Чи вдалося Зеленському вийти з кризи після призначення Драпатого: що відбувається

Кадрові рішення президента Володимира Зеленського продовжують викликати гострі суперечки не лише серед політиків, а й у експертному середовищі. Звільнення Михайла Федорова та Олександра Сирського породило хвилю запитань щодо справжніх мотивів цих кроків і майбутньої моделі управління державою та армією. Одні вбачають у подіях небезпечну концентрацію влади й ослаблення демократичних інституцій, інші ж говорять про необхідне перезавантаження системи та шанс зробити військове управління ефективнішим. Чи є кадрові перестановки ознакою політичної кризи, чи навпаки — початком важливої модернізації, розбиралося видання "Коментарі". 

Володимир Зеленський. Фото: сайт Офісу президента України

В демократичних країнах існує парламент

Нардеп, політичний оглядач Микола Княжицький зазначив, коли в країні з усіх інституцій існують лише цар і народ, така система не називається демократією. Вона називається монархією. І монархи існують рівно доти, доки в натовпі хтось не крикне, що король голий. Питання лише в тому, що буде далі: чи прийде новий король, чи все ж таки встановиться демократія.

Політик зазначив, звільнення спочатку Федорова, а потім і Сирського залишає безліч запитань. Досі так і незрозуміло, за що звільнили Федорова, якщо він був таким сильним і талановитим. Цього не пояснили ні президент, ні парламентська більшість.

За його словами, саме для того в демократичних країнах й існує парламент: щоб брати участь у виробленні державних рішень, контролювати владу та забезпечувати відкриту політичну дискусію. Президент має взаємодіяти з парламентом, а парламент – виконувати свою конституційну роль.

Княжицький наголошує, коли парламент випадає з цього процесу, коли повноцінно не функціонують незалежні медіа через обмеження інформаційного простору телемарафоном, а ті, хто намагається чесно працювати в інтернеті, часто не мають повноцінного доступу до інформації, суспільство перестає бути повноцінним суб'єктом політичного процесу. Воно дедалі частіше стає об'єктом, який використовують для досягнення тих чи інших, поки що незрозумілих, політичних цілей. У цьому і полягає головна проблема, а під час війни ми не можемо дозволити собі, щоб демократичні інституції втрачали свою роль, а суспільство ставало лише інструментом у чужій політичній грі.

Реформу управління оцінюють не в день оголошення, а через місяці

Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко зазначив, варто бути чесним зміна головкому ЗСУ відбувається не в стерильних умовах. Тиждень тому залишив посаду міністр оборони Михайло Федоров, і це викликало і публічну дискусію, і вуличну реакцію в кількох містах. 

За його словами, головний тест нової конфігурації – не в кількості нарад і не в оргштатних схемах. Президент сформулював його точно: операції Сил оборони тривають і мають тривати стабільно, далекобійна програма і мідстрайки виконуються без пауз. Ворог якраз і розраховує, що зміна головкома означає вікно – паузу, розгубленість, збій. Тому безперервність ударів тут не технічна деталь, а перевірка: армія, побудована навколо інститутів, цю зміну на передовій не відчує. Далекобійні удари й дрони не залежать від однієї посади, бо вбудовані в систему, – у цьому й сенс інституційної, а не "персональної" армії.

Також видання "Коментарі" повідомляло – Драпатий зробив першу заяву після призначення: що пообіцяв змінити.