Рубрики
МЕНЮ
Клименко Елена
Танення льодовиків по всьому світу має потенційно серйозні наслідки не лише для локальних екосистем, а й для глобальної епідеміологічної ситуації. Про це йдеться у матеріалі наукового порталу earth.com, що посилається на нове дослідження вчених.

Фото: з відкритих джерел
Льодовики століттями виступають природними "морозильниками", де зберігаються тисячолітні біологічні матеріали. Як пояснює автор дослідження Гуаннан Мао, ці крижани архіви можна назвати своєрідними "генетичними бібліотеками", оскільки вони містять, зокрема, гени стійкості до антибіотиків. Під впливом глобального потепління ці генетичні матеріали вивільняються і можуть стати активним джерелом поширення резистентності.
Багато хто звик вважати, що проблема "супербактерій" виникла тільки через надмірне застосування антибіотиків у медицині, аграрному секторі та побуті. Насправді ж гени стійкості існують у природі незалежно від людської діяльності. Проблема в тому, що льодовики акумулюють їх у великій кількості. Зі зростанням температури і талими водами ці гени потрапляють у річки, озера та інші водні системи, що постачають питну воду мільйонам людей.
За словами дослідників, гени резистентності у водних мікробних спільнотах можуть швидко передаватися між різними бактеріями навіть поза звичайними процесами розмноження. Це значно підвищує ризик поширення стійких до антибіотиків генів у природі.
Вчені підкреслюють: льодовики самі по собі не створюють "супербактерії", проте їхнє танення може підвищити ймовірність появи небезпечних комбінацій, коли ці стародавні гени зустрінуть сучасні бактерії з високим патогенним потенціалом. Таким чином, глобальне потепління не лише загрожує зростанням рівня води та руйнуванням екосистем, а й може стати фактором ризику для здоров’я людей через поширення генів стійкості.
Як вже писали "Коментарі", штучний інтелект, який став звичайним інструментом у повсякденному житті, має значно темніший бік. За маскою "хмарних сервісів" ховаються гігантські дата-центри, які споживають електроенергію й воду у масштабах цілих міст. Нове дослідження показує – якщо розвиток ШІ не стримати, вже до 2030 року він вироблятиме від 24 до 44 мільйонів тонн CO₂ на рік. Це дорівнює появі на дорогах ще 5–10 мільйонів автомобілів. Про це йдеться у дослідженні команди під керівництвом професора Феньці Ю з Корнельського університету.