Трамп надав шокуючий коментар: що мав на увазі

Під час інтерв’ю одному з американських медіа журналіст запитав Дональда Трампа, чи відчув він від Володимира Путіна готовність завершити війну, не забравши у України значну частину території. На це Трамп відповів, що, на його думку, "Путін збирається щось взяти" — маючи на увазі, що Росія вже захопила певні території і, ймовірно, не відмовиться від них. 

Трамп зазначив, що Путін щось забере

У розлогому поясненні Трамп провів паралель із тим, як, на його погляд, діяли США у попередніх конфліктах: "Ми — єдина нація, яка входить, перемагає, а потім іде", — сказав він, згадуючи, зокрема, підхід під час операцій на Близькому Сході. За його словами, така тактика нібито дозволяє іноземним силам отримувати контроль над ресурсами; у розмові лунала і різка ремарка про "забирати нафту" як практичний підхід в минулому. 

Коментар Трампа прозвучав на тлі інтенсивних дипломатичних зусиль щодо можливих переговорних форматів і на фоні неоднозначних оцінок майбутнього статусу окупованих територій. Політичні аналітики звертають увагу, що така риторика американського лідера може сигналізувати дві речі одночасно: з одного боку — реалістичну оцінку ймовірності територіальних втрат для України внаслідок переговорів без жорстких гарантій; з іншого — прагматичний підхід, який ставить питання американських інтересів і ресурсів у центр дискусії. 

Реакція на висловлювання була миттєвою: в США і в Європі коментатори та політики наголошують, що будь-які мирні домовленості мають бути погоджені з Києвом і не можуть визначати долю українських територій за його спиною. Багато експертів також відзначають, що публічні заяви про "захоплення чогось" від посадовців чи кандидатів можуть мати практичні наслідки — від впливу на переговорні позиції до підвищення тиску на союзників щодо формату майбутніх зустрічей. 

Що це означає для України

Навіть якщо подібні висловлювання відображають суто особисту думку політика, вони здатні впливати на міжнародну дискусію про майбутнє відновлення миру. Для Києва ключовим залишається принцип: будь-яке вирішення має бути справедливим і погодженим із Україною, а не нав’язуватися ззовні. Аналітики вказують, що саме позиція Києва і є вирішальним чинником для легітимності будь-яких домовленостей.