Президент України Володимир Зеленський закликає партнерів перекривати масштабні "інвестиції" Росії в терор (включно з ракетним) ще більшою допомогою нашій країні. У тому числі в черговий раз говорить про необхідність створити надійний щит ППО, пояснюючи, що чим менше буде можливостей РФ для терору, тим більше можливостей у нас повернути і гарантувати мир. Тим часом, за даними джерел NYT, під час зустрічі з представниками США минулого місяця росіяни хотіли донести до президента Джо Байдена різке послання: хоч би скільки російських солдатів було вбито або поранено на полі бою, країна-агресор не відступить. Що можна сказати про ракетну війну останнього часу? Як змінилися підходи протиборчих сторін? Про що свідчать дії Заходу? Чи реальна у Росії нова хвиля мобілізації, якими можуть бути її наслідки? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Володимир Путін. Фото: з відкритих джерел
Якби росіяни розпочали масовані ракетні удари у березні, українцям та нашим союзникам довелося б дуже складно
Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій "Форум", політичний експерт Валерій Димов пояснює:
"Ракетний обстріл української інфраструктури – передостанній аргумент Кремля у цій війні. Сам Путін та його оточення визнали, що ракетні удари йдуть не по військових цілях. А останній аргумент – ядерна зброя – теж нічого не вирішує у військовому відношенні. Фактично Путін ракетним терором, обстрілюючи критичну інфраструктуру України (насамперед – енергетичну), намагається посіяти паніку, хаос, невизначеність, страх у нашій країні. Те саме, що може спричинити і удар ядерною зброєю".
На думку експерта, якби росіяни розпочали такі удари у березні, українцям та нашим союзникам довелося б дуже складно. Але сьогодні такі атаки лише ще більше гуртують українців, збільшуючи відсоток тих, хто налаштований не домовлятися з Росією, а перемагати її.
"Згуртовують вони і цивілізований світ на спільну думку не прийнятності переговорів із терористами. Дедалі більше міжнародних організацій (ПАРЄ, Парламентська асамблея НАТО), парламентів окремих країн називають речі своїми іменами. А саме – Росію визнають спонсором тероризму, державою-терористом, державою з терористичним режимом. Тож це – політична відповідь із боку Заходу на те, що творить країна-агресор та країна-терорист. Є й відповідь військова, – зазначає Валерій Димов. – Поставками Україні дедалі потужніших систем протиповітряної та протиракетної оборони. Так, не в тих обсягах, що нам хотілося б. Але все ж…".
До того ж, продовжує експерт, треба розуміти, що закрити небо над усією Україною, що має площу понад 603 тисячі квадратних км, нереально. Навіть Ізраїль площею трохи більше 22 тисяч квадратних км — і то не може стовідсотково ліквідувати всі ракети і безпілотники, що летять на нього.
"Путін не досяг того, чого хотів. Отримав не те щоб адекватну, але все ж таки – реакцію Заходу: збільшення тих, хто визнав державний тероризм РФ, нарощування її ізоляції, зміцнення України. Тому Кремль істерить, лякає, що не відступить і періодично брязкає ядерною зброєю", – упевнений Валерій Димов.
Він не сумнівається, що на росіян чекає нова хвиля мобілізації. Це, акцентує експерт, властиво і цій війні, і всім попереднім російським війнам.
"Чомусь росіяни впевнені, що вони ніколи не програвали. Хоч це не так. Росія історично неодноразово програвала більш технологічно розвиненим країнам (Кримська війна, яка тривала з жовтня 1853 року до лютого 1856 року між Російською імперією і зрештою переможним союзом Османської імперії, Франції, Великобританії та П'ємонту-Сардинії; 905 в Японії1904 в Японії рр., Перша світова війна). А якщо й вигравала, то в союзі із тим самим Заходом. Тож росіяни перебувають у полоні ілюзій та пропаганди", – пояснює експерт.
За його словами, величезна територія та фактично необмежений людський ресурс працюють, коли наступали на Росію. Коли противник входив у її безмежні простори.
