Поки Трамп говорив про мир, Сі готував нові правила гри: що означає саміт у КНР для України та світу

Під час візиту президента США Дональда Трампа до Китаю переговори з лідером КНР Сі Цзіньпіном пройшли у помітно більш напруженій атмосфері, ніж очікувалося. Як пише The New York Times, американський лідер намагався демонструвати примирливий тон і робив ставку на особисту дипломатію, проте Сі дав зрозуміти: Пекін має жорсткі кордони, які Вашингтону краще не перетинати. Головною темою стала ситуація навколо Тайваню. При цьому Білий дім намагався публічно демонструвати, що Вашингтон і Пекін мають спільний погляд щодо низки питань. Зокрема відносно того, що Тегеран за жодних умов не повинен отримати ядерну зброю. А вже у США Трамп взагалі заявив, що не підтримує офіційного проголошення незалежності Тайваню і має намір уникнути прямого конфлікту з Китаєм. Які підсумки саміту Трампа та Сі Цзіньпіна? Що вони означитимуть для світу та, зокрема, України? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.

Трамп та Сі Цзіньпін. Фото: з відкритих джерел

Найважливіше тепер – куди Вашингтон переносить центр стратегічної уваги

Політичний експерт Олександр Кондратенко зазначив, якщо згадати першу зустріч Трампа і Сі у 2017 році, тоді теж існувало очікування, що особиста дипломатія між лідерами дозволить знизити напругу й сформувати нові правила співіснування між США та Китаєм. Але вже невдовзі стало зрозуміло: структурні інтереси сильніші за персональні контакти. За кілька років світ отримав торговельну війну, технологічне протистояння та прискорення геополітичного розколу. Саме тому нинішній саміт варто оцінювати не через офіційні заяви, а через те, що відбуватиметься після нього.

Олександр Кондратенко говорить, що для України важливими є не підсумкові комюніке саміту, а зміна пріоритетів Вашингтона. У короткостроковій перспективі ризик полягає в тому, що увага США дедалі більше розподілятиметься між Китаєм, Близьким Сходом та внутрішніми економічними викликами. Це може означати повільніші рішення щодо підтримки України або більш прагматичний підхід до неї.

За його словами, не менш важливий напрям – реакція Європи. У ЄС дедалі помітніше занепокоєння, що фокус США може зміщуватися від європейської безпеки до азійського регіону. Це один із факторів, чому Європа пришвидшує дискусії про власні оборонні можливості та довгострокову підтримку України. Для Києва це потенційно означає: навіть за збереження американської допомоги роль Європи у війні поступово зростатиме.

Саме тому, зауважує Олександр Кондратенко, одним із головних маркерів найближчих місяців стане поведінка нафтового ринку. Якщо країни Перської затоки, насамперед Саудівська Аравія чи ОАЕ, підуть шляхом збільшення видобутку або послаблення дисципліни всередині ОПЕК+, це створить додатковий тиск на ціни. Йдеться не обов’язково про вихід з ОПЕК – набагато реалістичніший сценарій, коли квоти формально зберігаються, але фактичний видобуток зростає.

Підсумовуючи Олександр Кондратенко зауважив, головний висновок після саміту Трампа і Сі – не в тому, чи змінилися відносини США і Китаю. Важливіше інше: куди Вашингтон переносить центр стратегічної уваги і як це змінює глобальні фінансові пріоритети, безпековий порядок та економічний баланс сил. Для України саме ці процеси через кілька місяців можуть виявитися важливішими за будь-які публічні заяви після переговорів у Пекіні.

Великого прориву для України цей саміт не дав і дати не міг

Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко зазначив, візит Трампа до Китаю 14-15 травня став першим державним візитом американського президента до Пекіна з 2017 року. Проте він завершився саме так, як і прогнозували реалісти, а саме – без проривів, без сенсацій з рамкою на три роки наперед, яку Сі назвав "конструктивні відносини стратегічної стабільності". Простіше: домовилися домовлятися.

Він продовжує, все так і все ж висновок, що "Україну злили" – це неправильне прочитання саміту.

Проте, зауважує Ігор Петренко, є й головна деталь. Реальна "велика угода" буде підписуватися не в Пекіні. Трамп публічно запросив Сі з дружиною до Білого дому на 24 вересня. Між травневим візитом і вересневим – чотири місяці робочих переговорів. І ось тут починається українська арифметика.

За його словами, є й третій момент – Україна отримала вікно для дипломатії в Пекіні, якого раніше не було. Поки Сі готується їхати у Вашингтон з пакетом домовленостей, китайській стороні вкрай вигідно мати під рукою власну українську карту. Зеленський за останні два роки вибудував раціональну, послідовну лінію в комунікації з Пекіном – без емоційних різких поворотів, які зробили з відносин з Китаєм проблему для багатьох європейських столиць. Зараз момент, коли ця стриманість починає працювати: китайська сторона вже не може робити вигляд, що української війни не існує, бо вересневий саміт її цим питанням накриє. Українська дипломатія має йти в Пекін не з вимогами і не з претензіями, а з конкретною пропозицією про роль КНР у відбудові та її економічних інтересах на українському ринку. Це рівень розмови, який Пекін розуміє.

Читайте також на порталі "Коментарі" — це успіх: Трамп похвалився ліквідацією головного терориста.