«Знаєте, як дико виглядає, коли окупанти привозять тіла наших хлопців»: жінка вразила історією

Українська військовослужбовиця розповіла про свій шлях від цивільного життя до служби, евакуацію з прифронтового міста та те, як війна змінює світогляд.

Військова медикиня про війну в Україні та службу

Жінка згадує, що початок повномасштабного вторгнення застала на зміні у пологовому будинку в Куп’янську. За її словами, місто швидко перетворилося на небезпечну зону, яку вона описує як “ад”.

У травні, коли відкрили гуманітарний коридор, вона вирішила виїжджати разом із дітьми. Під час евакуації їх неодноразово перевіряли, перепитували, чи це дійсно її діти, що лише підсилювало напруження.

Вже після виїзду вона ухвалила рішення долучитися до війська. Каже, що якби не троє дітей, її ставлення до війни було б ще жорсткішим.

Водночас військова наголошує: якщо жінка хоче йти служити, для цього має бути тил — люди, які зможуть забезпечити догляд і підтримку для її дитини.

Вона також розповіла про свій шлях до професії, зокрема про бажання стати лікарем, яке довелося виборювати, незважаючи на сумніви оточення.

Окремо жінка говорить про зв’язок із дітьми — регулярні відеодзвінки стали для родини своєрідним ритуалом. За її словами, діти пишаються її вибором, а молодший навіть розповідає у школі, що його мама служить у війську.

Військова підкреслює, що люди в тилу часто не до кінця розуміють реалії фронту. Вона зазначає, що допомога може бути різною — не обов’язково воювати, але важливо підтримувати армію.

Також вона наголошує на необхідності ротацій, адже ресурси військових не безмежні, і постійне навантаження виснажує.