Рубрики
МЕНЮ
Ткачова Марія
Військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ Сергій Кузнєцов провів у російському полоні понад три роки та пережив системні катування і психологічний тиск.

Морпіх про катування в полоні рф
За його словами, російські військові застосовували електрошокери і паралельно принижували полонених, змушуючи їх вимовляти абсурдні фрази. Під час побиттів вони вимагали говорити “моя прєлєсть” або інші принизливі слова, супроводжуючи це насильством і знущаннями. Після цього ті ж самі люди могли звертатися до полонених як до “братів”, що створювало відчуття повної психологічної деформації та суперечливості їхньої поведінки.
Кузнєцов описує це як повну втрату логіки та людяності з боку росіян, називаючи це “маргарином у голові”. За його словами, спочатку тебе катують, а потім говорять про “братерство”, що лише посилює психологічний тиск.
Головним фактором, який допоміг вижити, стало усвідомлення того, що вдома чекають рідні. Саме думка про матір, сестру, дівчину, друзів і знайомих давала сили триматися і не зламатися. Він наголошує, що віра у повернення додому та підтримка близьких стали ключовими для виживання після пережитого в Маріуполі та під час багаторічного утримання в ізоляції.
Звільнення з полону відбулося несподівано. В один із днів до камери зайшов представник СІЗО та назвав лише двох людей, наказавши їм підстригтися. Саме тоді стало зрозуміло, що їх готують до обміну. Після цього полонених помили, сфотографували, перевдягли у цивільний одяг і почали оформлення на звільнення.
Перед відправкою російські співробітники навіть намагалися імітувати “людяність”, запитуючи, чи сподобалося їм у Росії, як їх годували та чи приїдуть вони “на каву” після завершення війни. Такі питання, за словами військового, звучали абсурдно на тлі майже чотирьох років, проведених у бетонних стінах без нормального життя.
Історія Кузнєцова — ще одне свідчення системних катувань українських військовополонених та повної зневаги до норм міжнародного права з боку Росії.