Рубрики
МЕНЮ
Клименко Елена
Міжнародні партнери України обговорюють сценарій можливого розміщення миротворчих сил на українській території. Втім, така місія може стати реальною лише після досягнення та підписання мирної домовленості з Росією. Основне завдання іноземного контингенту — нагляд за виконанням умов угоди обома сторонами. Водночас цей процес має низку важливих особливостей, на які звертає увагу політолог, очільник Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко.

Фото: з відкритих джерел
Експерт зазначає, що наразі не варто очікувати активних або конкретних заяв щодо введення миротворців, адже Москва не демонструє намірів припиняти війну. Ситуація може змінитися лише тоді, коли стане очевидним реальне наближення мирних переговорів та підписання відповідних документів.
На думку Чаленка, у такому разі кількість ініціатив з боку партнерів зросте, а окремі країни, зокрема Німеччина та Туреччина, можуть запропонувати Україні більш системну підтримку. Водночас навіть кількадесят тисяч миротворців не є силою, здатною впливати на перебіг бойових дій. Їхня присутність можлива виключно в післявоєнний період.
Ймовірними місцями дислокації миротворчих підрозділів можуть стати Київ, Одеса та західні регіони України. Однак запропонований чисельний склад, за словами політолога, свідчить радше про допоміжну, а не бойову функцію. Іноземні військові можуть зосередитися на тренуванні українських підрозділів, обміні досвідом та підтримці оборонних спроможностей ЗСУ після завершення війни.
Водночас різка реакція Кремля на саму ідею миротворців викликає занепокоєння. Чаленко наголошує: навіть мінімальна присутність європейських військових Росія розцінює як ворожий крок, що може свідчити про наміри реваншу після паузи у бойових діях. Саме тому Україні критично важливо наполягати на надійних та дієвих гарантіях безпеки, попри тиск і маніпуляції з боку Росії.
Портал "Коментарі" вже писав, що у Генеральному штабі ЗСУ інформують про напружену обстановку на Покровському напрямку, де противник постійно змінює підходи до ведення бойових дій. Російські війська активно залучають безпілотники, авіацію та озброєння, але водночас роблять ставку на використання живої сили, уникаючи класичних лобових атак.