Таємниця острова Пасхи: вчені зруйнували великий міф про його занепад

Наукові відкриття руйнують давній міф про острів Пасхи, а саме про причину занепаду острова через перенаселення, інтенсивне сільське господарство та брак ресурсів. Вчені з Колумбійської кліматичної школи вважають, що населення острова Пасхи до контакту з європейцями було набагато меншим ніж попередні уявлення і його скорочення, ймовірно, ніколи не відбувалося.

Статуї моаї на острові Пасхи. Фото з відкритих джерел

Близько 1000 років тому невелика група полінезійців оселилася на ізольованому острові площею 162 квадратні кілометри (приблизно площа Львова), який вони назвали Рапа-Нуї. Чисельність острова почала зростати, а люди для своєї життєдіяльності вирубали всі дерева, вбили морських птахів та знищили довкілля, що зрештою призвело до занепаду острівної цивілізації, яка усім відома завдяки статуям моаї. 

На піку розквіту населення острова сягало близько 17 тис. людей. Однак, коли в 1722 році європейці відкрили острів і назвали його островом Пасхи, на ньому проживало лише 2-3 тис. людей. 

Принаймні це популярна історія, яка базувалась на минулих дослідженнях та поширена у багатьох фільмах та книгах. Проте нові дослідження кидають виклик уявленням про екоцид на острові Пасхи. Група вчених з Колумбійської кліматичної школи опублікувало свою роботу в науковому журналі Science Advances, де доводить, що жителі острова Пасхи підтримували невелике та стабільне населення протягом століть до приходу європейців.

Автори дослідження проаналізували городи рапануйців, які назвали кам’яними садами або ж альпінаріями. Через те, що основа острова складається з вулканічної породи, а сильне вивітрювання змило родючі ґрунти, земля для сільського господарства потребує додаткових механізмів догляду. Місцеві жителі почали створювати городи, які обгороджували камінням, щоб зменшити вплив вітру, а також здійснювали кам’яне мульчування, яке допомагало зберігати вологість та температурний режим для вирощування солодкої картоплі – основи раціону рапануйців.

Вчені проаналізували супутникові знімки та використали штучний інтелект, щоб вирахувати площі городів рапануйців. Виявилось, що придатні сільськогосподарські ділянки займають менш як 0,5% площі кам’яного острова та могли б прогодувати близько 2 тис. людей. Дослідження кісток та зубів жителів Рапа-Нуї вказує, що їх дієта складалась на 35-45% з морської їжі. Таким чином, вченні приходять до висновку, що завдяки рибі, морепродуктам, солодкій картоплі та іншим джерелам їжі на острові Пасхи могло проживати близько 3 тис. людей, що відповідає населенню під час першого контакту з європейцями у 18 столітті та спростовує гіпотезу про екологічний колапс.

В 19 столітті Населення острова Пасхи значно скоротилось. Це пов’язано з тим, що до острова припливали рабовласники та забирали людей на плантації. За кілька місяців 1862 року було викрадено 1500 чоловіків та жінок, що становило половину населення острова. Згодом шукачі рабів занесли на острів віспу, від якої загинули ще сотні рапануйців. Вже у 1877 році на острові проживало лише 111 людей, що пояснює причини втрати культурної спадщини, зокрема знань про будівництво статуй моаї та мови рапануйців.

Станом на 2017 рік на острові живе 7750 постійних мешканців, з 3512 (45%) вважали себе рапануйцями.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що через підняття рівня світового океану сотні мешканців одного з островів Кариб змушені покидати свої домівки та переселятись в інші місця.

Також "Коментарі" писали, що вчені знайшли нову статую моаї на острові Пасхи. Вона знаходилась в несподіваному місці та була непомітна для вчених та місцевих жителів.