«Держава повинна сказати правду»: як з армії викорінити СЗЧ як явище

Сьогодні військовослужбовець Ігор Луценко повідомив шалені цифри самовільного залишення частини (СЗЧ) військовослужбовцями Сил оборони України. За його даними, лише за жовтень 2025 року у СЗЧ пішли 21602 військових.

«Держава повинна сказати правду»: як з армії викорінити СЗЧ як явище

Яке є рішення цієї проблеми? Чи допоможе в цьому випадку посилення покарання за СЗЧ, чи примусова мобілізація, щоб на фронті ставало більше людей. Чи можливо допоможуть "пряники": збільшення виплат за контрактом та встановлення чітких термінів служби? На ці та інші питання для порталу "Коментарі" відповіли експерти.

Полковник запасу ГШ ЗСУ, військовий експерт Олег Жданов наголошує, що проблема СЗЧ в Україні в тому, що у нас на сьогоднішній день "кнут" нарощується, а "пряник" у нас майже відсутній, тобто підсилення мотивації суспільства стосовно підписання контрактів з Збройними силами України.

"По-перше, у нас немає розгорнутої державної інформаційної кампанії стосовно інформування суспільства щодо захисту держави. Тобто державна політика повністю відсутня в плані мотивації суспільства. Також відсутня інформація щодо покарання за СЗЧ. До речі, СЗЧ – це до 30 діб, а більше 30 діб – це вже дезертирство. І от за дезертирство, допустимо, де інформація? От, наприклад, Служба безпеки України постійно інформує, скільки вони шпигунів, коригувальників спіймали, скільки справ вони передали до суду, які терміни отримали ті чи інші люди, які працювали на користь ворога.

А скільки у нас сьогодні покарано за СЗЧ і дезертирство? Ну, навряд чи стільки", – зазначає експерт.

За його словами, немає змін в більшу сторону мотивації громадян щодо підписання контрактів. І немає статистики чи інформування суспільства стосовно покарання за скоєння злочину.

"Тому що дезертирство і СЗЧ – це злочин. І злочин, який передбачає кримінальну відповідальність. Тоді питання, звідки будуть бажаючі?

Якщо ми сюди додаємо ще проблему причин СЗЧ, то тоді, як-то кажуть, риба гниє з голови, то тоді треба міняти головкома і все починати з самої верхівки військового керівництва Збройних сил. Там, до речі, проблем ще більше, ніж в державі, в державному управлінні. Саме з відношенням до військових.

Чомусь в третьому армійському корпусі, в першому армійському корпусі кількість СЗЧ мінімальна", – підкреслює Жданов.

Тим не менш, за словами експерта, взагалі відсутності СЗЧ не може бути.

"Сто відсотково ми не позбавимося від цього явища. Як би ми не хотіли. Але цю проблему на місцях можна вирішити. Її не можна і не хочуть вирішувати в масштабах держави, в рамках державної політики стосовно створення суспільної думки відносно захисту держави. Ось чому. І тут не важливо мобілізація добровільна чи примусова.

Без примусової мобілізації жодна країна світу не може вести бойові дії, не може вести війну. До речі, знову ж таки, якщо ми беремо державну політику, то у нас сьогодні що в країні? Воєнний стан. А що пише Конституція? Що воєнний стан можна оголошувати тільки на 90 діб, а потім треба або його відміняти, або переходити до стану війни.

А у нас 17 раз порушують Конституцію і продовжують воєнний стан для країни", – підкреслює Олег Жданов.

Він наголошує, що у військових має бути мотивація служити – це складова цього мобілізаційного процесу. І мотивація може бути соціальна або матеріальна.

"Коли останній раз підвищували у нас грошове утримання військовослужбовців? Я такого не пам'ятаю. До речі, депутати за ці 4 роки двічі собі підвищували грошове утримання. А на армії у нас постійно паніка кожного разу в кінці року.

