Україна ударила не просто по чергову заводу: у чому справжня важливість атаки на Самару

Щоб зупинити російський Starlink потрібно бити по Самарі, що Україна й почала робити. Деталі такого кроку розкрив політичний експерт Віктор Таран.

Удар ракетами FP-5 "Фламінго" по РКЦ "Прогрес". Фото: з відкритих джерел

Експерт розповідає, останні півтора місяця Росія оперативно розгортала "Рассвєт", власний аналог Starlink. І робила вона це швидше, ніж від неї очікували – у липні пішла друга партія супутників.

За його словами, далі почалися дискусії. Збивати апарати на орбіті виявилося поганою ідеєю через уламки, які потім заважатимуть усім. Санкції вже накладені й нікого не зупинили. Тон зводився до формули "загроза реальна, а інструментів немає". Тож замість супутників вдарили по заводу, який ці супутники піднімає. Вже офіційно повідомлено, що у Самарі загорівся головний виробничий корпус ракетно-космічного центру "Прогрес". Цей завод є найтоншою точкою всієї російської космічної програми бо єдиний виготовляє носій "Союз-2".

Таран наголошує, "Союз-2" — це ракета-носій або засіб виведення вантажу на орбіту. Він одноразовий. Кожен пуск це нова ракета, зібрана з нуля, яка потім згорить в атмосфері. Ніякого повернення ступеня, як у Falcon 9. Хочеш вивести супутник, будуй ще одну ракету. Звідси й цифра шість-вісім пусків на рік, що є фізичною стеля виробництва. На цьому носії Росія тримає майже все своє орбітальне господарство: оптичну та радіотехнічну розвідку, військовий зв’язок і тепер "Рассвєт".

За його словами, там монтують бортову електротехніку, прилади та друковані плати, систему управління, кабельну мережу, приладовий відсік. Без цього ракету не можливо зібрати. Ось чому по таких вузлах є сенс бити. 

Також видання "Коментарі" повідомляло – "Фламінго" дістали цілі за сотні кілометрів: Зеленський розкрив деталі блискавичної операції.