Головна Статті Суспільство Війна з Росією Україна після війни: політика, економіка та суспільний договір
commentss Cтатті Всі новини

Україна після війни: політика, економіка та суспільний договір

Якою буде Україна після війни: що зміниться в політиці, економіці та суспільстві

11 листопада 2022, 02:10
Поділіться публікацією:








В Україні почали розвивати політичні проекти з прицілом на перші вибори після війни. Обговорюються різні сценарії завершення війни. Проте, у більшості випадків ігноруються важливі фактори, які стали причиною сучасної стадії конфлікту та які будуть впливати на повоєнне відновлення України. Більше того, мало обговорюється те, що світ буде якісно іншим. Тому вже зараз потрібно виробляти образ майбутнього України в контексті нового світу.

Україна після війни: політика, економіка та суспільний договір

Україна після перемоги: країна-майбутнього

Справжні причини війни в Україні  

Божевільні амбіції путіна та його оточення – це верхівка айсберга. Як би українцям з різних боків не втлумачували комплекс меншовартості, Україна має дуже важливе геополітичне значення у світовому контексті. Тому від подій в Україні суттєво залежить реалізація різноманітних глобальних проектів, а саму Україну різноманітні "хижаки" розглядають як ласий шматок. 

Головною причиною війни в Україні є провал проекту переходу планети на шостий технологічний уклад. Внаслідок цього провалу, світові еліти постали перед необхідністю вирішити ті протиріччя, які вони намагалися врегулювати через зміну технологічних укладів. Захід відійшов на попередні позиції, а Китай та його сировинний придаток Росія, у яких не було альтернативних проектів, пішли війною на Захід, обравши ареною змагань Україну. Цікавими виявилися наявні технології, ресурси, величезне Керченське нафтогазове родовище, ринок у 40 млн споживачів, транспортне значення: і як коридор, і як плацдарм для подальшої експансії у Стару Європу. 

Також причиною є глибока криза Ямайської світової фінансової системи. Попередню велику світову фінансову кризу – Велику Депресію також вирішували великою війною.

Ще причиною є конфлікт кількох найбільших світових наднаціональних еліт. Це старі промислові еліти, які багато втратили від глобального проекту перетворення Китаю на світову фабрику та полігон моделі "цифрового концтабору". Це так звані "старі гроші", яким більш комфортно було в умовах старої моделі розподілення праці. Це так звані "цифровики" — транснаціональні корпорації які мали намір досягти світового панування завдяки технологіям мультимедійної диктатури.

Менш впливовими, але найбільш численними є національні еліти – ті, які втрачали більшість ресурсів та привілеїв у разі успіху проекту впровадження шостого технологічного укладу.

Відомі геополітичні інтереси – це вже нижчий рівень у порівнянні з головним гравцями. Але ці інтереси також відіграють значну роль. Це спроба Великобританії покращити своє становище у світі в умовах зміни епох. Це гра Туреччини, яка намагається вирішити глибоку внутрішню економічну кризу за допомогою агресивної зовнішньої політики. Також це питання так званого "зеленого енергопереходу" та пошук заможними країнами-експортерами вуглеводнів свого місця у новому світі.

Усі всі гравці зараз використовують війну на території України для боротьби друг з другом, випробування різної нової зброї, інформаційних та інших технології. Вони всі дуже здивовані тим, що український народ отримав суб’єктність та вдало воює за власне вільне майбутнє. А ще й захищає Європу від навали, та дає можливість США вирішити питання з китайською експансією.

Територіальне питання у війні між Росією та Україною

Озвучена чинною владою мета вийти на кордони України 1991 року – це, насправді, задача-мінімум. Вже очевидно, що китайський проект, головним сателітом якого була РФ, провалився, тому поразка у війні з Україною буде означати припинення існування РФ у сучасному вигляді.

"Як тільки російські війська виженуть з території України, все зникне. "Руський мир" не проіснує й доби після перемоги України". – каже колишній спецпредставник США в Україні Курт Волкер. Хоча це може бути достатньо складним та тривалим процесом.

"На мою думку, вони автоматично не розваляться. – каже "Коментарі" політтехнолог Денис Богуш. – Ймовірно, росіяни спочатку взагалі не дізнаються, що Україна перемогла, тому що їм цього не розкажуть по телебаченню. Передбачається, що там буде 140 мільйонів розлючених людей. Тому, мені здається, що головну роль у фрагментації РФ будуть відігравати національні республіки – Чечня, Татарстан, Башкортостан, Ідель-Урал. У Сибірі почнуть питати "навіщо віддавати гроші у Москву, оскільки ресурси в нас?". Ймовірно, в РФ розпочнеться громадянська війна між різними угрупуваннями. Й тоді буде складніше щось вирішувати за якимось рамочними сценаріями. Проте, Україна повинна відігравати провідну роль у супроводженні цього процесу".

