Китай та Індія закликали до припинення війни в Україні шляхом переговорів. У тому числі з урахуванням "законних інтересів безпеки всіх сторін". Чи залишається ще "вікно" для переговорів, чи Росія остаточно закрила його новими кроками Путіна щодо псевдорефенедумів, мобілізації та ядерного шантажу? Чи спроможний той же Китай примусити РФ до угод без ультиматумів? У якій позиції опинився зараз Київ? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Переговори. Фото: з відкритих джерел
Що стосується відносин з Китаєм чи Індією, тут ми скоріше покладаємося на ситуативні альянси
Асоційований аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, експерт зі Східної Азії Олексій Живора впевнений — незважаючи на будь-які заяви політиків, "вікно" для переговорів завжди відчинене. Чи скористаються ним, залежить від впевненості у своїх силах, і від втоми держави від війни.
"Під втомою маю на увазі безповоротні людські втрати, економічні проблеми, зміну громадської думки. Простіше кажучи, ми постійно задаємося питанням "Чи варта мета жертв?". І поки відповідь позитивна, то переговорів очікувати не варто", – пояснює аналітик.
У випадку з Росією, продовжує він, ми говоримо про авторитарну країну, яка відверто пішла проти чинного світового порядку і багато разів підтверджувала свої наміри. "Змусити" такий режим вести адекватні переговори малоймовірно.
"Щодо позиції Китаю, то вона – умовно нейтральна. Маючи незрівнянно більші можливості, ніж Москва, Пекін не приєднався до військової підтримки РФ, а фінансовий сектор не поспішає обслуговувати Росію на особливих умовах. Серед причин зазвичай називають побоювання Китаєм санкцій із боку США та їхніх союзників у регіоні – основних імпортерів китайської продукції. Але це, мабуть, лише частина правди, – наголошує Олексій Живора. – При ослабленні Росії КНР на тривалий час отримує доступ до дешевих енергоресурсів і може, наприклад, домагатися передачі військових технологій в обмін на обмежену фінансову підтримку. На відміну від Кремля Пекін не поспішає фінансувати іноземні режими без пропорційної вигоди для себе. Подібним чином, наприклад, влаштовані відносини між КНР та КНДР (Північною Кореєю)".
На думку експерта, миротворчі заяви представників Китаю та Індії на Генеральній Асамблеї ООН скоріше підтверджують, що ці країни продовжують курс на невтручання – і будуть чекати на результат протистояння.
"Тут хіба цікава близькість позицій двох країн, взаємини між якими можна охарактеризувати словом "прохолодні". З одного боку, це викликано частковою, а у випадку Індії значною залежністю цих держав від російського військового експорту. З іншого боку, обидві країни, ймовірно, вбачають непередбачувані ризики від російських "референдумів", тому що між ними самими існує низка територіальних суперечок, які одна із сторін може спробувати вирішити, користуючись європейським прецедентом. Однак очікувати на раптове засудження Росії або приєднання цих двох країн до міжнародних санкцій не варто. Але непублічний тиск на Москву з їхнього боку, на мою думку, відбувається", – каже Олексій Живора.
Характеризуючи переговорні погляди України, він нагадав, що починаючи з 24 лютого, коли російська армія відкрито вторглася на територію української держави, наше майбутнє перебуває в руках нашої армії та країн-партнерів.
"Чисто дипломатично ми можемо намагатись впливати на рівень підтримки з боку низки країн, – пояснює експерт. – Але щодо відносин з Китаєм чи Індією, тут ми швидше покладаємося на ситуативні альянси, коли наші інтереси з певних питань збігаються. Зараз саме такий випадок".
