Хайп чи щирість: чому політики заговорили мовою «вулиць»

В українському публічному просторі дедалі частіше зникає межа між офіційним повідомленням та емоційним дописом у соцмережах. Ненормативна лексика з трибуни Верховної Ради, "міцне слівце" у Facebook мера великого міста та агресивні атаки в Threads стали новою реальністю. Але що це насправді — вимушена реакція на стрес війни чи свідома деградація політичної культури?

Фото: колаж порталу "Коментарі"

У нашому новому матеріалі ми розбираємося:

Де проходить межа між військовою експресією та відвертим хамством посадовців? Феномен Бориса Філатова: чи додає "щира лайка" балів мерові, чи руйнує довіру до інституту влади? "Олюднення" через мат: чому фрази на кшталт "єбаки" від Петра Порошенка стають вірусними? Інформаційні атаки Дмитра Гордона та Міноборони: чи є агресія в Threads ефективною зброєю проти ворога?

На ці гострі запитання спеціально для порталу "Коментарі" відповідають відомий політолог Володимир Цибулько та штучний інтелект від Google.

"Мода на маніпуляцію простонароддям": Володимир Цибулько про травмованість суспільства та деградацію політичної естетики

Політолог Володимир Цибулько проаналізував причини зростання агресивної та ненормативної лексики в публічному просторі України. За його словами, війна загострила емоції, а використання табуйованих слів стало для політиків специфічним інструментом комунікації з "простонароддям".

Експерт зауважив, що російська матерна лексика, яка є основою мовлення агресора, була штучно нав'язана українцям у часи сталінізму та ГУЛАГу. Проте сьогодні українські лідери свідомо йдуть на зниження "естетичної планки", намагаючись здаватися ближчими до народу.

Політолог навів приклад колишнього спікера ВР Івана Плюща, який, маючи прекрасну освіту, свідомо перейшов на суржик, щоб прибрати бар'єр між собою та виборцями. Водночас Цибулько застерігає, що надмірне спрощення стилю — це ще й інструмент маніпуляції, адже "зблизившись" із суспільством легше донести свою думку.

На думку Цибулька, попри нинішній запит на "доступне мовлення", українська політична культура з часом повернеться до своїх справжніх цінностей, щойно зникне фактор гострого колективного стресу.

Штучний інтелект Gemini також уявив себе політологом і психологом та відповів на низку питань щодо нецензурної лайки в медійному просторі.

Межа етики: де закінчується експресія?

Війна легітимізувала агресію як захисну реакцію, але для посадовця межа проходить там, де емоція перетворюється на знецінення інституції. Публічний допис представника влади — це не приватний щоденник, а акт державної комунікації. Коли експресія підміняє зміст, ми бачимо не "сильного лідера", а втрату самоконтролю. Професійна етика вимагає, щоб емоція підсилювала державну позицію, а не ставала самоціллю.

Феномен Бориса Філатова: щирість чи руйнація?

Стиль мера Дніпра — це свідома стратегія "свого хлопця". З точки зору психології, лайка Філатова створює ілюзію короткої дистанції та відсутності бюрократичних фільтрів. Проте системно це б’є по іміджу місцевого самоврядування. Якщо влада розмовляє мовою підворіття, вона втрачає право вимагати від громадян дотримання правової культури. "Щирість" не є індульгенцією для хамства; вона лише маскує небажання вибудовувати складну, але цивілізовану комунікацію.

"Єбаки" та олюднення: хайп проти культури

Кейс Петра Порошенка або фрази про "фектінг, чекінг, єбакінг" — це прояви ситуативного олюднення. Суспільство, що перебуває в стані ПТСР, сприймає мат як маркер "свій-чужий". Це знімає напругу, але на короткій дистанції. У довгостроковій перспективі це ознака деградації: коли політик не може знайти інтелектуальних аргументів і переходить на мат, він визнає власне безсилля перед складністю реальності.

Атаки Гордона та представників МО у Threads

Агресивна лексика Дмитра Гордона або офіційних осіб у Threads щодо росіян — це інструмент каналізації гніву. З точки зору психології, це "терапія люттю" для внутрішньої аудиторії. Проте як інформаційна зброя на зовнішній арені це часто виглядає як слабкість. Лайка у відповідь на злочини ворога не зупиняє ворога, але може відштовхнути поміркованих західних союзників, які чекають від України суб'єктності, а не лише емоційних спалахів.

Соцмережі та хайп: правила гри

Threads та X (Twitter) дійсно диктують лаконічність, де лайка стає "гачком" для охоплень. Це деформація стандартів. Політики стають заручниками алгоритмів: щоб отримати лайк, треба бути радикальнішим. Це перетворює державне управління на нескінченне реаліті-шоу, де хайп важить більше за результат.

Лайка в медіа: стрес чи маніпуляція?

Це поєднання обох факторів. Для виснаженого суспільства мат у медіа — це клапан для випуску пари. Але для технологів це — інструмент маніпуляції. Емоційно збудженою людиною, яка перебуває в стані "праведного гніву", легше керувати. Лайка замикає мислення на рівні рефлексів, вимикаючи критичний аналіз дій влади.