У цьому вікні можливостей, для виживання у якості впливового самостійного гравця у новій світовій геополітичній грі, Україні потрібно буде приєднати до себе частину прикордонних областей колишньої РФ, можливо, й частину Беларусі. При чому це треба виконувати взагалі не за стандартами XIX-XX сторічь. Це повинно бути щось на кшталт історії, коли багато людей мріяли потрапити у США, як у вільну країну великих можливостей. З огляду на те, що після поразки у війні з Україною на руїнах РФ будуть точитися збройні конфлікти між залишками старих російських еліт та рухне уся соціальна сфера, мешканці цих регіонів самі забажають жити у складі Україні. Під це потрібно вже зараз розробляти стратегічні програми вдалої інтеграції нових територій у склад нової України.

"Потрібно враховувати, у якому стані будуть Крим і Донбас, – каже "Коментарі" політтехнолог Денис Богуш. – Можливо, їх не буде у тому вигляді, як ми їх зараз розуміємо. Починати потрібно з програми відновлення цих регіонів, яку повинна прийняти Верховна Рада, а потім погодити президент. Потрібен закон про колаборацію. Також ми зіштовхнемося із величезним перерозподілом власності.  Тому потрібно дуже ретельно розробити законодавство, як усі активи на звільнених територіях знову перейдуть в українське правове поле. Є мільйон нюансів у питанні деокупації та реінтеграції територій, які потрібно враховувати".

Внутрішня політика в Україні

Сучасна владна команда – це не кризові менеджери, не менеджери великих проектів розвитку. Вони взагалі приходили під інші задачі, у тому числі під встановлення в Україні шостого технологічного укладу, що зараз вже не актуально. Тому фахові здібності більшості представників діючої влади для умов післявоєнного відновлення викликають питання.

Поки що усе виглядає так, що діюча влада та більшість великих українських фінансово-промислових груп думає, що світ та Україна будуть такими, як раніш. Складається враження, що ці діячі головною метою для себе після війни бачать отримання доступу к великим фінансовим потокам на відновлення, щоб заробляти як раніше, підтримуючи феодально-компрадорську модель економіки.

Але світ та Україна вже інші, а після війни зміни будуть взагалі величезні. Те, що працювало раніше, не буде більш працювати. Скоріш за все, влада та еліти намагатимуться максимально консервувати порядок денний, загальну ситуацію, щоб якось зберегти статус-кво хоч на якійсь час. Але навіть у відсутність дій суспільства з метою кардинальних змін на користь України та українців, така "консервація" довго не протримається. Її зруйнують "чорні лебеді", яких буде тим більше, чим довше влада та старі еліти будуть тримати ситуацію "як раніше".

Україні потрібен докорінний "перегляд" усього базису політичного життя, щоб у майбутньому уникнути сучасних труднощів.  

Взагалі, увесь цей час в Україні не було проукраїнської національної еліти. Були або проросійські, або прозахідні групи, які боролися друг з другом за владу. Вже зараз в країні є дуже великий суспільний запит на самостійну проукраїнську політичну силу. Поки що під наступні вибори створюються симулякри, які лише виглядають як внутрішні проукраїнські проекти. Але тут треба пригадати, що й Янукович, й Порошенко, які казали одне, а робили інше, владу не зберегли – брехня все одно стає помітною суспільству. 

"На мою думку, можливо з’явлення опозиційної проукраїнської політичної сили, – каже "Коментарі" політичний експерт Дмитро Воронков. – Але справа в тому, що "Слуга народу" асоціюється з президентом. Вони ще довго будуть при владі. Внутрішньополітичних змін поки що не бачу. Тому що у провладної партії багато інструментів впливу на власний електорат, на Уряд та економіку в цілому".  

"Починати треба з питання українського стратегічного наративу, – каже "Коментарі" політичний консультант Сергій Биков. – Саме від цього і буде залежати, якою ми побачимо Україну після війни. А це вже питання РНБО. Вони це повинні розробити разом з вченими, представниками культури, силового блоку, сценаристами, суспільними діячами. Наратив повинен відповідати на питання: "Хто ми? Чому живемо разом? Хто наші вороги та опоненти? Які в нас цінності? Чого ми бажаємо?". Розробляти український стратегічний наратив потрібно вже зараз. Без нього не можна прогнозувати, які будуть політичні сили та що вони будуть пропонувати суспільству".