Паніка, прем'єр виходить і каже, немає грошей на оплату військовим. А як це демотивує наших військових? Він сидить в окопі і думає, я жінці обіцяв гроші, щоб прийшли, а їх не буде. Ви розумієте, що вони коють? На жаль. А якщо б мотивували в придбанні житла, взятті кредитів, соціальний пакет для членів сім'ї військовослужбовця, ну і матеріальне утримання. У нас навіть виплату за загибель військовослужбовця розтягнули на 10 років.

Ну і що це? А інфляція її з'їдає потрохи цю виплату. І наприкінці виплати це будуть копійки, можливо", – наголошує Жданов.

Він резюмував, що якщо держава, політики першого рангу сформують внутрішню політику стосовно формування суспільної думки, стосовно виконання законодавства в плані проведення мобілізації, то проблема сама собою зникне.

Керівник Центру підготовки операторів БПЛА "КРУК" Віктор Таран зазначає, що вирішення проблеми СЗЧ у війську має бути комплексне.

"Якщо говорити про зміну стратегічних комунікацій, то необхідно,  щоб Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський і військове керівництво почали правдиво комунікувати цю проблему. Вони мають пояснювати, що для того, аби утримувати лінію фронту, там повинні бути солдати. Якщо цього не буде то лінія фронту продовжуватиме сунутись.

Політичному керівництву терміново необхідно перевернути комунікацію і пояснювати, що діяльність ТЦК є життєво необхідною. І паралельно пояснювати, що ТЦК – так само військовослужбовці.

Без цього люди, які потрапляють у ТЦК, замість того, щоб думати, як готуватися до оборони держави, думають, як втекти.

Але є ще кілька факторів, які точно треба робити, щоб люди відчували себе захищеними. Перше – це чіткі терміни служби", – підкреслює експерт.

Він навів приклад, що пропонуються нові умови контрактів для військовослужбовців, та підвищення грошового забезпечення.

"Дуже багато хлопців і дівчат уже підписали контракт у 2022-му, 2023-му, 2024-му чи 2025-му. В них виникає дуже просте питання. Що з нашим контрактом? Їх переглянуть, включають цю умову, чи на нас це не розповсюджується – що буде з тими, хто воював з перших днів.

А якщо це розповсюджується на нових, тоді треба переглядати умови.

Наприклад, ті кого призвали в 2023-му році, 2,5 роки служать. А після підписання контракту, йому ще треба мінімум 2 послужити. Треба загалом 5 років послужити, ну серйозно?

Тобто без чітких термінів служби, зрозумілих термінів ротації, і розуміння, що служити будуть всі, це нічого не дає", – зазначає Віктор Таран.

За його словами, необхідно також переглядати грошове забезпечення.

"Нещодавно була інформація, що маляри отримують 50-60 тисяч. Охоронник без кваліфікації 25-30, умовно. Солдат, який ризикує кожен день життям, 20 тисяч. А офіцер 30 тисяч, на якому ще величезна відповідальність. І важливо зауважити про доплати, тому що ці доплати, так звані бойові, вони нараховуються лише тоді, коли ти знаходишся в зоні безпосереднього виконання бойових задач. І тобі нараховуються пропорційно до днів, які ти там був в цій зоні.

Ну, умовно. Тобто, якщо в місяць передбачається 100 тисяч, але ти був на ЛБЗ, не знаю, там 7 днів, то тобі нараховуються, грубо кажучи, 3 тисячі в день – 20 тисяч. Всі інші ти відходиш і сидиш далі на окладі 20 тисяч", – зазначає Віктор Таран.

Він наголосив, що без комунікації з боку державного апарату, зміни публічного ставлення до ТЦК та до військової служби, а також мотивації військовослужбовців у вигляді грошового забезпечення і чітких термінів служби, буде дуже складно далі воювати і втримувати території.

"Вже було ухвалене рішення про те, що поїзди української залізниці перестають їхати на Донеччину, і так само сьогодні поїзди, які рухалися на Дніпро, після атаки "шахедів", вони стояли.

Ми дивимося карти, що відбувається на Дніпропетровщині, на Запоріжжі, і інших територіях. Зараз на території України знаходиться понад 700-тисячний контингент російських військ, невже вони просто кудись зникнуть?" – наголошує Таран.