч", "Ураган" практично постійно крили наших захисників на Луганщині. Це не дозволяло далі зберігати позиції, доводилося відступати. Навіть у промзоні втриматися було неможливо, бо противник застосовував важку артилерію, ракетні удари з літаків та гелікоптерів. Скидав бомби, які пробивали навіть найпотужніші укріплення, включаючи підвальні. А тому пріоритет віддали життям військовослужбовців, перемістивши більш вигідні позиції. І це правильний крок. Тим більше, що з військового погляду Сєвєродонецьк – не стратегічний об'єкт. Він, як я зазначав, більше мав політичне значення", – пояснює Микола Маломуж.
За його словами, Лисичанськ у плані оборони – вигідніший.
"Місто розташоване на панівних висотах. Але ефективний його захист можливий лише за умови, що всі наші військові частини, які там розташовані, отримали серйозний запас боєприпасів, артилерії, техніки тощо. Тому що вже пройшла інформація, що росіяни з гелікоптерів знищують мости, що ведуть до Лисичанська. Якщо необхідні запаси є, тоді є й перспектива ефективної оборони та подальшого перемелювання великих сил противника, як це було у Сєвєродонецьку, – упевнений генерал. – Ну, а певні завдання ЗСУ у Луганській області вже виконали. Завдали противнику величезної шкоди. Щоправда, не елітним частинам, а тим, кого закликали останнім часом із так званих "ДНР" та "ЛНР", а також із власне РФ. Важливо також, що збереження сил та коштів, які ми вивели із Сєвєродонецька, дає можливість використовувати їх на інших ділянках (включаючи Лисичанськ, Донецький напрямок). Як оборони, так наступальних операцій. Тож позитив у такому відступі теж є. Військовий та тактичний".
Лисичанськ після падіння Сєвєродонецька втримати навряд чи вдасться
Військовий експерт Михайло Жирохов називає вихід ЗСУ із Сєвєродонецька передбачуваним.
"Після того, як підірвали мости, що ведуть до міста, стало ясно, що звідти треба виводити наших військовослужбовців. Швидше за все цей вихід уже здійснили, а зараз просто офіційно про це заявили. Так само, як раніше із Золотим. Там дорогу вже повністю перекрито", – зазначає експерт.
За його словами, складно оцінювати ситуацію, не знаючи оперативної обстановки. Можливо, сенс утримувати позиції був, поки підходили оперативні резерви ще й Лисичанську. Можливо, це було суто політичне рішення, адже Сєвєродонецьк виконував роль облцентру на підконтрольній українській владі частині Луганщини.
"На жаль, Лисичанськ після падіння Сєвєродонецька втримати навряд чи вдасться, – вважає Михайло Жирохов. — Думаю, слід відводити війська і звідти. Якийсь час місто ще можна обороняти, але росіяни мають дуже потужну артилерію, кількість якої перевищує нашу в тому районі в рази. До того ж підвезення боєприпасів для захисників Лисичанська незабаром стане фактично неможливим. Тому їх слід виводити".
Захопивши всю Луганську область, противник кине всі сили на захоплення на Донеччині, прогнозує експерт. Тож незабаром на нас чекає битва за Слов'янськ. Але коли це буде і яким чином – поки що не ясно.
Читайте також на порталі "Коментарі" — вже 4 місяці Україна дає бій країні-агресорові: які головні перемоги та втрати – що буде далі.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.