Президент України Володимир Зеленський запевняє, що Бахмут – місто на півночі Донецької області, яке місяцями активно атакують росіяни, ніхто здавати не збирається. І вкотре закликав партнерів допомогти Україні озброєннями, у тому числі далекобійними. І заклик був почутий. У новий пакет військової допомоги від США на понад 2 млрд доларів включені, серед іншого, нові високоточні ракети GLSDB, які підходять до пускових установок M270 і HIMARS, що є у нас. І здатні бити набагато далі, ніж ракети, що поставлялися нам раніше. Як оцінюєте те, що відбувається зараз на російсько-українському фронті і навколо нього? Як події можуть розвиватись далі? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Війна в Україні. Фото: Міноборони України
Потрібні нам засоби ураження, інші види озброєння хоч і приходять від західних союзників, але з помітним запізненням
Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко пояснює:
"Бахмут – не просто наше місто (а ми боремося за кожен свій населений пункт), воно вже стало символом, містом-фортецею. Але слід також розуміти, що в системі конгломерації, опорних пунктів, що знаходяться на Донеччині, військової перспективи – він має дуже важливе значення. Тому тривають такі напружені бої. Якщо окупантам вдасться захопити Бахмут, вони зможуть вийти на Часовий Яр, Краматорськ, Слов'янськ. До тих міст, куди вже добиває артилерія. І з цього погляду значення Бахмута не просто тактичне, а ще й оперативного рівня".
За словами експерта, останній тиждень противник активізувався на основних напрямках – Лиманський, Бахмутський, Авдіївський, Новопавлівський. Генштаб відображає це у зведеннях. Росіяни заводять туди резерви, збирають сили, які збирали раніше, зокрема за рахунок т.зв. "часткової мобілізації". При цьому, наголошує генерал, стає все більш зрозумілим, що формат часткової мобілізації – насправді передбачає, що Кремль має намір призвати стільки, скільки вважатиме за потрібне.
"Вже зараз призвано 300 тисяч росіян. За різними оцінками, ще 200-300 тисяч призвуть. Тож як мінімум російська армія з минулої осені поповниться на півмільйона людей. З перших 300 тисяч основну частину вже заведено на фронт. Це дається взнаки. Виявляючись, у тому числі, у наступальних діях, які проводяться на зазначених вище напрямках. Ми бачимо серйозну роль та значення запровадження резервів, мобілізації", – наголошує Ігор Романенко.
У нас, продовжує він, були певні можливості щодо деокупації на півночі Луганської області (Сватово-Кременна, Лисичанськ), у Запорізькій області (Бердянськ, Мелітополь). Але через те, що, схоже, не виявилося необхідних сил і засобів, ми не змогли реалізувати цього.
"А війна – суворий учитель. І там, де ти не встигаєш, встигає супротивник. Ми бачимо росіяни завели чималі сили на лінії зіткнення вже зараз. І вони вже задіяні на певних напрямках. Часто точаться розмови, коли Кремль пустить у хід свої стратегічні резерви в 200 тисяч осіб, які готуються на навчальних полігонах РФ та Білорусі. Але вже зараз є серйозна активізація, жорстокі бої у тій же Донецькій області. З повільним поступом супротивника вперед на низці напрямків", – розповідає експерт.
Він зазначає, що захоплення Соледара – це реалізація нових підходів, які тактично опановують росіяни. Якщо не вдається брати в лоба якийсь об'єкт, як було з Бахмутом, вони шукають можливості проводити оперативні охоплення, організовуючи так звані котли. Тому, пояснює Ігор Романенко, окупанти перейшли на штурмування та наступальні дії з півночі від Бахмута. У результаті їм удалося, хоч і з величезними втратами, захопити Соледар. Звідти тепер намагаються наступати на північний напрямок, маючи намір припинити можливості логістичних постачань нашим військам.
"Також противник проводить наступальні дії з півдня – Червона Гора-Кліщеївка. Якщо йому все вдасться, Бахмут може опинитися в оточенні. Тримати його можна, але якщо "кільце" замикатиметься, ми ж не станемо там залишати наших військових! Ситуація подібна до того, що відбувалося минулого року на Луганщині. Тоді противник шляхом величезних втрат набирався досвіду. Лобові дії в Сєвєродонецьку, захопити який росіяни змогли лише, фактично стерши його з землі і поклавши масу своїх солдатів, вони змінили на охопні дії в районі Лисичанська, змусивши нас залишити і його", – нагадує генерал.
Він вважає, що нам треба набирати сили, зосереджуватись на завершенні стратегічної оборонної операції цього етапу – на сході та півдні нашої держави. Зупинити просування противника, завдати йому максимальної шкоди в живій силі, озброєнні та техніці, а одночасно (і це дуже непросте завдання) формувати свої резерви для контрнаступних дій – за рахунок постачання техніки та озброєнь нашими союзниками, підготовки особового складу на цій техніці.
"Проблема в тому, що потрібні нам засоби ураження, інші види озброєння хоч приходять від західних союзників, але з помітним запізненням. І далеко не в тих кількостях, що потрібно", – констатує Ігор Романенко.
Війна на виснаження знаходить свою логіку змагання
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак вважає, що ми вступили в стадію, коли війна на виснаження знаходить свою логіку змагання. Коли кожна сторона сформувала залізобетонну непоступливість, покладається на військову майстерність, хоч якісь успішні маневри та досягнення на фронті, інформаційну війну, зміцнення морально-психологічної переваги.
"Це своєрідна "гра нервів", яка потребує періодичних підтверджень для утримання ситуації під контролем, – пояснює експерт. – Армія РФ в результаті Бахмутсько-Соледарського наступу зрозуміла, що можна випробувати тактику "м'ясного валу" у вигляді спрямування на штурмові дії маси слабонавчених мобиків або вагнерівців-кримінальників. І хоча результативність вельми умовна і мінімальна, проте сили ЗСУ вони таки виснажують, блокуючи перспективу впевненого контрнаступу".
Олег Постернак не виключає, що супротивник у 2023 році може планувати два наступи.
"Перший – весняний, що має на меті стримати український контрнаступ, максимально послабити наш військово-технічний потенціал після отримання західного озброєння, виснажити ресурсно та економічно. І дочекатися зміни позиції Заходу, котрий до літа, за логікою Кремля, має засумніватися у військових можливостях України деокупувати свої території. Після чого спробувати затягнути всіх у фейкові переговори, – припускає експерт. – Другий наступ, уже серйозніше підготовлений, може плануватися на осінь. Коли виснаженій Україні вкрай складно утримати внутрішньополітичну здатність до опору. Осінній наступ може бути небезпечнішим і складнішим, оскільки нинішнє керівництво РФ, ведучи генетичну війну проти України, не збирається відмовлятися від ідеї-фікс знищення нашої держави та фізичного винищення українців як окремої європейської нації".
Читайте також на порталі "Коментарі" — у ЗСУ розповіли про загрозу ракетних ударів із Білорусі.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.