Кожна держава захищає свої інтереси, Україна захищає інтереси своїх аграріїв та їхнє право продавати зерно, а та ж Польща – інтереси своїх фермерів
Україна готова відкликати свої позови до Світової організації торгівлі (СОТ) проти трьох країн Євросоюзу (Польща, Угорщина, Словаччина), які заблокували експорт частини її агропродукції, лише за умови, якщо отримає гарантії відсутності обмежень на експорт зерна в майбутньому. Вона також запропонувала механізм експорту зерна, який включає верифікацію та авторизацію чотирьох видів аграрної продукції. У свою чергу, у Польщі погрожують ембарго не лише на зерно, а й на інші товари та продукти з України. Експерти продовжують аналізувати для видання "Коментарі" конфліктну ситуацію, що виникла.
У нас гостро бракує культури діалогу, порозуміння
Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів Ярослав Романчук міркує так:
"Експортний конфлікт між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною – це своєрідне притирання нашої країни до того, які правила торгівлі існують в ЄС. Раніше до широкомасштабної російської агресії великі аграрні українські виробники працювали через Чорне море. Це ніяк не стосувалося внутрішнього європейського ринку, зокрема наших сусідів. Інша річ, коли через морську блокаду ми почали домовлятися про розширення сухопутних можливостей".
ЄС, зазначає експерт, пішов тут Україні назустріч. А в Європі – верховенство права. Домовилися, потиснули руки – тримай слово. Це загалом фундамент Західної цивілізації, Євросоюзу.
"Але в Україні до тих чи інших угод ставляться не так ретельно. І інтерпретують їх так, як вигідно певним економічним групам. Що сталося і цього разу, – пояснює Ярослав Романчук. – Я нещодавно був у Польщі, розмовляв і з людьми, які близькі до влади. І вони зізналися, що найбільше їх образила відверта брехня, ніби Польща забороняє транзит української продукції через свою територію. Такого не було! Більше того, поляки останній рік переконували українську владу в необхідності разом інвестувати у розширення транзитних можливостей (залізниця – порт). Але не знайшли розуміння. Натомість почули від вищих посадових осіб України випади на
свою адресу. І, звісно,
відповіли".
Слід розуміти, що ринок агропродукції в ЄС – один із найбільш протекціоністських, захищених, чутливих, наголошує експерт. Недаремно на підтримку фермерів (у різних формах) йде приблизно половина бюджету Євросоюзу.
"І, коли на ринку з'являється новий гравець з великою кількістю сільгосппродукції, коли цей гравець руйнує усталений ритм, той уклад, за який поляки борються з ЄС разом із лобістами понад 20 років, коли цей гравець порушує якісь домовленості – це не може не викликати такої бурхливої реакції. Особливо в контексті виборчої кампанії, яка триває зараз у
Польщі. Сторони кожна на своїй хвилі, кожна має свої аргументи. Починають перераховувати, хто та що для кого зробив. Як у шлюбі, коли через певну сварку виникають подібні ситуації. Подібна лайка між тими ж Києвом і Варшавою говорить про те, що у нас гостро не вистачає культури діалогу, порозуміння. Є так багато засобів комунікації, але ми чомусь воліємо заочні звинувачення, образи, чвари", – констатує економіст.
З його слів, є ще один важливий момент. Поляки, та й загалом європейці, дуже цінують зрозумілу систему ухвалення рішень. Коли є чіткі постаті (прем'єр, міністр сільського господарства, відповідний комітет у парламенті), з ким можна спілкуватися, щоб переконати ухвалити ту чи іншу точку зору.
"В Україні ж система прийняття рішень зім'ята, для європейців незрозуміла, "каламутна". І тому, коли вибухнув цей зерновий скандал, спровокований, по суті, діяльністю однієї-двох великих компаній, ті ототожнили свої інтереси з інтересами України, – пояснює Ярослав Романчук. – Сподіваюся, цей урок піде на користь і нам, і Польщі. І ми отримаємо правильні висновки. Адже найбільшим бенефіціаром таких суперечок є нацистська Росія. Саме вона зараз буквально плескає у долоні... Потрібно більше відповідальності, правил гри, які існують на ринку (квоти, дозволи, сертифікація, спільна сільгоспполітика ЄС). Адаптуватись до цього. І вчитися відстоювати права своїх фермерів у нових реаліях".
Йде пошук компромісів, тривають переговори
Політолог, кандидат політичних наук Денис Гороховський вважає, що історія з ембарго окремих країн на ввезення українського зерна та ще низка аграрних позицій – це, по суті, бізнес-конфлікт, який набув політичного забарвлення. У тому числі у контексті російсько-української війни.
"Насправді нічого незвичайного не відбувається. Цілком нормально, коли кожна держава захищає свої інтереси. Україна захищає інтереси своїх аграріїв та їхнє право продавати зерно. А та ж Польща – інтереси своїх фермерів, обмежуючи доступ агропродукції ззовні на свій ринок, щоб місцевий бізнес не зазнав збитків", – пояснює експерт.
Якщо подивитися на ситуацію без емоцій, зазначає він, то всі сторони шукають дипломатичного врегулювання конфлікту. І не надто хотіли б доводити справу до судових розглядів. Використовуючи це як важіль впливу на опонентів.
"Шукаються певні компроміси, продовжуються переговори. І це свідчить, що жодної глобальної проблеми між Україною та сусідніми європейськими країнами немає. Є звичайний бізнес-конфлікт, який наразі намагаються врегулювати", – резюмує Денис Гороховський.
Читайте також на порталі "Коментарі" - чому конфлікт України з європейськими сусідами може наростати – чи є вихід із глухого кута.