Скоріш за все, дуже впливовою політичною силою в післявоєнній Україні стануть військові, та люди, які насправді, а не для піару допомагали ЗСУ. Ще активісти з числа мігрантів, які пожили деякий час у Європі, відчули європейські стандарти комфорту, повернулись в Україну з мотивацією зробити краще, ніж було. За підрахунками, після 24 лютого 2022 року з України виїхало 7 млн українців, з яких 90% мають бажання повернутися додому. Тим більше, наприклад у Польші вже скорочують програми підтримки українських біженців.

Зовнішня політика післявоєнної України

Після перемоги України у війні світ буде якісно іншим. В першу чергу – зникнуть глобальні адміністративні системи: світова Ямайська фінансова система, організації на кшталт ООН, МВФ тощо, які не спроможні вирішити ті питання, які постали перед людством. Вже зараз можна побачити, що єдиного проектного керування світом, як це було ще навіть на початку 2022 року вже немає.

Регіональним центрам прийняття рішень повернеться суб’єктність, якої вони були позбавлені як мінімум з 1945 року. В таких умовах зовнішня політика України буде виглядати не як виконання відведеної у світовому глобальному сценарії ролі, а як справді самостійне встановлення відносин з іншими суб’єктами та захист власних інтересів.

У якості переможця у війні та країни, яка захистила Європу від навали, Україна зовсім по-іншому буде спілкуватися з сусідами. Зараз це не очевидно, але після війни дуже важливою буде взаємодія у екологічних питаннях. Очистка рік, Чорного та Азовського морів від промислового бруду та спричинених війною забруднень. Оскільки, якщо не вирішити ці питання, то вже у близькому майбутньому нема кому буде про щось домовлятись. Без чистої води життя неможливе. За деякими підрахунками довкіллю України вже нанесена шкода на 962 млрд гривень.

Звичайно ж, буде обговорюватися нова архітектура безпеки. Можливо, це буде докорінна модернізація НАТО з провідною участю України. Європа, яка за 72 роки звикла жити без серйозних потрясінь та у комфорті, буде намагатися переосмислити власну роль у новому світі без побоювання вторгнення ззовні.

Крах старого світового порядку та новий злам у цьому процесі у вигляді перемоги України, ймовірно, стане спусковим гачком виникнення нових "гарячих точок". Зникнення фактору російського впливу в деяких регіонах спричинить ефект доміно. Ймовірно, це конфлікти за участю Туреччини щодо курдів, Сирії та де-факто окупації Північного Кіпру. Це великий перерозподіл на Близькому Сході, де основні гравці, в першу чергу країни-експортери вуглеводнів, будуть шукати місце в новому енергетичному балансі світу. Вірогідно, деякий час будуть якісь збройні конфлікти на Кавказі, де після краху РФ відбудеться демонтаж режиму Кадирова, територіальні суперечки між колишніми суб’єктами РФ, конфлікт між Вірменією та Азербайджаном навколо Нагорного Карабаху. А також спроби вирішення питання щодо магістральних шляхів у Європу з колишніх радянських республік Азії та Ірану, який також очікують глибокі потрясіння внаслідок краху РФ.

Дуже цікаво будуть виглядати відносини України та США. Отже, США внаслідок краху старого світоустрою з охоронця світових фінансово-адміністративних наднаціональних організацій перетвориться на сильну, дійсно самостійну державу. Тому це будуть двосторонні союзні відносини, без огляду на інтереси рудиментів старого світоустрою, як це є поки що зараз. 

Суспільство та інформаційний простір в Україні після перемоги

Україна вже зазнала величезних людських втрат, багато українців отримали травми, у тому числі тяжкі психологічні. Тому після війни країні потрібна соціальна система нового рівня, яка буде займатися реабілітацією постраждалих від війни. Зовсім іншу роль в суспільстві будуть відігравати ветерани війни, учасники бойових дій. Це призведе до зміни балансу на місцях – будуть зруйновані корупційні схеми та феодальні моделі, за умов яких у більшості громадян України не було можливостей для самореалізації, розвитку власного бізнесу, важелів впливу на процеси розвитку рідних міст. Є ризик, що подекуди такі зміни будуть супроводжуватися конфліктами за участю людей з бойовим досвідом, але за умов професійного керування процесами післявоєнного відновлення владою число таких інцидентів можливо звести до мінімуму.

