Чому народи РФ йдуть на забій за путінські амбіції - що стало чи стане переломним моментом у війні

Представник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий повідомив, що обстановка в районі Бахмута залишається складною, росіяни кидають туди найкращі сили, штурми, зокрема в самому місті, йдуть постійно. Він також звернув увагу, що в топку цієї війни країна-агресор кидає насамперед нацменшини. У традиційному вечірньому зверненні про найжорстокіші бої на Донбасі знову говорив і президент України Володимир Зеленський. Чому народи, які і так постраждали від російських імперських апетитів, йдуть на забій за путінські шалені плани? Чи може битва за Донбас стати поворотним моментом цієї війни? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Російські війська. Фото: з відкритих джерел

Народи, що постраждали від російських імперських амбіцій, йдуть на забій за путінські шалені мрії

Засновник соціологічної компанії Active Group, політичний експерт Андрій Єрьоменко міркує так:

На думку експерта, народи, які постраждали від російських імперських амбіцій, йдуть на забій за путінські шалені мрії, з низки причин. Точніше, зазначає він, на забій йдуть все ж таки не цілі народи, а конкретні люди.

Ще один мотив – страх, вважає експерт. Коли конкретну людину поставлено в такі умови, що просто не може відмовитися. А державна машина легко може його перемолоти.

Щоб чинити опір, потрібно себе хоча б усвідомити народом, єдиною спільнотою. Для цього мають з'явитися лідери, якась організованість. Усього цього там немає, тому й народів як політичного суб'єкта в РФ немає, наголошує Андрій Єрьоменко.

Що стало поворотним моментом цієї війни нам з часом розкажуть історики, вважає експерт. На його думку, ми пережили вже низку таких моментів.

Перший — коли ми вистояли два тижні з початку широкомасштабного вторгнення, і стало зрозуміло, що бліцкригу росіянам не вдалося.

Другий – коли ЗСУ змогли вибити супротивника спершу з-під Києва, а потім із усієї північної частини України.

Третій – коли у квітні ми потопили флагман Чорноморського флоту РФ – крейсер "Москва".

Четвертий – Харківський контрнаступ захисників України.

П'ятий відхід ворога від Херсона, його деокупація.

Шостий – початок "бавовни" у тимчасово окупованому Криму та на території РФ.

Сьомий (не за хронологією, а взагалі) – рішення західних партнерів, які побачили героїзм, стійкість українців – і звірства росіян, масово підтримувати нас озброєннями та боєприпасами.

Восьмий – та сама битва за Донбас, активну фазу якої ми спостерігаємо в останні місяці.

Переважна більшість росіян на війні – бідні верстви населення, представники малих народів, багато з яких часом навіть не мали роботи

Політичний експерт Олександр Антонюк упевнений, що у нас кожна битва – переломна, незалежно від її масштабів. За кожен шматочок землі (захищеної, деокупованої) ми платимо дуже високу ціну – життям українців та українок, причому, як військових, так і цивільних, наголошує він.

Те, чому народи, які десятиліттями (а деякі – століттями) перебували в російській окупації, йдуть на забій за путінські плани, пояснюється імперською логікою поневолення, вважає Олександр Антонюк.

За його словами, підмінюються такі найважливіші поняття, як "культура", "історична пам'ять". Формується рабське населення із рабським мисленням. Все те, що ми бачимо сьогодні щодо путінського режиму до малих народів із їхньою національною ідентичностю. Вони, як правило, не знають своєї мови, історії, культури.

Він звертає увагу, що формування рабського населення – процес тривалий, який передбачає певну гуманітарну, соціальну політику.

Читайте також на порталі "Коментарі" – спецтрибунал для Путіна: у МЗС розповіли, скільки держав підтримують це рішення.