Якщо Росія зважиться на чергові анексії, це відкриває найнебезпечніші прецеденти
Керівник політико-правових програм в Українському центрі у суспільному розвиткові Ігор Рейтерович розмірковує так:
"Незважаючи на всі дії та кроки РФ, "вікно" для переговорів ще залишається. По-перше, не завершено процедуру псевдореферендумів. По-друге, незважаючи на заяви представників офіційної російської влади про те, що вони швидко приймуть ці території до складу РФ (по суті анексують), є простір для маневру. Не забуватимемо, що прецеденти вже були. У Придністров'ї, Абхазії, Південній Осетії подібні референдуми проводилися, але ці регіони не є частиною РФ. Ці питання підвішені або поставлені на паузу".
Швидше за все, продовжує експерт, під час проведення псевдореферендумів у чотирьох областях України, а також у процесі формування офіційної позиції РФ за їхніми результатами, якісь переговори кулуарно йдуть – і продовжуватимуться. Причому не так між Росією та Україною, Росією та США (таких контактів зараз немає), як між Індією та Китаєм з одного боку – і Росією з іншого.
"І Індія, і Китай неодноразово висловлювали своє незадоволення діями РФ в Україні. Закликали Москву реально сідати за стіл переговорів і приходити до якогось дипломатичного, що влаштовує всіх, вирішення ситуації. Тому що ця війна вже дістала всіх. Їх у тому числі, – пояснює Ігор Рейтерович. – До того ж, якщо Росія зважиться на чергові анексії, це відкриває найнебезпечніші прецеденти. Індія – багатонаціональна, багаторелігійна держава. Історія з псевдореферендумами та прецедент з анексіями – головний біль для Індії в контексті тих проблем, які вона має з Пакистаном, Бангладеш і тим же Китаєм. Це випущений із пляшки джин, якого загнати назад буде дуже складно".
У тому ж Китаї, зазначає експерт, є понад 12 мільйонів уйгурів. Що може завадити їм після таких дій росіян в Україні оголосити про намір провести свій "референдум" і оголосить свою "народну республіку"?
"Я, звичайно, певною мірою утрирую. Але всі великі гравці розуміють, що РФ проводить дуже небезпечну політику. Тому якісь сигнали про необхідність якнайшвидше сідати за стіл переговорів і домовлятися без ультиматумів – до Москви йдуть. І, зважаючи на все, Путін їх чудово почув. Але за своєю традицією, внутрішнім складом, спотвореним сприйняттям дійсності, він вирішив перед гіпотетичними переговорами максимально підняти ставки", – вважає Ігор Рейтерович.
За його словами, історія з псевдореферендумами, мобілізація, погрози завдання ядерних ударів – це про те, що "я за стіл переговорів сяду, але тільки маючи певну перевагу в стартових позиціях".
Для України є лише два варіанти – ухвалити чи не прийняти таку ситуацію, упевнений експерт. І судячи з тієї риторики офіційного Києва, яка зараз є (і яка, що вкрай важливо, категорично підтримується громадянами нашої країни, будь-які опитування це демонструють) – жодних переговорів доти, доки не повернуться всі українські території, не буде.
"Тому, схоже, війна продовжиться та затягнеться, – прогнозує Ігор Рейтерович. – Питання лише у механізмах її ведення, посилення ескалації, розширення театру бойових дій. Але жодних переговорів на ультимативних умовах Кремля не буде. І оголошення окупованих територій чотирьох українських областей частиною Росії абсолютно не змінить ситуацію. Навіть швидше стане аргументом для тих країн, які, з одного боку, підтримували Україну, але не хотіли добивати РФ остаточно. Говорили про те, що треба залишити для країни-агресора лазівку для відходу, переговорів. Зараз цю лазівку Кремль, насправді, закриває. Відповідно, можна вводити проти РФ найдраконівські санкції, а ЗСУ давати найсучасніше озброєння. Вже зрозуміло, що єдиний спосіб припинити війну – силовий, із руйнуванням путінського режиму".
Читайте також на порталі "Коментарі" — у британській розвідці розповіли, яка доля чекає на мобілізованих у Росії.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.