Віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина запевняє, що росія на тлі успішного наступу ЗСУ зверталася до України із запитом про переговори. Але Київ, за її словами, відмовився, сподіваючись разом з партнерами "втілити наш військовий та дипломатичний порядок денний", щоб бути готовими до переговорів, "коли буде слушний момент для України". Експерти оцінили для видання "Коментарі" перспективи переговорного процесу.
Переговори. Фото: з відкритих джерел
Ситуація зводить колективні зусилля до більш універсального результату
Політолог Володимир Цибулько звертає увагу, що спроба збити інтенсивність наступу України через переговори є досить відомим прийомом. А вдалий досвід переформатування Збройних Сил України після Дебальцевого (йдеться про серйозну поразку взимку-2015) фактично змушує Росію вдатися до подібного досвіду, зазначає він.
"Відмінність ситуації в Україні тепер у тому, що донори нашого військового успіху не можуть стояти осторонь подібних переговорів. Ситуація зводить колективні зусилля більш до універсального результату. Чи постає тепер питання про кордони до 23 лютого 2022-го? Ні! Тепер стоїть питання про постпутінську територію, про її дезінтеграцію та роззброєння", – наголошує політолог.
Тому, прогнозує Володимир Цибулько, переговори будуть відстрочені на момент максимального ослаблення Росії.
Багато що в гіпотетичних переговорах залежить ще й від ситуації всередині країни-агресора
Керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків, адвокат Михайло Дяденко розмірковує так:
"Ми бачимо, що Україна зараз вичікує і ставить за мету (завдання максимум) повернути всі тимчасово окуповані території, включаючи АРК Крим та Севастополь, Донбас. Або (завдання мінімум) — вийти до кордону на початок т.зв. "спецоперації" росіян (як варіант – деокупувати ще й увесь Донбас). Яке з цих завдань буде в результаті виконано, за якого розкладу і Київ, і Москва будуть готові до конструктивних переговорів – залежить від багатьох факторів".
За словами експерта, російська армія, яка раніше здавалася могутньою, другою у світі за силою, зараз зазнає великих труднощів в Україні. У той же час, з боку російських окупантів немає межі нелюдяності, вони йдуть на різні військові злочини. А тому складно спрогнозувати, якими можуть бути наступні кроки, удари на власне поле бою та в тилу.
"Безумовно, найвище військово-політичне керівництво України постійно консультується з нашими західними союзниками (США, Великою Британією, ЄС) щодо того, якими можуть бути компроміси з РФ, умови миру. Але остаточне рішення, звісно, за офіційним Києвом, – наголошує Михайло Дяденко. – Ми бачимо, що попри всі складнощі ситуація складається на нашу користь. Рейтинг та імідж, вплив Путіна вже ставляться під сумнів, у тому числі всередині РФ. І з боку ліберальної еліти, і з боку "яструбів". Отже, багато в гіпотетичних переговорах залежить ще й від ситуації всередині країни-агресора. Чи захоче суспільство і надалі підтримувати дії Путіна? Йому, звичайно, начхати на думку суспільства, але не в цій ситуації, коли через тотальне ослаблення Росії є реальна загроза його режиму".
Зміст переговорів буде залежати від дій ЗСУ, зміни лінії фронту, політики санкцій і ситуації в самій РФ
За словами аналітика Українського незалежного центру політичних досліджень Юлії Тищенко, після успішного контрнаступу ЗСУ у Харківській області російська сторона збільшила відверто агресивну риторику.
"Наприклад, на рівні політичного керівництва знову прозвучали заяви на всіх рівнях російської вертикалі влади, що "цілі спецоперації будуть досягнуті". Щоправда, – зазначає експерт, – досі немає пояснення, що це за цілі, адже протягом півроку їхні контури змінювалися. Йдеться про окупацію всієї України чи лише територію Донецької та Луганської областей, чи інші варіанти?".
У понеділок, зазначає Юлія Тищенко, різні офіційні особи країни-агресора на найвищому політичному рівні вказували, що для "переговорів немає жодних підстав". При цьому в офіційному публічному просторі лунають заклики до легалізації гуманітарних злочинів, як, наприклад, цілеспрямована руйнація української громадянської інфраструктури. Приклад ми бачили на Харківщині у неділю, коли росіяни влаштували Україні тимчасовий блекаут.
"Розмови путіна з Шольцем та Макроном також завершилися порцією погроз, – нагадує Юлія Тищенко. – Отже, зміст тем переговорів залежатиме від дій ЗСУ, зміни лінії фронту, політики санкцій та ситуації у самій РФ – на тлі газового шантажу ЄС із її боку. Путін вичікуватиме, відчуваючи ЄС та Україну, насамперед, на стійкість".
Читайте також на порталі "Коментарі" — які варіанти у Путіна після поразки на Харківщині: чого чекати від Кремля.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.