Зміниться інформаційний простір. Більш широким стане дискурс. Зараз є єдиний новинний телемарафон з тенденцію на впровадження жорсткої цензури після війни (новий закон про медіа). Є доволі жорстка цензура у соцмережах (не стільки з питання внутрішнього українського порядку денного, скільки з питання бачення майбутнього володарями соцмереж) та невеликий відсоток відносно вільних інтернет-видань. Після війни суспільний запит на свободу слова та вільне обговорення різних тем призведе до появи нових майданчиків обміну думками, нових ЗМІ, нових дискурсів у соціумі.

На хвилі емоційного підйому після перемоги з’явиться багато шедеврів новітньої української культури: пісень, дизайнерських рішень, книжок, інших мистецьких витворів.

Докорінних змін зазнає й релігійна сфера, зокрема відбудеться переосмислення ролі авраамічних релігій у житті українців. Взагалі, сучасний етап вторгнення РФ в Україні почався в 2014 році здебільшого на ґрунті заяв путіна, що, нібито, Севастополь – це сакральне російське місто, духовний центр християнства, де князь Володимир хрестив Русь. При чому, жодних доказів цьому немає. Тому потрібно переосмислити роль авраамічних релігій, як інструментів, за допомогою яких намагаються захопити Україну та ментально окупувати свідомість українців в інтересах третіх осіб.

Економіка України після війни

Увесь ВВП України у 2021 році становив 200 мільярдів доларів. З моменту повномасштабного вторгнення РФ за свіжими підрахунками інфраструктурі Україні у 2022 році вже нанесено шкоду на 127 мільярдів доларів. Це прямі збитки, без підрахунку шкоди, яку зазнала Україна від неможливості користуватися зруйнованими об’єктами. Тобто, багато чого потрібно буде відбудовувати наново, з урахуванням того, що Україна та світ змінились. Марксисти кажуть, що політикою керує економіка, а в Україні після війни багато буде залежати від ефективної політичної діяльності влади.

"Багато хто не розуміє різницю між поняттями військової перемоги, відновлення територіальної цілісності та ефективністю економічної моделі, – каже "Коментарі" економіст Олексій Кущ. – Модель, що була до війни вкрай неефективна. Можна виграти війну та програти мир, якщо після війни повернутися до тієї моделі, що була. Вона була збудована на амортизації старого промислового потенціалу. Після війни здебільшого амортизувати буде нема чого. Буде небезпечна ілюзія, що Росія сплатить нам багатомільярдні репарації, на які ми побудуємо новий Сінгапур в масштабах України. Але насправді все буде залежати від того, чи будемо ми готові до нової економічної моделі".

Експерт впевнений, що шанс на розвиток буде тільки у тому разі, якщо війна стане точкою перезавантаження суспільства.

"Нова економічна модель повинна бути спрямована на зріст кількості робочих місць, на створення доданої вартості, – продовжує Олексій Кущ. – Це можливо, якщо позбавитися олігархічних груп, рентно-корупційної моделі. Тоді в нас буде шанс, як у післявоєнних Південної Кореї та Європи. При цьому, в нас набір інструментів обмежений. Не треба очікувати, що ми досягнемо економічного рівня Південної Кореї за кілька років. Більш реально рухатися поступово, як японці після Другої світової. Великим досягненням буде, якщо ми кожні 5 років до власної технологічної складності будемо додавати один новий технологічний перерозподіл. Також нам потрібно переходити від галузевої до кластерної моделі розвитку. Наприклад, кластер сільске господарство, машинобудування для сільского господарства, хімія для аграрного сектору. Енергетика, інфраструктура, машинобудівництво для залізниць. Комунальне господарство, комунальна техніка. Також впевнений, що Україна повинна стати чемпіоном з виробництва біопалива, біоетанолу. Дуже високим досягненням стане створення якісного біотехнологічного сектору".

Олексій Кущ каже, що після війни потрібно буде побудувати індустріальні парки в 30-километрових зонах навколо українських АЕС, щоб забезпечити виробництва електроенергією. Також розвивати промисловий ромб – Запоріжжя, Дніпро, Кривій Ріг, Кременчук. Там потрібно виробляти не тільки заготовки, а й листову та інструментальну сталь, які будуть споживати виробництва індустріальних кластерів навколо АЕС.

