Чому волонтери досі купують дрони: хіба держава не тягне

Військова кореспондентка Юлія Кирієнко пояснила, чому навіть за наявності державних механізмів закупівлі підрозділи продовжують потребувати волонтерської допомоги.

Волонтери в Україні закупають дрони на війну проти Росії

За її словами, наразі існує три основні способи забезпечення підрозділів технологічним майном.

Перший — через військовий маркетплейс Dotchain, де бригади можуть замовляти кодифіковані дрони та інші вироби для фронту. Оплату здійснює Агенція оборонних закупівель. Кожен безпілотний батальйон отримує прямі надходження у розмірі близько 7 млн грн. Для бригади, яка перебуває на лінії фронту, це може становити орієнтовно 35 млн грн з урахуванням усіх воюючих батальйонів.

Другий механізм — субвенції від територіальних громад та міських адміністрацій. Обсяги такої підтримки не є фіксованими й залежать від можливостей місцевих бюджетів.

Третій — система так званих “е-балів”: кількість уражень конвертується у бали, які згодом можна обміняти на продукцію державних кодифікованих виробників.

Втім, як наголошує Кирієнко, навіть сумарні кошти не покривають усіх потреб. Забезпечення одного екіпажу — це не лише самі дрони, а й наземні станції управління, ноутбуки, планшети, акумуляторні системи, щогли, антени, автомобілі, кабелі та інше обладнання.

За її словами, на 1 млн грн, зібраний блогером Іваном Яковиною, вдалося закупити трохи більше трьох десятків дронів P1-Sun. Підрозділ, який їх отримує, збиває приблизно 100 цілей на місяць. Тобто волонтерських дронів вистачає орієнтовно на тиждень роботи лише одного екіпажу перехоплювачів.

Окрім перехоплювачів, у бригаді працюють екіпажі FPV-дронів, пілоти “мавіків”, оператори крилатих безпілотників та підрозділи наземних роботизованих комплексів. Кожен із них потребує окремого технічного забезпечення.

Кореспондентка наголошує, що війна — це надзвичайно дорогий процес, а захист цивільних і військових від повітряних загроз не вимірюється лише цифрами в бюджеті.