Ракетний удар, який агресор планує до 24 лютого, мало що змінить у війні
Вже завтра, 24 лютого, буде рік із початку широкомасштабної російської агресії проти України. Звучать різні прогнози щодо того, що може зробити країна-окупант до цього дня. Керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов найімовірнішим бачить невеликий ракетний удар. Тим часом, російський диктатор Путін знову марить про "історичні кордони" РФ. Чого і чому в найближчому майбутньому чекати від окупантів? До чого готуватися Україні та всьому демократичному світу? Хто може стати новою метою агресора? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Все, на що може бути здатний путінський режим – влаштувати ще один ракетний терористичний обстріл
Засновник у Київській школі держуправління ім. С.Нижнього, екс-радник міністра МВС Ростислав Смірнов розмірковує так:
"Нічого особливо росіяни вже зробити не зможуть. Ні до роковин відкритого вторгнення, ні після. Чи може щось, чого бути вони не зробили раніше? Ні, мабуть немає військових злочинів, які агресор не скоїв на нашій землі. Ракети летіли і по дитячих садках, і по переповненим торговим центрами, снаряди падали на зупинках громадського транспорту. При цьому слід розуміти, що РФ не має вже такої кількості ракет, як раніше. Навіть якщо зараз вони нашкребуть 30-40 ракет (а раніше запускали під сотню), що це змінить?".
Ми, наголошує експерт, продовжуватимемо боротьбу, ще більше зміцнюватимемо ЗСУ в цілому та систему ППО зокрема.
"Сподіваюся, найближчим часом повноцінно охоронятимуть наше небо зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) типу "Patriot", низка інших сучасних систем, – каже Ростислав Смірнов. – Щодо ймовірності повторного масованого вторгнення. З півночі (з боку Білорусі) противник не має ударного "кулака", як і можливості пройти так само легко, як роком раніше. На сході і так йде російський наступ, який розбивається об нашу оборону".
Тому, зазначає експерт, все, що може зробити путінський режим, - зробити ще один ракетний терористичний обстріл. Який нічим не відрізнятиметься від тих, що ми пережили раніше.
"Продовжуємо захищати нашу країну, кожен на своєму місці працюватиме на її ефективнішу обороноздатність і готуватися до весняного контрнаступу ЗСУ", – резюмує Ростислав Смірнов.
"Колективний Захід" вкрай зацікавлений у перемозі України
На думку професора кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченка, політолога Ганни Малкіної, напередодні річниці повномасштабної війни Росії проти України ми опинилися у точці, яку не могли навіть нафантазувати рік тому.
"Україна вистояла, змогла мобілізувати армію та населення, показала неймовірні успіхи в обороні та контрнаступі, отримала від союзників летальну зброю та головне – об'єднала навколо себе весь цивілізований світ. Незважаючи на те, що результат війни поки що не визначений, про поразку Росії не говорять лише, хіба що на російських пропагандистських телеканалах", – наголошує експерт.
Вона зазначає, що будувати прогнози щодо подальшого розвитку подій складно, враховуючи, що більшість інформації є засекреченою. Однак можна поміркувати, яким може бути закінчення війни, виходячи з цілей протиборчих сторін.
"Президент Зеленський неодноразово повторював, що мета України – вихід на міжнародно визнані кордони 1991 року. Мета зрозуміла та обґрунтована, яка перебуває в межах правового поля міжнародних відносин. Президент Путін неодноразово говорив про денацифікацію та демілітаризацію України, захист російськомовного населення від дій "злочинного Київського режиму", що, безумовно, є ширмою та приводом для реалізації інших цілей. І ця мета – обмеження впливу НАТО", – пояснює Ганна Малкіна.
Вона нагадує, що незадовго до вторгнення РФ вимагала письмових гарантій щодо недопущення розширення Альянсу, відмови від розміщення ударних систем озброєння поблизу російських кордонів, а також повернення військової інфраструктури блоку в Європі до стану 1997 року. Ця вимога торкалася як країн, які ще не вступили до НАТО – України, Молдови, Фінляндії, Швеції, так і вже чинних членів – Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Хорватії, Румунії, країн Балтії тощо.
"Ця мета Путіна зумовлена лише його "хотілками" та суперечить політиці "відкритих дверей" Альянсу, – наголошує політолог. – Виходячи із зазначених цілей, стає зрозуміло, що "колективний Захід" вкрай зацікавлений у перемозі України. Тому що її програш відкриє нові територіальні напрямки для воєнної агресії РФ. На сьогоднішній момент прямого зіткнення з НАТО Росія уникатиме, проте новою метою легко може стати Молдова – і зараз цей сценарій є найправдоподібнішим, але цілком безперспективним".
Ступінь божевілля РФ недооцінювати не можна
Народний депутат України ІХ скликання, екс-гендиректор Авдіївського коксохімічного заводу Муса Магомедов пояснює:
"Путінські марення про імперські кордони, на жаль, переросли в результаті у повномасштабну війну в Україні. Іноді з РФ звучать відповідні погрози на адресу Казахстану, Молдови. Рівень божевілля Кремля може дійти і до того, щоб спробувати зробити щось у цих державах".
Але, зазначає нардеп, треба тверезо оцінювати "досягнення" РФ щодо "захоплення Києва за три дні". Як і пропагандистські меседжі про "втому Заходу" від цієї війни. Насправді війна триває вже майже рік, російська армія неодноразово бита, а європейці та американці демонструють "втому", збільшуючи постачання озброєнь та боєприпасів Україні. Не так швидко, як нам хотілося б, але – нарощуючи динаміку.
"При цьому ступінь божевілля РФ недооцінювати не можна. І було б правильно, якби та сама Молдова готувалася до того, що росіяни будь-якої миті можуть спробувати атакувати її, – вважає Муса Магомедов. - Війна на два фронти, безумовно, не вигідна Путіну. Але від божевільного очікувати можна чого завгодно".
Читайте також на порталі "Коментарі" - послання Путіна до Федеральних зборів: кому і що спробував довести диктатор.