Головна Новини Суспільство події Росію чекають на другому саміті миру: до чого можуть призвести переговори і чи будуть вони
commentss НОВИНИ Всі новини

Росію чекають на другому саміті миру: до чого можуть призвести переговори і чи будуть вони

По більшості питань, насамперед щодо статусу окупованих територій, позиції України та Росії діаметрально протилежні

22 червня 2024, 16:54 comments2532
Поділіться публікацією:

І голова Офісу президента Андрій Єрмак, і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба публічно підтвердили, що Київ припускає участь Росії у другому саміті миру, який може відбутися цього року. Також Дмитро Кулеба впевнений, що у другому саміті миру братиме участь Китай, він повернеться до процесу переговорів. Про що говорять такі заяви? Чи справді РФ може взяти участь у саміті миру? Якщо так, то на яких умовах? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Росію чекають на другому саміті миру: до чого можуть призвести переговори і чи будуть вони

Саміт миру. Фото: з відкритих джерел

Одночасне запрошення Росії та України на мирну конференцію не дасть жодного результату

Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко звернув увагу на те, що слід розрізняти поступове залучення Росії до переговорного процесу у тому форматі мирного процесу, який ініційований Глобальним самітом миру та враховує позицію та інтереси України, та власне участь у наступному Глобальному саміті миру.

"Переговори з Росією про завершення війни неминучі, навіть у тому ідеальному випадку, якщо ми звільняємо усі окуповані території. І при цьому сценарії нам доведеться домовлятися про припинення військових дій уздовж кордону, у повітрі та на морі", – заявив Володимир Фесенко.

За його словами, переговори про припинення війни нам бажано розпочинати з позицій сили, або хоч би після стабілізації військової ситуації.

"І початку таких офіційних переговорів мають передувати консультації (або неофіційні переговори) у закритому режимі та вузькому складі щодо погодження формату майбутніх переговорів, місця проведення, потенційних посередників і, найголовніше, порядку денного таких переговорів (про що, власне, домовлятися). Справа в тому, що з більшості питань, насамперед щодо статусу окупованих територій, позиції України та Росії діаметрально протилежні і знайти компроміс з таких питань неможливо", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".

При цьому Володимир Фесенко вважає, що одночасне запрошення Росії та України на якусь велику та публічну мирну конференцію, а тим самим на саміт (тобто на зустріч на найвищому рівні) не дасть жодного результату.

"На таких великих зборах ми побачимо картину, яку неодноразово спостерігали на засіданнях Ради безпеки ООН. Росія звинувачуватиме Україну і висуватиме свої ультиматуми. Україна, звісно, звинувачуватиме Росію у повномасштабному вторгненні, вимагатиме виведення російських військ зі своєї території, просуватиме Формулу миру Президента Зеленського. Одна частина учасників підтримуватиме Україну, інша закликатиме взяти до уваги деякі справедливі вимоги Росії, більшість просто закликатиме до припинення війни. У результаті всі переконаються в безглуздості такого широкого та публічного формату переговорів, що також буде недаремним. У кращому разі ухвалять рішення про початок мирних переговорів у вузькому та напівзакритому форматі. Формат переговорів, який застосовувався під час укладання Зернової угоди, і застосовується у переговорах щодо повернення українських дітей із Росії, я також вважаю оптимальним у нинішній ситуації. Нагадаю, що це формат непрямих переговорів через посередників. Тобто компромісні ідеї та пропозиції обговорюються через посередників, які зустрічаються у паралельному режимі, але окремо із представниками Росії та України. За такого формату представники Росії та України не ведуть між собою прямих переговорів", – зазначив Володимир Фесенко.

Експерт зізнався, що до ідеї проведення мирного саміту з одночасною участю і України, і Росії, тобто лідерів цих країн він ставиться вкрай скептично.

"Нагадаю, що у нас діє офіційна заборона на переговори з Путіним (при цьому з представниками Росії як держави ми можемо переговори вести), і ми не визнаємо легітимність Путіна, як і Путін не визнає легітимність Зеленського. І, як тоді вони зустрічатимуться? Крім того, я дуже сумніваюся у приїзді Росії на черговий Саміт миру, який Росія не визнає. Ще менше я вірю в приїзд Путіна до Швейцарії або будь-яку іншу західну країну, з урахуванням ордера Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна, і параної Путіна, що посилюється. Для нас зараз вкрай важливо визначитися зі стратегією та тактикою подальшого мирного процесу, в тому числі і майбутніх переговорів з Росією, де, коли, за чиїм посередництвом, на яких умовах вони можуть починатися. Цілком прийнятно, якщо це відбуватиметься за посередництвом Швейцарії та для початку у форматі обговорення пропозицій, вироблених Глобальним самітом миру. Якщо формат переговорів пропонуватиметься відносно нейтральними посередниками (наприклад, Саудівською Аравією чи Туреччиною), треба оцінювати умови таких переговорів, склад учасників, проекти підсумкових документів. Формат мирної конференції, запропонований Китаєм та Бразилією, на мій погляд, буде проблемним і ризикованим для нас переговорним майданчиком, який контролюватиметься партнерами Росії", – підсумував Володимир Фесенко.

Невідомо, на які поступки можуть піти сторони

Директор Міжнародного інституту політичної філософії, політичний аналітик Віктор Савінов так прокоментував ситуацію:

"Переговорний процес у війні, яка призвела до цілей та завдань, які мають сторони конфлікту, як правило, є вкрай важким процесом. Він іноді затягує війни на роки чи навіть десятиліття. Саме тому, що післявоєнний мир є найважливішим чинником переговорного процесу. Якщо погляд на післявоєнний світоустрій протиборчих сторін не співпадає, то й мирний договір неможливо укласти".

За словами експерта, на сьогоднішній момент наївно вважати, що між Україною та Росією не велися переговори раніше. Всім відомо, що вони вились. Як приклад, ті самі переговори у Стамбулі.

"Однак, на сьогоднішній день ми не знаємо, на які поступки можуть піти сторони. Складність полягає в тому, що навіть самі сторони не знають, на які поступки вони готові піти для досягнення миру. Кожній стороні переговорів треба зберегти обличчя, а для цього треба піти на компроміси, які болісні і для України, і для Росії. Хто із сторін готовий піти на компроміси? Проблема в тому, що на цю хвилину цього не знають навіть самі сторони і тому можлива участь Росії у саміті миру – це, звичайно, крок до миру, але це далеко не гарантія того, що мир буде укладений", – резюмував Віктор Савінов.

Читайте також на порталі "Коментарі" — головні підсумки саміту миру: успіхи, розчарування та очікування від осені.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Новини