"Ось тоді його закидали трупами, використовуючи принцип "баби ще понароджують", як казав радянський маршал-катафалк Жуков, – нагадує Валерій Димов. – Але війни виграють не лише солдати, а й озброєння, економіки. А Росія тут трагічно втрачає. Вона втрачає торгові майданчики світу, з неї йдуть провідні компанії, вона нездатна перевести економіку на військові потреби, неспроможна у тих кількостях, у яких необхідно, виробляти боєприпаси, навіть на тому застарілому озброєнні, яке РФ розконсервовує. Але населення у неї достатньо – і це, на думку Кремля, може спрацювати. Тож, швидше за все, друга хвиля мобілізації буде. Прихована – і так не зупинялася. Але для РФ це – як мертвому припарка. Кінець війни вирішено наперед. Питання лише у тому, коли і як саме Росія програє – і який політико-правовий документ буде результатом перемоги України та її партнерів".
З самого початку російсько-української війни тим, хто приймає рішення, було зрозуміло, що Кремль робитиме ставку на чисельність своїх військ
Політолог, експерт з питань російської агресії проти України Віктор Каспрук вважає, що спроба росіян донести до Білого дому, що країна-агресор не відступить, може бути черговим "надуванням щік" Путіним та його спільниками.
"Незважаючи на те, що РФ набагато перевершує за чисельністю Україну, кількість населення цієї країни все ж таки не становить більше мільярда людей, як у Китаї чи Індії. А це означає, що їхні втрати на полях битв та ще й при масовій втечі сотень тисяч росіян за кордон мають свої кількісні обмеження. І про це у Кремлі добре знають", – зазначає політолог.
Очевидно, продовжує він, що Путін у війні з Україною хоче зробити основну ставку на чисельність терористичної армії та терористичний обстріл нашої території. І це, вважає Віктор Каспрук, могло б спрацювати, якби Україна та наші союзники сиділи, склавши руки. Але це не так.
"Із самого початку російсько-української війни тим, хто ухвалює рішення (і в нас, і в США, і в цілому на Заході), було зрозуміло, що Кремль робитиме ставку на чисельність своїх військ. І до цього готувалися, – запевняє експерт. – Крім того, тактика Жукова, який закидав поля боїв трупами радянських воїнів, не працюватиме у XXI столітті. Час не той – і не та техніка, яка постачається Україні нашими американськими та європейськими союзниками".
З російських ультиматумів (масовані ракетні удари, ті чи інші меседжі, що посилаються Заходу) можна, на думку Віктора Каспрука, зробити низку висновків.
Перший — росіяни спробують ще не раз брати Захід "на слабо", думаючи, що демократична цивілізація поведеться на погрози гір трупів. Мовляв – "бійтеся нас, тому що ми готові всі здохнути та забрати чимало життів наших супротивників". Звичайно, це сумнівні та наївні "аргументи", проте чомусь у Росії вважають, що це здатне вплинути на той же Вашингтон, зазначає експерт.
Висновок другий – Путін явно вирішив перевести свою "спецоперацію" до розряду "народної війни". Коли не лише його злочинний режим має відчувати загрозу свого існування, а й пересічні росіяни, повіривши, що "Батьківщина в небезпеці", а тому все, що відбувається, є правильним рішенням їхнього "лідера нації".
Третій висновок (і, можливо, основний) – тепер самі українці з цього мають зробити правильні висновки. А саме – не потрібно мати ілюзій щодо московитів, і того, що вони хочуть зробити з нашою країною, наголошує Віктор Каспрук. Він наголошує, що Росія входить у період своєї імперської агонії. І в нас не повинно бути жалю чи співчуття до цієї шаленої країни та її народу. Адже це їхній самостійний усвідомлений вибір, пояснює експерт.
"Реальність для московитів сьогодні така, що в них уже зараз не вистачає зброї, техніки, обмундирування, їжі та забезпечення. А після нового року у Московії розпочнеться велика економічна стагнація, – зазначає політолог. – Це дуже важливий чинник, про який усі знають – і нарешті він наближається. Так, що всі ці лякалки подільників Путіна про мільйонну армію – не більше, ніж передсмертний хрип його режиму, що входить до стану агонії. Хоча цей стан Росії дуже небезпечний не лише для України, а й для всієї західної цивілізації. Усвідомлюючи це, Захід має виробити інші підходи до допомоги та підтримки України. І це слід зробити якнайшвидше".
Читайте також на порталі "Коментарі" — на що очікує Китай від російсько-української війни – яку позицію зайняв Сі Цзіньпінь.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.