Докорінні зміни очікують й ситуацію у малому та середньому бізнесі, що вплине на економіку в цілому.

"Є два сценарії: позитивний та не дуже, ймовірно буде щось посередині, – каже "Коментарі" голова Асоціації малого та середнього бізнесу Руслан Соболь. – На користь позитивного сценарію – настрій суспільства. Є суспільний запит на структурні зміни політичного та суспільного строю у трикутнику Влада-Бізнес-Суспільство, тому слід очікувати створення нового суспільного договору. Буде нова дійсність. Так, навіть зараз влада намагається закручувати гайки бізнесу та суспільству, але це не вдасться, тому що українці – це народ, який дуже любить свободу. Тому буде лібералізація законодавства. Його будуть дотримуватися, більше не буде "недоторканих" — закон один для всіх. Цей принцип буде головувати".

Руслан Соболь пояснює, що малий та середній бізнес – це головний фундамент для усіх економік усіх розвинутих держав планети, тому питання такого бізнесу владі потрібно буде вирішувати у першу чергу.

"Буде лібералізація законодавства, будуть сприятливі реформи у податковій, митній, судовій системах. – продовжує Руслан Соболь. – У України величезні перспективи. Попри все, ми залишаємось дуже заможною країною. Головне багатство – це люди. Так, зараз багато виїхало, але вони повернуться. Вони будуть генерувати додану вартість товарами та послугами у себе на родині. Людина може бути де завгодно, але найбільше задоволення вона отримує від самореалізації у себе на батьківщині. Це вже неодноразово доведено у різних куточках світу. Але для масового повернення повинен бути сприятливий ґрунт – зниження оподаткування, податкові пільги. ІТ-сектор взагалі на перший час потрібно звільнити від податків. Гроші – це не податки. Гроші – це грошова маса, вони працюють у русі. Коли людина заробляє, а потім вільно ці гроші витрачає в магазинах, ресторанах, купівлею послуг – це й є рух економіки, це позитивно впливає на загальну ситуацію в державі. Це позитивний сценарій, які зараз усі очікують". 

Попри все це, з боку влади поки що не спостерігається дій, щодо напрацювання програм післявоєнного відновлення, які б урахували інтереси більшості українців.

"Вже зараз як мінімум економічний блок Уряду повинний працювати на майбутнє після перемоги, – наголошує Руслан Соболь. — Чомусь в Уряді й досі не кажуть, якою вони бачать Україну після війни. Зараз бізнес-суспільство звертається з пропозиціями до Уряду, там не чують. Ми в тилу працюємо на перемогу, чиновники не хочуть нас бачити. Відкрити двері до посадовців та почати домовлятися, як ми будемо жити після перемоги".

Трансформації чекають, перш за все, ринок праці. Такої думки притримується економічний експерт, к.е.н. Віктор Гольдський. "Уявіть собі, що одночасно мільйони українців, які наразі перебувають за межами країни, повертаються на батьківщину. Чи є в них робота? Чи зможе держава забезпечити їм гідну винагороду за працю? Якщо ні, тоді усі ці мільйони людей стануть в чергу за виплатами по безробіттю, і економіка буде працювати не на зростання, а на виживання цих людей.

На жаль, до сьогодні не розроблена в державі стратегія розвитку пріоритетних галузей економіки. Ніхто не бажає взяти на себе відповідальність за майбутню структуру народного господарства. Що Україна буде відбудовувати, а від чого варто відмовитися? Чиїм коштом? Що буде виробляти? Кому усе це продавати?

Більшість підприємств зруйновано, а відтак, ми самі маємо вирішити, на чому будемо спеціалізуватися. Якби така стратегія була, то під неї можна було б формувати плани громадських робіт. На певний час держава перетворилася б в найбільшого роботодавця в країні і змогла б задавати тон усьому ринку щодо рівня зарплати та соціального забезпечення робітників. Але така політика йде всупереч інтересам фінансово-олігархічних груп, які встановили корпоративну диктатуру. Побачимо чи буде держава достатньо сильною, а влада достатньо сміливою, щоб поставити інтереси народа вище за інтереси олігархів".

Отже, попри багаторічне втлумачування, що доля України та українців залежить від великих світових гравців, після війни відкривається вікно можливостей для відбудови дійсно самостійної України. Орієнтованої на високий рівень життя громадян країни, з думку якої поважають у світі. Але починати працю, щоб так сталось, потрібно вже зараз. 



Читайте Comments.ua в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Обговорення

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!